Рішення № 11902265, 10.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.10                                                                                           Справа№ 7/89

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЛьвівПолімерСервіс»

до відповідача відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол»

ціна позову: 1748066,52грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - не з’явився;

від відповідача –не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛьвівПолімерСервіс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол»про стягнення 1748066,52грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, статутом Позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, договором поворотної фінансової допомоги від 20.03.2007р., додатком від 27.03.2007р. до договору поворотної фінансової допомоги, розрахунками заборгованості, платіжним дорученням з відміткою банку про сплату №31 від 20.07.2007р., випискою з банківського рахунку Позивача, доказами скерування Відповідачу позовної заяви та додатних до неї документів, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита тавитрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ст.213 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/89 від 17.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 04.06.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/89 від 04.06.2010р. зупинено провадження у справі та надіслано матеріали справи до Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області для організації проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України щодо наявності/відсутності в діях посадових осіб Відповідача складу злочину, передбаченого ст.219 Кримінального кодексу України. відповідно до повідомлення Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області №16113-6994 від 10.08.2010р., за наслідками проведеної перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України.

Відповідно, ухвалою господарського суду Львівської області №7/89 від 06.09.2010р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15год. 50хв. 10.09.2010р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення провручення поштових відправлень, відмітки про отримання наручно ухвал, та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області ), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Стоірн в судове засідання не з’явились.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано довіреність на право здійснення представництва та усно заперечено протии позову.

Незважаючи на зазначення в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі на необхідність подання відзиву на позовну заяву, такий Відповідачем не подано та не повідомлено про прични неподання відзиву.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 727000грн. основного боргу.

20.03.2007р. між Позивачем (Сторона 1 ) та Відповідачем (Сторона 2) укладено договір поворотної фінансової допомоги (далі –Договір), відповідно до п.1.1. якого, за цим Договором Сторона 1 передає Стороні 2 грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а Сторона 2 зобов’язується повернути їх Стороні 2.

Відповідно до п.2.1 Договору, сума поворотної фінансової допомоги за Договором становить 2000000грн.

Згідно п.п.4.1, 5.1 Договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги становить один календарний рік з моменту надання суми поворотної фінансової допомоги; Сторона 2 зобов’язана повернути суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п.4.1 Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту надання Стороною 1 суми поворотної фінансової допомоги Стороні 2 та діє до повного виконання Стороною 2 своїх зобов’язань за цим Договором.

Додатком від 27.03.2007р. до Договору внесено зміни, відповідно до яких змінено суму поворотної фінансової допомоги –1407000грн., та встановлено п.п.6.3, 6.5 відповідальність Сторони 2, та п.п.6.2, 6.4 Договору –відповідальність Сторони 1.

Відповідно до платіжного доручення №31 від 20.07.2007р., Позивачем перераховано Відповідачу згідно договору від 20.03.2007р. 1407000грн. поворотної фінансової допомоги.

Згідно доводів Позивача, та доданих Позивачем до позовної заяви копій виписок з банківського рахунку Позивача, Відповідачем борг частково погашено, в результаті чого сума боргу станом на час вирішення спору становить 727000грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу за Договором, чи здійснення часткової чи повної оплати (повернення) позики (поворотної фінансової допомоги) в розмірі 727000грн., та неподання доказів відсутності можливості наведення доводів чи подання доказів по суті спору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 727000грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 87000,99грн. пені та 727000грн. штрафу.

Позивча в розрахунку до ціни позову надає розрахунок штрафу, вихідними даними для якого є сума боргу –727000грн., розмір відсотків –100% суми.

Згідно п.6.5 Договору (з врахуванням Додатку до Договору), у випадку неналежного або несвоєчасного виконання Стороною 2 зобов’язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги більш ніж на 30 календарних днів, Сторона 2 зобов’язується сплатити Стороні 1 штраф в розмірі 100% від суми неповерненої поворотної фінансової допомоги.

Крім того, в розрахунку до позовної заяви, Позивач надає розрахунок пені, проведений за період 182 дні, вихідними даними для якого є сума боргу –727000грн. та величина облікової ставки НБУ з відповідний період –12,0%.

Згідно п.4.1 Договору, строк повернення поворотної фінансової допомоги становить один календарний рік з моменту надання суми поворотної фінансової допомоги. Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, відповідно до платіжного доручення №31 від 20.07.2007р., Позивачем перераховано Відповідачу згідно договору від 20.03.2007р. 1407000грн. поворотної фінансової допомоги.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 21.04.2008р. N107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%, згідно Листа НБУ від 16.02.2009р. N14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009р. становив 12,0000%.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 87000,99грн. пені та 727000грн. штрафу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 39855,53грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 167210грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 23.07.2008р. по 11.05.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, ставка за один день прострочення. Загальна сума 3% річних, відповідно до проведенного розрахунку, становить 39855,53грн.

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, який проведено за період з липня 2008р. по березень 2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, терміни прострочення, величини індексів інфляції. Загальна сума інфляційних нарахувань відповідно до розрахунку складає 167210грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.4.1 Договору, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 167210грн. інфляційних нарахувань та 39855,53грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

10.09.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.09.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол»(79020, м.Львів, вул..Підголоско, 4, ідентифікаційний код 00292735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівПолімерСервіс»(79017, м.Львів, вул.Кримська, 28, ідентифікаційний код 34768881) 727000грн. боргу, 167210грн. інфляційних втрат, 87000,99грн. пені, 727000грн. штрафу, 39855,53грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, 17481грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя