Рішення № 11902269, 09.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.10 Справа№ 7/113

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб”юторські системи»

до відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ціна позову: 38001,99грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Корецька Н.І., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявилась

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб”юторські системи»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову 38001,99грн., в тому числі 35693,30грн. основного боргу, 199,88грн. інфляційних, 268,90грн. 3% річних, 1838,91грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №3657-532 від 16.11.2009р. Внаслідок неповного розрахунку за поставлену продукцію, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором поставки №3657-532 від 16.11.2009р., видатковою накладною №РН-32-014417 від 23.02.2010р., довіреністю від 01.02.2010р., претензією №532/89-67 від 28.05.2010р., актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2010р., свідоцтвом про державну реєстрацію Відповідача, довідкою серії НОМЕР_2 про включення Позивача в ЄДРПОУ, платіжними дорученнями №ПП-0013495 та №ПП-13496 від 07.06.2010р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №0841 від 04.06.2010р., ст.ст.11, 14-16, 241, 509, 525, 526, 530, 549-552, 623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 174, 193, 197, 229-232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 13, 15, 22, 33-37, 45, 46, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/113 від 22.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 40хв. 06.07.2010р. В судовому засіданні 06.07.2010р. оголошувалась перерва до 15год. 00хв. 09.07.2010р.

Представнику Позивача та Відповідачу в судовому засіданні 06.07.2010р. оголошено права та обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області №7/113 від 22.06.2010р., яка скерована в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та повідомлення про вручення поштового відправлення №4759917 від 05.07.2010р.), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала з врахуванням акту звірки взаєморозрахунків між Сторонами від 07.07.2010р.

Протягом розгляду справи представником Позивач подано натупні документи: повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію довіреності на право здійснення представництва; акт звірки розрахунків між Сторонами від 07.07.2010р.

Відповідач чи представник Відповідача в судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 06.07.2010р. Відповідачем подано наступні документи: копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3; копію витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії НОМЕР_4; заяву про визнання боргу в розмірі 33693,30грн.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 35693,30грн. основного боргу.

16.11.2009р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №3657-532 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, надалі за текстом продукція і/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах, визначених у цьому Договорі; погоджена Сторонами кількість, асортимет і ціна продукції (партії продукції), що поставляються за даним Договором, вказується у видаткових або товаро-транспортних накладних, що є невідємною частиною данного Договору.

Згідно п.1.4 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до кінця року, вказаного у преамбулі данного Договору, а в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення; якщо жодна із Сторін Договору за 30 днів до спливу чергового строку його дії не повідомить іншу Сторону про його припинення, дія Договору автоматично продовжується на той же строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п.2.1 Договору, сума данного Договору визначається Сторонами як сума вартостей окремих партій Продукції, вказаних у видаткових або товаро-транспортних накладних на поставку Продукції за даним Договором; Партією вважається кількість Продукції, що поставлена згідно однієї видаткової або товаро-транспортної накладної.

Згідно п.п.2.3, 2.4 Договору, Покупець сплачує вартість кожної поставленої партії Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових коштів у кассу Постачальника; підстава для оплати Покупцем отриманої за даним Договором Продукції є видаткова накладна, або ТТН№1-ТН/алког, або даний Договір; Покупець зобовязаний оплачувати кожну придбану за даним Договором Партію продукцію не пізніше 7 календарних днів після її отримання (дати складення накладної).

Відповідно до видаткової накладної №РН-32-014417 від 23.02.2010р. за довіреністю від 01.02.2010р., виданною Відповідачем, представником Відповідача отримано від Позивача за Договором Партію Товару загальною вартістю 51660,00грн.

Згідно акту звірки взаєрозрахунків, підписаного Сторонами 01.04.2010р., борг Відповідача перед Позивачем становить 45493,30грн.

Позовна заява №38/20с-268 від 04.06.2010р. подана Позивачем до господарського суду Львівської області 17.06.2010р. та зареєстрована в канцелярії господарського суду Львівської області за №3652.

Відповідно до акту звірки між Сторонами від 07.07.2010р. за Договором, борг Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 03.06.2010р. становив 35693,30грн. Відповідно до зазначеного акту звірки від 07.07.2010р., 14.06.2010р. Відповідачем оплачено за Договором Позивачу 1000грн., та 21.06.2010р. Відповідачем оплачено за Договором Позивачу 1000грн. Також, згідно наведенного акту звірки від 07.07.2010р., станом на 06.07.2010р. борг Відповідача перед Позивачем становив 33693,30грн.

Підтвердженням визнання Відповідачем боргу перед Позивачем в розмірі 33693,30грн. є в тому числі подана нею та наявна в матеріалах справи письмова заява.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем боргу в розмірі 33693,30грн., часткову оплату Відповідачем боргу в розмірі 1000грн. 14.06.2010р. (до подання позовної заяви), часткову оплату Відповідачем боргу в розмірі 1000грн. 21.06.2010р. (після подання позовної заяви та до винесення судом рішення), та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 33693,30грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача боргу в розмірі 35693,30грн. підлягає до задоволення в розмірі 33693,30грн. в частині стягнення 1000грн. боргу, оплаченого Відповідачем до подання позовної заяви, слід відмовити як в безпідставно заявлених до стягнення позовних вимогах, в частині стягнення 1000грн. боргу, оплаченого після подання позовної заяви до винесення судом рішення, провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 1838,91грн. пені, 269,90грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 199,88грн. інфляційних нарахувань.

Щодо стягнення 1838,91грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є величина облікової ставки НБУ, сума боргу (35693,30грн.) та кількість днів прострочення (з 02.03.2010р. по 03.06.2010р. - 92 дні).

Відповідно до п.3.3 Договору, у випадку недотриманя строків оплати Продукції, вказаних у п.2.4 Договору (зміст якого наведений вище у мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу), Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного Банку України від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

Щодо стягнення 269,90грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 199,88грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобовязання, вихідними даними для якого є сума боргу (35693,30грн.), терміни прострочення (з 02.03.2010р. по 03.06.2010р. - 92 дні), 3% річних.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, вихідними даними для якого є сума боргу (35693,30грн.), періоди, за який нараховуються інфляційні нарахування (з 02.03.2010р. по 03.06.2010р. - 92 дні), величини індексів інфляції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даними Державного комітету статистики України, в березні 2010р. індекс інфляції (у відсотках до попереднього місяця) становив 100,9 (опубліковано в газеті «Урядовий курєр»№ 64 від 08.04.2010р.), в квітні 2010р. 99,7 (опубліковано в газеті «Урядовий курєр»№ 83 від 08.05.2010р.).

При перевірці розрахунків пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, проведених за вказані Позивачем періоди, судом враховано, що, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2010р., станом на 03.03.2010р. борг Відповідача перед Позивачем становив 90093,30грн., станом на 04.03.2010р. 84093,30грн., станом на 08.03.2010р. 75093,30грн., станом на 09.03.2010р. 65093,30грн., станом на 10.03.2010р. 64493,30грн., станом на 15.03.2010р. 54493,30грн., станом на 22.03.2010р. 49493,30грн., станом на 29.03.2010р. 45493,30грн.

Проте, судом враховано, що Позивач при розрахунках виходив з боргу Відповідача перед Позивачем станом на 03.06.2010р. 35693,30грн., розмір якого є меншим від розміру боргу за наведені у попередньому абзаці періоди.

Також, Позивачем зазначено період, за який розраховується пеня та 3% річних з 02.03.2010р. по 03.06.2010р., та період, за який розраховуються інфляційні нарахування березень, квітень 2010р.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до наведеного в мотивувальній частині рішення п.2.4 Договору, Покупець зобовязаний оплачувати кожну придбану за даним Договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складення накладної). Видаткова накладна №РН-32-014417 складена 23.02.2010р. Відповідно, прострочення оплати Відповідача за даною накладною настає не з 02.03.2010р., а з 04.03.2010р. Проте, термін прострочення з 04.03.2010р. по 03.06.2010р. включно складає 92дні, як і зазначено Позивачем в розрахунку. Розрахунок ж інфляційних нарахувань за березень 2010р. належало провести пропорційно до кількості прострочених днів оплати в березні 2010р.

З приводу зазначеного у чотирьох вищенаведених абзацах суд зазначає, що відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутнє та Сторонами не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, в суда відсутні правові підстави вийти за межі позовних вимог.

З врахуванням наведеного, перевіривши правильність розрахунку пені, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 1838,91грн., інфляційних нарахувань в розмірі 199,88грн. та 3% річних в розмірі 269,90грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.07.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.07.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з врахування припинення провадження у справі в частині стягнення 1000грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст..85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», договором поставки №3657-532 від 16.11.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистрибюторські системи» (04050, м. Київ, вул. Артема, 103, в літ. «А», ідентифікаційний код 36411407) 33693грн. 30коп. основного боргу, 1838грн. 91коп. пені, 269грн. 90коп. 3% річних за невиконання зобовязання, 199грн. 88коп. інфляційних нарахувань, 370грн. 02коп. державного мита, 228грн. 92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 1000грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 1000грн. боргу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя