Рішення № 11902405, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 12/76-10-2531 За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України

до відповідача: Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці

про визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Кіташевський Д.А.- довіреність від 11.01.10р.

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Тарасюк А.О.- довіреність від 04.01.10р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України права власності на об’єкт нерухомого майна –Будинок фізкультури „Локомотив”, загальною площею 1263,3м2, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеській залізниці.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.10р.. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та їй присвоєно № 12/76-10-2531.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.10. для визначення ринкової вартості спірних нежитлових приміщень було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.10р.. поновлено провадження у справі № 12/76-10-2531.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2010р. за заявою позивача термін розгляду справи продовжено до 23.10.2010р.

Представник позивача позовну заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Одеська залізниця в судових засіданнях повністю підтримує позов Міністерства транспорту та зв’язку України, письмової позиції суду не надала.

Відповідач –Одеська міська рада про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими квитанціями, які є у матеріалах справи, але в судові засідання не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив:

Згідно Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789\2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв’язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтрансзв’язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним ресурсом України. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Згідно Статуту Одеська залізниця є територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності та підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно розділу 4 вказаного Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, спірний об’єкт нерухомості – Будинок фізкультури „Локомотив”, експлуатується та відображений на самостійному балансі відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці, без статусу юридичної особи –Дорожній фізкультурно-спортивний клуб „Локомотив” Одеської залізниці.

13 липня 2000р., відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, Одеською міською радою Одеській залізниці було видано Державний акт на право постійного користування І-ОД №000301, згідно якого Одеській залізниці у постійне користування надано 377,06 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробничої діяльності.

Листом за № НГ-1/227 від 01.04.2008р. Одеська залізниця звернулася до Одеської міської ради з питанням щодо оформлення документів на право власності на будівлі та споруди , що знаходяться на балансі Дорожнього фізкультурно-спортивного клубу „Локомотив” за адресами: м. Одеса, вул. Хмельницька, 32-б та вул. Заньковецька, 19.

Наявним у матеріалах справи листом № 1990вих. від 10.04.2008 р., надісланим у відповідь на звернення Одеської залізниці, юридичним управлінням Одеської міської ради було повідомлено про відмову в задоволенні заяви щодо оформлення свідоцтв про право власності на спірний об’єкт за відсутності документів, потрібних для оформлення права власності, визначених Тимчасовим положенням реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України № 6/5 від 28.01.2003р., а саме, акту комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

На замовлення Одеської залізниці Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” були проведені інвентаризаційні роботи та виготовлений технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна - Будинок фізкультури „Локомотив”. Загальна площа спірного об’єкту відповідно технічному паспорту від 23.07.2007р. на Будинок фізкультури „Локомотив”, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, складає 1263,3м2.

Посилаючись на вищезазначене, а також те, що Одеська міська рада відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право власності на Будинок фізкультури „Локомотив”, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19з підстав відсутності документу, на підставі якого здійснюється державна реєстрація та який засвідчує право на вказаний об’єкт –акту прийому об’єкту до експлуатації, Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до суду із відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з редакцією ст.90 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р., що була чинна на момент будівництва спірних споруд, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний

Згідно ст.6 Конституції УРСР 1937 року, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, землі її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв’язку, організовані державою великі сільськогосподарського підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т.п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до ст.4 Закону УРСР „Про економічну самостійність Української РСР”, прийнятого у 1990р. до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з’явилися нові об’єкти та суб’єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 цього Закону власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать: загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб’єкт такого права.

Пункт 1 ст.32 вказаного Закону визначає суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України.

Положеннями ст.3 названого Закону, який діяв в Україні з 1991р., так і приписами ст.ст.2, 318 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (в редакції чинній на теперішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

У відповідності до ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Будинок фізкультури „Локомотив”, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19 на час його створення належав до державної форми власності.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006р. визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п.12 п.4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з Статуту Одеської залізниці, остання є створеним згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Згідно п.4.1., п.4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах повного господарського відання.

Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об’єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об’єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об’єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб’єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об’єкт, суд доходить висновку, що Будинок фізкультури „Локомотив”, загальною площею 1263,3м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Заньковецька, 19, який належить до власності держави Україна.

Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням наведеного, невизнання відповідачем права власності на спірне нерухоме майно за позивачем з відмовою оформлювати свідоцтво про право власності, позовна вимога позивача щодо визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України права державної власності на об’єкт нерухомого майна - Будинок фізкультури „Локомотив”, загальною площею 1263,3м2, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеській залізниці, є обґрунтованою та доведеною, у зв’язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі.

В частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд прийшов до висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито стягується для сторони, на користь якої відбулося рішення за рахунок другої сторони.

Проте, матеріалами справи встановлено, що державне мито по справі на підставі п/д № 2482 від 20.05.2010р., п/д №5617 від 19.10.2010 р та ІТЗ судового процесу на підставі п/д № 2483 від 20.05.2010р. сплачено Одеською залізницею. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору –Одеська залізниця вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача не заявляла.

З урахуванням зазначеного, в задоволенні вимог Міністерства щодо покладення на відповідача судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право державної власності на об’єкт нерухомого майна - Будинок фізкультури „Локомотив”, загальною площею 1263,3м2, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, що перебуває у господарському віданні Одеській залізниці.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Суддя