Рішення № 11902270, 06.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.10                                                                                           Справа№ 7/116

за позовом Прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчого клубу «Євроспорт»

про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

ціна позову 226085,82грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора –Проданець Н.В., помічник прокурора;

від позивача - Нирка М.М., головний спеціаліст (юрисконсульт), (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача –Зуб М.Й., директор,

                     Мелешко М.І., Фрусенко А.О., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Прокурор Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчого клубу «Євроспорт» про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,; ціна позову 226085,82грн.

Право звернення та позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, автом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №164 від 21.04.2010р., розрахунком розміру збитків, листом ЛМКП «Львівводоканал»№14-6936-в від 19.05.2010р., квитанцією з відбитком поштового штемпеля про відправлення кореспонденції Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/116 від 25.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розшляду в судовому засіданні на 15год. 20хв. 19.07.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/116 від 19.07.2010р. та від 03.08.2010р. Строк вирішення спору продовжено у відповідності до вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України на підставі поданного представниками Сторін клопотання.

Учасникам оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/116 від 25.06.2010р., 19.07.2010р. та від 03.08.2010р., які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; претензію №157 (№03-1814 від 31.05.2010р.); відповідь на претензію (вх. №1038 від 23.06.2010р.), копії рахунків ЛМКП «Львівводоканал»№№№502(1)-2 від 29.05.2007р., 27.06.2007р., 30.07.2007р., 29.08.2007р., 28.09.2007р., 30.10.2007р., 30.11.2007р., 31.12.2007р., 30.01.2008р., 28.02.2008р., 01.04.2008р., 30.04.2008р., 01.06.2008р., 01.07.2008р., 01.08.2008р., 01.09.2008р., 01.10.2008р., 01.11.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 01.01.2009р., 01.01.2009р. (№502(1)-122), 01.01.2009р. (№502(1)-128), 01.02.2009р., 01.02.2009р. (№502(1)-122), 01.02.2009р., 01.03.2009р., 01.03.2009р., 01.03.2009р. (;502(1)-122), 01.04.2009р., 01.04.2009р., 01.05.2009р., 01.05.2009р., 01.06.2009р., 01.06.2009р., 01.07.2009р. (№502(1)-1), 01.07.2009р. (№502(1)-2), 01.08.2009р. (№502(1)-1), 01.08.2009р. (№502(1)-2), 01.09.2009р. (№502(1)-1), 01.09.2009р. (№502(1)-2), 01.12.2009р., 01.12.2009р. (№502(1)-122), 01.12.2009р. (№502(1)-1), 01.12.2009р. (№502(1)-128), 01.01.2010р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., 01.04.2010р.

Представники Відповідача в судове засідання з’явились, проти позову заперечили.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано наступні документи: довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ; довіреність на право здійснення представництва.

19.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якому Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав та мотивів:

-          ні з актом перевірки, ні з прписом, ні з перетнзією Відповідач не погодився та представник Відповідача їх не підписав;

-          Відповідач наводить зміст ст.ст.25, 44, 48 Водного кодексу України, ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про Надра, п.2 ст.22 Цивільного кодексу України, п.2 ст.224 Господарського кодексу України;

-          Відповідач також зазначає, що відповідно до ст.ст.1, 2 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2 Господарського кодексу України, які, на думку Відповідача, в данному випадку спричинили звернення до суду Прокурора з даним позовом, слід розглядати в комплексі діючого законодавства, оскільки сфера наведених Кодексів розповсюджується на дані правовідносини; таким чином, на думку Відповідача, за загальним правилом вищезазначених статей саме лише порушення законодавства або цивільно-правової угоди, на підставі яких виникають права та обов’язки (Відповідач зазначає ст.11 Цивільного кодексу України) без наслідків, передбачених п.2 ст.22 Цивільного кодексу України та п.2 ст.224 Господарського кодексу України, не може бути підставою для звернення з позовом до суду про стягнення збитків; Відповідач також зазначає, що із заявленного позову не вбачається, що мали місце наслідки, в результаті порушенного законодавства, які, відповідно до чинного законодавства, можна кваліфікувати як збитки;

-          Відповідач також зазначає у відзиві, що з поданного позову не вбачається обгрунтованим покликання Прокурора, що використанням води без належно отриманого дозволу спричинено Державі Україна забреднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, а відтак, Держава Україна, як зазначає Відповідач, не несе жодних збитків для відновлення навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів, а отже, і немає підстав для притягнення до цивільної відповідальності Відповідача, оскільки, на думку Відповідача, це прямо суперечить ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

-          Відповідач також зазначає у відзиві, що в обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на ст.110 Водного кодексу України, та стверджує, що ст.68 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища»розроблена у відповідності до зазначеної статті Водного кодексу України та повністю є аналогічною їй; ст.110 Водного кодексу України передбачає види відповідальності за порушення водного законодавства та умови, за яких можуть нести такі види відповідальності, та зазначає, що в данному випадку це п.6 ст.111 Водного кодексу України, однак, на думку Відповідача, Прокурор ігнорує застосування ст.111 Водного кодексу України, яка передбачає, що особи зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення ними водного законодавства, у розмірах та порядку, встановлених законодавством України;

-          в обгрунтування своїх позовних вимог Прокурор покликається на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №37 від 18.05.1995р. та на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р.; при цьому Відповідач зазначає, що Методика, затверджена Наказом №37 від 18.05.1995р., розроблена та затверджена відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а відтак є підзаконним нормативним актом, який підлягає до застосування лише в контексті зазначеного Закону; Методика, затверджена Наказом №389 від 20.07.2009р., розроблена та затверджена відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України, а відтак є підзаконним нормативним актом, який підлягає до застосування лише в контексті зазначеного Закону та Кодексу;

-          у відзиві також зазначено, що використання таких Методик без врахування вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»є неправомірним з наступних підстав:

          -          для використання п.6.1 Методики, затвердженої Наказом №37 від 18.05.1995р., щодо розрахунку збитків необхідна наявність наслідків, передбачених ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме: неодержання прибутків, шкода нанесена якості навколишнього природного середовища, обумовлена саме порушенням водного законодавства; в чому саме полягає шкода, обумовлена порушенням водного законодавства, в позовні заяві не зазначено; в той же час, відповідно до п.4 п.п.4.1, 4.2 цієї Методики, відповідальність наступає лише за умови настання шкоди;

          - посилаючись на п.1.2 Методики, затвердженої Накзом №389 від 20.07.2009р., Відповідач зазначає також у відзиві, що використання цієї Методики можливе лише при наявності наслідку –забруднення поверхневих та підземних вод;

-          актом перевірки не встановлено, яка дійсна глибина свердловини;

-          Відповідач наводить у відзиві також п.4.87 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231/539/118/219 від 01.10.1999р.;

-          у відзиві Відповідач також зазначає, враховуючи встановлене статтею 23 Кодексу України про Надра, що надана Відповідачу земельна ділянка, на якій знаходиться свердловина, перебуває на підставі договору оренди, а глибина свердловини становить менше 20 метрів. При цьому представниками Відповідача зазначено, що оскільки глибина свердловини становить менше 20 метрів (згідно описаного нижче виготовленого паспорту свердловини –18,6метрів), то спеціальний дозвіл в даному випадку Відповідачу необхідним не є.

          Крім того, 03.08.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про відкладення розгляду справи, до якої долучено копію наказу №7 від 30.07.2010р. про відпустку. Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області №7/116 від 03.08.2010р. розгляд справи відкладено.

          Також, 06.09.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про долучення до мета ріалів справи копій наступних документів: архівного документу -- міські водопровідно-каналізаційні заклади у Львові –критий басейн для плавання, та переклад частини даного документу); гідротехнічний висновок про можливість водопостачання спортивного-оздоровчого комплексу Відповідача; паспорт свердловини на воду №1 для господарського водопостачання Відповідача. Зазначені документи долучено до матеріалів справи. У заяві також зазначається, що свердловина виготовлена у 1934-1935 роках, а її глибина на даний час становить не 24 метри, а 18,6метрів.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

В даному позові прокурором обгрунтовано підставу представництва –наявність порушень інтересів держави внаслідок протиправних дій Відповідача.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. «Б»ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України «Про охорону навколишьного природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. «З»ч.1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №164 від 21.04.2010р., проведеної державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища за участю помічника прокурора Личаківського району м.Львова в присутності директора ТзОВ «Спортивно-оздоровчий клуб «Євроспорт», за результатами проведеної перевірки встановлено наступне:

-          основне водопостачання підприємства здійснюється з МКП «Львівводоканал»на підставі договору №202844;

-          підприємство має на балансі і експлуатує для поливу тенісних кортів одну артсвердловину, яка знаходиться на території підприємства, свердловина знаходиться в робочому стані, надкаптажна споруда наявна;

-          забір води з свердловини здійснюється без дозволу на спецводокористування, що свідчить про самовільне водокористування;

-          будь-яка звітність, а саме –форма держстатзвітності 2тп (водгосп), форма 7гр (підземні води), журнал первинного обліку води на момент проведення перевірки відсутні.

Акт підписано директором ТзОВ «Спортивно оздоровчий клуб «Євроспорт»та примірник акту ним отримано, про що також свідчить підпис директора Товариства.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища», водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, Відповідач здійснював спеціальне водокористування.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі –Порядок).

Отже, Відповідач повинен був здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним.

Щодо розміру заданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки ЛМКП «Львівводоканал»№14-6936-в від 19.05.2010р., Відповідач за адресою м.Львів, вул.Петрушевича, 1 користується водою з свердловини, на якій встановлений водо лічильник, і зареєстрований в ЛМКП «Львівводоканал»з 21.04.2005р.; з 21.04.2005р. по 01.05.2010р. абонент спожив 29420 м3 води; у довідці в тому числі вказано реалізація водоспоживання по свердловині щорічно.

Крім того, обсяг видобутої води підтверджується в тому числі наявними в матеріалах справи копіями рахунків ЛМКП «Львівводоканал»№№№502(1)-2 від 29.05.2007р., 27.06.2007р., 30.07.2007р., 29.08.2007р., 28.09.2007р., 30.10.2007р., 30.11.2007р., 31.12.2007р., 30.01.2008р., 28.02.2008р., 01.04.2008р., 30.04.2008р., 01.06.2008р., 01.07.2008р., 01.08.2008р., 01.09.2008р., 01.10.2008р., 01.11.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 01.01.2009р., 01.01.2009р. (№502(1)-122), 01.01.2009р. (№502(1)-128), 01.02.2009р., 01.02.2009р. (№502(1)-122), 01.02.2009р., 01.03.2009р., 01.03.2009р., 01.03.2009р. (;502(1)-122), 01.04.2009р., 01.04.2009р., 01.05.2009р., 01.05.2009р., 01.06.2009р., 01.06.2009р., 01.07.2009р. (№502(1)-1), 01.07.2009р. (№502(1)-2), 01.08.2009р. (№502(1)-1), 01.08.2009р. (№502(1)-2), 01.09.2009р. (№502(1)-1), 01.09.2009р. (№502(1)-2), 01.12.2009р., 01.12.2009р. (№502(1)-122), 01.12.2009р. (№502(1)-1), 01.12.2009р. (№502(1)-128), 01.01.2010р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., 01.04.2010р.

Відповідно, Прокурором в додатку до позовної заяви додано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Відповідачем, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, згідно якого розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 226085,82грн.

Розрахунок проведено відповідно до «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Враховуючи вищенаведене, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 226085,82грн.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.«З»ч.2, ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, Відповідач зобов’язаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод в розмірі 226085,82грн.

Щодо доводів Відповідача про те, що глибина свердловини становить менше 20 метрів, і, відповідно, Відповідачу дозвіл не потрібен, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування»(далі –Порядок).

Згідно ч.1 ст.19 Кодексу України про Надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Одержання спеціальних дозволів на користування надрами обумовлювалось діючими протягом періоду, за який проводилась перевірка, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою КМУ №1540 від 02.10.2003 року та Порядоком надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №273 від 27.02.2008р.

З наведеного вбачається, що дозвіл на спецводокористування та спеціальний дозвіл на користування надрамим є різними дозволами, і, відповідно, зазначені в ч.1 ст.23 Кодексу України про Надра випадки, коли спеціальний дозвіл на користування надрами не є необхідним, не стосуються дозволу на спецводокористування.

З приводу доводів Відповідача про те, що ні з актом, ні з приписом, ні з претенією представники Відповідача не погодились та не підписали їх суд зазначає наступне.

До матеріалів справи долучено претензією та акт перевірки. Припис не долучено, оскільки він не є документом, який фіксує порушення, а відповідно до п.п.7 п.5 «Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. N548, припис є обов’язковим до виконання документом, який Інспекція має право видавати.

Незважаючи на доводи Відповідача, зазначені у відзиві, що представниками Відповідача не підписано акт проведення перевірки, в акті проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №164 від 21.04.2010р. наявний підпис в графах: «При перевірці були присутні:»та «Акт отримав:»директора ТзОВ «Спортивно оздоровчий клуб «Євроспорт»Зуба М.Й. В судовому засіданні при пред’явленні Зубу М.Й. оригіналу зазначеного акту перевірки, останній зазначив, що даний акт підписував та на акті наявні його підписи.

Відповідачем не наведено доводів та не представлено доказів оскарження акта проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №164 від 21.04.2010р. чи дій посадових осіб Державної екологічної інспекції в Львівській області по складанню даного акту чи оскарження дій інспекторів по проведенні перевірки загалом.

Вимоги ж щодо підписання претензії особою, в якої проводиться перевірка, чинним законодавством не передбачені та Позивачем не ставились. Доказом отримання Відповідачем претензії Позивача №157 (вих..№03-1814 від 31.05.2010р.) є наявна в матеріалах справи відповідь Відповідача на претензію вих№11 від 22.06.2010р., яка підписана директором ТзОВ «Спортивно оздоровчий клуб «Євроспорт»Зубом М.Й. та скріплена відбитком печатки Відповідача.

Щодо доводів Відповідача про відсутність збитків та неможливість застосування в даному випадку «Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 (далі –Методика 1), та «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (далі –Методика 2), в тому числі за відсутності факту забруднення водних об’єктів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною 1 ст.224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Згідно ст.13 Конституції України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п.1 Методики 1, методика розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів; методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.

Незважаючи на те, що відповідно до п.1.2 Методики 2 встановлено, що ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів          та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3 Методики 2 визначено, що ця методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами). Згідно абзацу 2 п.1.4 Методики 2, державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї методики розраховують розмір відшкодування збитків.

Розрахунок ж розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування є самостійним розділом (розділ IX) Методики 2, який застосовується незалежно від наявності інших збитків. Відповідно, нормативно встановлено та спеціально уповноваженим фаховим державним органом (яким є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України) визначено порядок розрахунку збитків, спричинених власне самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Слід зазначити, що при розрахунку розміру збитків в даному випадку Методика 2 передбачає обов’язкове застосування такої вихідної даної як норматив збору за спеціальне водокористування, що діє в регіоні на момент виявлення порушення (у формулі, наведеній у розділі IX Методики 2, позначено як «Тар»); Методика 1 передбачає застосування у формулі як вихідної даної для проведення розрахунку розміру збитків, спричинених при самовільному водокористування, діючих на час порушення тарифів на воду в одиницях національної валюти за 1 м3 (у формулі, наведеній у п.6.1 Методики 1, позначено як «Тар»). А згідно ч.2 ст.43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.

Крім того, пунктом 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 визнано таким, що втратив чинність наказ Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", відповідно до якої до дати вступу Методики 2 в силу і визначався розмір заподіяних збитків внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спецводокористування. Також, п.4.2 Методики 1 чітко визначалось, що відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування

Відповідно, факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спецводокористування вже є підставою для відшкодування шкоди державі, що виражена, в тому числі, у витратах, які зазнала держава внаслідок втрати власності народу України та які держава мусить зробити для відновлення порушеного свого права, і порядок обрахунку такої шкоди власне і визначають розділ IX Методики 2 та п.6 Методики 1.

Також, в п.1 Методики 2 зазначено, що дана методика розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, п. «З»ч.2 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Крім того, випадки, при яких Методики 1 та 2 не застосовуються, та збитки, на розрахунки яких дані Методика не поширюються, чітко визначені п.4.3 Методики 1, п.п.1.5, 1.6 Методики. Серед наведених випадків та збитків відсутнє самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спецводокористування.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь держави в особі Позивача 226085,82грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.

Згідно п.49 ст.6 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010р.», установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

06.09.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.09.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, рішенням Конституційного суду України вд 08.04.1999 року, ст.ст.148, 149, 151, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 324 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 16, 42, 48, 49, 111 Водного кодексу України, ст.ст.2, 5, 16, 20, 35, 43, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, п.49 ст.6 , п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року, «Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995 року, «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб «Євроспорт»(79005, Львівська обл., м.Львів, пл.Петрушевича, 1, ідентифікаційний код 10004249607) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в сумі 226085грн. 82 коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб «Євроспорт»(79005, Львівська обл., м.Львів, пл.Петрушевича, 1, ідентифікаційний код 10004249607) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 2260грн. 86 коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя