Рішення № 11902357, 13.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2010 р.Справа № 12/108-10-3561 За позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Салганської сільської ради

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання угоди недійсною та зобовязання звільнити земельну ділянку.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я. посвідчення №48 від 29.04.2009р.

від позивача: Олійник Р.В. - довіреність від 01.01.2010р.

Олійник О.В. - довіреність від 01.09.2010р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Салганської сільської ради звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області, в якій просить визнати недійсним тимчасову угоду на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради від 03.02.2010 року між Салганською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 та зобовязати звільнити земельну ділянку площею 0,0036 кв.м.

Представник прокуратури позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено укладення Угод на внесення плати за землю до місцевого бюджету. Поряд з цим, на думку представника прокуратури, фактично оскаржувана Угода є договором оренди земельної ділянки, укладеним з порушенням умов діючого законодавства, зокрема ст.ст.15, 18 Закону України „Про оренду землі”, ст.123, 124 Земельного кодексу України.

Представник позивача надав до господарського суду Одеської області письмову правову позицію від 13.10.2010 року щодо позову про визнання угоди недійсною та зобов'язання звільнити земельну ділянку, в якій Салганська сільська рада вважає, що доводи, викладені Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою в позовній заяві, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки вони спростовуються наявними письмовими доказами і не відповідають вимогам закону.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його адресою проживання, підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2010р. наданою суду позивачем, а також поштовими повідомленнями, що є у матеріалах справи, але у судове засідання не зявився, про поважність підстав відсутності суд не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив:

Між Салганською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Тимчасову угоду б/н від 03.02.2010 року на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради, відповідно до п.п.1.1 платник вносить на розрахунковий рахунок 33218815700104, отримувач УДК у Білгород-Дністровському районі, МФО 828011, код платежів 13050500, орендну плату у сумі 287,12 грн. (7,975 грн. за 1 кв.м.) на рік за земельну ділянку загальною площею 0,0036 га для розміщення 2 рекламних конструкцій-бігбордів в межах населеного пункту с. Салгани, вул.Шабська.

Відповідно до п. 1.2 тимчасової угоди на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради від 03.02.2010 року, ця угода діє з 03.02.2010 року до укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.1 тимчасової угоди на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради від 03.02.2010 року, орендна плата за землю вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 30 числа наступного за звітним місяця.

За таких обставин, заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Салганської сільської ради звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, вислухав думку прокурора та представників позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до приписів ст.ст.13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі субєкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.1 ст.124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з договірних правовідносин сторін та зазначається прокурором за умовами оскаржуваної Угоди відповідачу передавалася земельна ділянка у користування на строк до укладання договору оренди і між сторонами фактично виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності Салганської селищної ради, у звязку з чим судом застосовуються до спірних правовідносин приписи законодавства, які регулюють відносини найму (оренди) земельної ділянки.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найом разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Детальне регулювання відносини найму земельної ділянки міститься в Законі України “Про оренду землі”.

Так, згідно ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України “Про оренду землі” встановлює виключний перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ст.50 Закону України “Про землеустрій” у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, якщо: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Відповідно до п.9 вищезазначеного Порядку, проект відведення земельної ділянки погоджується із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Після цього погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі (п.10 Порядку).

Стаття 1 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” встановлює, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно ст.35 названого Закону результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Крім того, згідно п.11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оцінку землі” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Разом з тим, згідно статті 2 Закону України “Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про плату за землю” платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно приписам п.1, 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд не приймає уваги доводи позивача, що до спірної угоди потрібно застосовувати приписи закону України „Про рекламу” як такі що необґрунтовані та не відповідають обставинам справи.

Матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні Тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Салганської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, Тимчасову угоду б/н від 03.02.2010 року на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради, укладену між Салганською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 слід визнати недійсною на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 п.4 Розяснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.99р. N02-5/111 (із змінами і доповненнями) прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором.

Виходячи з викладеного вище, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку загальною площею 0,0036 м2, розташовану в межах населеного пункту с. Салгани, вул. Шабська, без належно оформлених документів на землекористування, у звязку з чим слід зобовязати відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Керуючись ст.ст.32,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Тимчасову угоду б/н від 03.02.2010 року на внесення орендної плати за землю до бюджету Салганської сільської ради, укладену між Салганською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,0036 мІ, розташовану в межах населеного пункту с. Салгани, вул. Шабська та повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності Салганської міської ради.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь бюджету (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 (двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписано 18.10.2010 року.

Суддя