Рішення № 11902355, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 17/102-10-3900 За позовом: Малого приватного підприємства "ХАЛГ-93";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь ЛТД";

про визнання дійсним договору оренди та визнання права власності.

Суддя           Зуєва Л.Є.

Представники:

від позивача: Наймушин Ю.В.- на підставі довіреності від 13.08.10р.

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: МПП "ХАЛГ-93" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати дійсним договір оренди з правом викупу № 5 від 02.09.2002р. приміщення вентиляційного цеху та складу карбаміду, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40 та визнати за МПП "ХАЛГ-93" право власності приміщення вентиляційного цеху, площею 357,2 кв.м., та складу карбаміду, площею 129,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40.

Відповідач в засідання суду не з’явився, хоча про час та місце проведення судових засідань його було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які маються в матеріалах справи, письмовий відзив на позов не надав, внаслідок чого справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.. 75 ГПК України.

Розглядом справи встановлено:

02.09.2002р. між МПП "ХАЛГ-93" (надалі позивач) та ТОВ "Акрополь ЛТД" (надалі відповідач), укладено договір оренди з правом викупу № 5 від 02.09.2002р. приміщення вентиляційного цеху та складу карбаміду, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40, які належать відповідачу на підставі акту передачі основних фондів від АОЗТ "СПМК-3" до ТОВ "Акрополь ЛТД" та ухвали господарського суду Одеської області від 30.04.2002р. по справі № 17-21/4526.

Згідно до п. 2 вищевказаного Договору оренди з правом викупу майно має використовуватися для виробничих потреб.

Відповідно до п. 3 Договору, орендатору передаються закріплені за Відповідачем основні фонди в повному обсязі.

Згідно до п. 6 Договору орендатор проводить орендні платежі згідно вартості переданого йому майна - на суму 24 430 ,00грн. до 01.03.2003року.

Пунктом 7 Договору визначено, що суми разових платежів на період оренди орендар визначає самостійно.

Відповідно до п. 10 Договору майно переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату по вартості переданих приміщень. При цьому, під вказані виробничі приміщення виділяється частини території, згідно до планування (додаток №1 до Договору).

Відповідно до умов зазначеного Договору орендодавець (Відповідач) передав, а орендатор (Позивач) прийняв в орендне користування з правом викупу наступне майно:

-          приміщення вентиляційного цеху, площею 357,2 кв.м., вартістю 23867 грн., позначене на схематичному плані під літ. „Ж”;

- склад карбаміду, площею 129,2 кв.м., вартістю 563 грн., позначене на схематичному плані під літ. „З”.

На виконання п. 1, 6, 7 Договору 02.09.2002р. Позивачем, орендарем за Договором, здійснено оплату вартості вказаного майна, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Позивач вважає, що відповідно до п. 10, Договору він став власником нерухомого майна.

Позивач вільно володіє та користується своїм майном, проте не може їм розпорядитися через неправомірні дії Відповідача, Позивач не може зареєструвати майно в органах БТІ, оскільки згідно до абз. 3 п. 10 Договору, акт передачі (договір) закріплюється нотаріально, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення акту передачі.

Зазначені обставини спонукали МПП "ХАЛГ-93" звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до та ТОВ "Акрополь ЛТД" про визнання дійсним договору оренди та визнання права власності.

Ухвалою суду від 06.09.2010р. порушено провадження у справі №17/102-10-3900 за позовом МПП "ХАЛГ-93" до ТОВ "Акрополь ЛТД" про визнання дійсним договору оренди та визнання права власності.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому вимогами ст. 527 цього ж кодексу передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах зазвичай ставляться.

Вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що фактично усі істотні умови по укладеному договору були виконані та між сторонами відбулося повне виконання договору, а саме відповідач передав у власність позивача майно обумовлене умовами договору, а позивач сплатив за це майно відповідну плату, однак в частині нотаріального посвідчення відповідач ухилився від виконання покладеного на нього договором обов’язку, внаслідок чого суд дійшов висновку, що вказаний договір слід визнати дійсним, а позовні вимоги МПП "ХАЛГ-93" в цій частині позову задовольнити.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому п. 3 зазначеної статті цього ж кодексу передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин в сфері господарювання на підставах, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити конкретну дію господарського характеру на користь другого суб'єкта (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а ст. 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання виникають з господарських договорів або інших правочинів, передбачених законом.

У відповідності до п. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник має право усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Крім того, у відповідності до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права. Крім цього відповідно до ст.ст. 15, 16, 392 ЦК України у разі якщо якась особа не визнає право власності іншої особи на належне такій іншій особі на праві власності майно, порушує право власності такої іншої особи на це майно, така інша особа має право звернутися до суду з позовом до особи, що порушила або не визнає її право власності для захисту свого права власності.          

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.

Статтею 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи встановлено, що згідно ухвали господарського суду від 30.04.2002р. по справі № 17-21/4526 санатор ТОВ „Акрополь ЛТД” з моменту погашення всієї заборгованості боржника здобуває право власності на все майно (будівлі, споруди, устаткування тощо) належні боржнику ЗАТ СПК № 3 на праві власності.

Згідно з договором оренди від 28.05.2002р.ЗАТ СПК-3 передало як власник в оренду МПП ”Халк-93” приміщення вентиляційного цеху з навісом на території бази ЗАТ СПК-3, площею 352 кв.м. за адресою м.Одесса вул.Локомотивна,40.

02.09.2002р. між МПП "ХАЛГ-93" (надалі позивач) та ТОВ "Акрополь ЛТД" (надалі відповідач), укладено договір оренди з правом викупу № 5 від 02.09.2002р. приміщення вентиляційного цеху та складу карбаміду, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40, які належать відповідачу на підставі акту передачі основних фондів від АОЗТ "СПМК-3" до ТОВ "Акрополь ЛТД" та ухвали господарського суду Одеської області від 30.04.2002р. по справі № 17-21/4526.

На виконання п. 1, 6, 7 Договору 02.09.2002р. Позивачем, орендарем за Договором, здійснено оплату вартості вказаного майна, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а отже відповідно п. 10, Договору майно перейшло у власність орендаря, оскільки він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату по вартості переданих приміщень в сумі 24 430 ,00грн.

Крим того, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, Позивач відкрито безперервно та безперешкодно ним користується, жодних заперечень чи претензій, в тому числі з боку Відповідача не надходило, фактично відбулося повне виконання сторонами умов Договору оренди з правом викупу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання свого обов’язку щодо нотаріального посвідчення акту передачі (договору) та виконання договору оренди з правом викупу № 5 від 02.09.2002р., чим порушує права МПП "ХАЛГ-93" щодо права власності на передане за договором майно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст.11, 12, 15, 16, 202, 204, 320, 316, 328, 334, 391, 392, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги малого приватного підприємства "ХАЛГ-93", обґрунтовані та підтверджені відповідними доказами, у зв’язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, відповідно до ст.ст. 44 –49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Договір оренди з правом викупу № 5 від 02.09.2002р., приміщення вентиляційного цеху, площею 357,2 кв.м. та складу карбаміду, площею 129,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40, укладений між малим приватним підприємством "ХАЛГ-93" та товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополь ЛТД" - визнати дійсним.

3. Визнати за малим приватним підприємством "ХАЛГ-93" /м. Одеса, вул. Затонського, 3, кв. 22, код ЄДРПОУ 20945524/ право власності на приміщення вентиляційного цеху, площею 357,2 кв.м. та складу карбаміду, площею 129,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 40.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь ЛТД" /м. Одеса, вул. Локомотивна, 40, код ЄДРПОУ 20934383/ на користь малого приватного підприємства "ХАЛГ-93" /м. Одеса, вул. Затонського, 3, кв. 22, код ЄДРПОУ 20945524/ 244 грн. 30 коп. /двісті сорок чотири грн. 30 коп./ - державного мита; 236грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, в порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.

Рішення господарського суду є обов’язковим до виконання на усій території України відповідно до вимог ст. 45 ГПК України та підлягає державній реєстрації в органах МБТІ на підставі ст.182 ЦК України та ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Суддя