Рішення № 11902259, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10 Справа№ 7/86

за позовом приватне підприємство «Легат-Веста»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити мясо»

про стягнення заборгованості за надані послуги

ціна позову: 29467,71 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Шпильовий О.В.- директор;

від відповідача не з»явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Легат-Веста»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити мясо» про стягнення заборгованості за надані послуги; ціна позову: 26751,75грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним, договором №01-02/2007 від 16.02.2007р. про надання охоронних послуг, протоколами №№1, 2 до Договору, рахунками №45 від 31.12.2008р., №03 від 31.01.2009р., №07 від 28.02.2009р., №11 від 31.03.2009р., №14 від 30.04.2009р., №17 від 31.05.2009р., №19 від 30.07.2009р., №22 від 31.08.2009р., №24 від 30.09.2009р., актами прийому наданих послуг №45 від 31.12.2008р., №03 від 31.01.2009р., №07 від 28.02.2009р., №11 від 31.03.2009р., №14 від 30.04.2010р., №17 від 31.05.2010р., №18 від 30.06.2009р., №19 від 30.07.2009р., №22 від 31.08.2009р., №24 від 30.09.2009р., актом звірки розрахунків, розрахунком пені та штрафних санкцій, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №5703 від 11.05.2010р., доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/86 від 14.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 10хв. 04.06.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/86 від 04.06.2010р. та від 21.06.2010р., в тому числі у звязку з неявками представника Відповідача.

Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/86 від 14.05.2010р., 04.06.2010р. та від 21.06.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №4687717 від 21.05.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1; копію довідки №2133 головного управління статистики у Львівській області про включення Позивача в ЄДРПОУ; витяг серії АД №635805 станом на 02.07.2010р. про включення Відповідача в ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, довідку органу казначейства про зарахування державного мита до бюджету.

Представник Відповідача в жодне із судових засідань не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, явка визнавалась судом обовязковою, про причини неявки не повідомив.

Відповідачем вимоги ухвал господарського суду Льввіської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконані.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області №2133, приватне підприємство «Легат-Веста»є юридичною особою, адреса: 79024, м.Львів, вул.Погідна, 4, кв.6, ідентифікаційний код 33195651.

Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АД №635805 станом на 02.07.2010р., товариство з обмеженою відповідальністю «Пустомити мясо»є юридичною особою, адреса: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р.-н, м.Пустомити, вул.Лисенка, 29, ідентифікаційний код 34854137.

Щодо стягнення основного боргу в розмірі 21859грн.

16.02.2007р. між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) укладено договір №01-02/2007 про надання охоронних послуг (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обовязки по підтриманню внутрішнього порядку, правил пожежної безпеки, охороні приміщень та майна на обєкті, розташованому за адресою: Львівська обл., смт.Пустомити, вул.Лисенка, 29 на умовах і в порядку, що передбачені даним Договором. Згідно п.1.2 Договору, Виконавець надає і інші послуги по охороні власності, організації і здійсненню заходів економічної безпеки господарської діяльності Замовника, якщо це обумовлено додатком, який стає невідємною частиною данного Договору після його підписання.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, за вказані в Договорі послуги Замовник проводить оплату в сумі згідно Акту прийому наданих послуг без урахування ПДВ (20%) та на підставі калькуляції на охоронні послуги (Додаток №2)), яка стає невідємною частиною данного Договору після її підписання; оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше пятнадцятого календарного дня наступного місяця.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами Сторін і діє до 16.04.2007р.; до закінчення строку дії Договору, якщо жодна із сторін в письмовій формі в 5-ти денний термін не заявить про припинення відносин, Договір вважається пролонгованим на наступних три місяці. Факт продовження дії та обовязковість Договору визнано Відповідачем в тому числі в актах прийому наданих послуг №45 від 31.12.2008р., №03 від 31.01.2009р., №07 від 28.02.2009р., №11 від 31.03.2009р., №14 від 30.04.2010р., №17 від 31.05.2010р., №18 від 30.06.2009р., №19 від 30.07.2009р., №22 від 31.08.2009р., №24 від 30.09.2009р., в яких зазначено, що вони складені на підставі укладеного між Сторонами та описанного вище в мотивувальній частині рішення Договору.

Протоколами №02 до Договору від 31.03.2008р. та №01 від №01 від 22.07.2008р. затверджено Додатки №№02 (калькуляцію на послуги охорони) до Договору.

Відповідно до рахунків №45 від 31.12.2008р., №03 від 31.01.2009р., №07 від 28.02.2009р., №11 від 31.03.2009р., №14 від 30.04.2009р., №17 від 31.05.2009р., №19 від 30.07.2009р., №22 від 31.08.2009р., №24 від 30.09.2009р. складено акти прийому наданих послуг №45 від 31.12.2008р. на суму 10512грн., №03 від 31.01.2009р. на суму 10512грн., №07 від 28.02.2009р. на суму 10512грн., №11 від 31.03.2009р. на суму 10512грн., №14 від 30.04.2010р. на суму 6148грн., №17 від 31.05.2010р. на суму 6148грн., №18 від 30.06.2009р. на суму 1578грн., №19 від 30.07.2009р. на суму 423грн., №22 від 31.08.2009р. на суму 538,80грн., №24 від 30.09.2009р. на суму 6148,80грн. Наведені акти прийому наданих послуг підписані та скріплені відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Відповідно до зазначених актів наданих послуг, Позивачем згідно Договору надано Відповідачу послуг загальною вартістю 63032,26грн.

Згідно доводів Позивача, в тому числі наданих в судовому засіданні пояснень, внаслідок неповного розрахунку Відповідача з Позивачем за Договором, у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем на загальну суму 21859грн.

Щодо наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків, то суд зазначає, що він не підписаний Відповідачем, та в матеріалах справи відсутні, і Позивачем не надані докази відправки (вручення) Позивачем данного акту звірки Відповідачу. Відповідно, доказом визнаня Відповідачем боргу наведений акт звірки розрахунків бути не може.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази, які б свідчили про погашення боргу перед Позивачем, або ж спростовували позовні вимоги, позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 21859грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 4489,19пені, 555,71грн. 3% річних за невиконання зобовязання та 2563,81грн. інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань по кожному з описаних вище в мотивувальній частині рішення актів прийому наданих послуг, вихідними даними для яких є розмір боргу, термін прострочення, відсоток річних 3%, величина індексу інфляції та розмір облікової ставки НБУ за відповідні періоди.

Щодо стягнення 4489,19грн. пені.

Відповідно до п.6.6 Договору, в разі порушення умов п.п.2.1, 2.2 даного Договору, Замовник зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 21.04.2008р. N107, розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008р. становив 12,0000%; згідно Листа Національного Банку України від 16.02.2009р. N14-011/778-2395, розмір облікової ставки НБУ з 16.02.2009р. становив 12,0000%; відповідно до Постанови Національного банку України від 12.06.2009р. N343, розмір облікової ставки НБУ з 16.06.2009р. становив 11,0000%; згідно Постанови НБУ від 10.08.2009р. N468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.

З приводу проведеного Позивачем розрахунку пені суд зазначає наступне.

При визначенні кількості днів прострочення, як вбачається з розрахунків, Позивач часто враховує 15-те число наступного місяця, який слідує за місяцем наданих послуг, як дату прострочення платежу. Проте, згідно наведеного вище в мотивувальній частині рішення п.2.2 Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15-го календарного дня наступного місяця. Відповідно, 15-й календарний день наступного місяця не може вважатись днем прострочення Відповідачем платежу за послуги, надані у попередньому місяці.

Крім того, дні часткової оплати Відповідачем (зазначені в акті звірки Позивача) за надані послуги Позивач часто враховує як дні прострочення, за які розраховує пеню. Проте, Позивачем не взято до уваги, що в ці дні є днями оплати (часткової) за надані послуги.

При розрахунку пені за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач зазначає суму боргу в розмірі 10512грн., що відповідає акту. Проте, при розрахунку суми боргу в розрізі кількості днів прострочення, Позивач зазначає загальну суму боргу 12512грн., що не відповідає даним акта №3. З приводу наведеного суд зазначає, що при розрахунку пені за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач розраховує пеню на борг в розмірі 3000грн. за період з 15.02.2009р. по 11.03.2009р., проте, відповідно до даних акта звірки, підписаного Позивачем, 11.03.2009р. Відповідачем сплачено за актом №45 (сплату якого Позивачем враховано при обрахунку пені за актом №45). Проте, при розрахунку пені за актом №3, Позивач не врахував, що Відповідачем (за даними акту звірки) 23.04.2009р. за актом №3 сплачено 2000грн.

Крім того, Позивачем, при проведенні розрахунків пені, день, з якого ставка НБУ змінилась, враховано в більшості випадків як день, в який діяв попередній розмір ставки НБУ.

Також, при проведенні розрахунку пені Позивачем виведено відсотки розміру пені до суми боргу, на яку пеня розраховується, тобто, при розрахунку розміру пені вчинено додаткову арифметичну дію, яка своїм результатом при округленні до сотих розміру одержаного відсотка призвела до похибки вихідних даних.

Проте, суд також зазначає, що при розрахунку пені за актом №49 з суми боргу 3000грн. Позивачем невірно розраховано кількість днів прострочення оплати платежу. Так, період з 16.01.2009р. по 10.03.2009р. Позивачем визначено як 45 днів, хоча, даний період становить 54 дні.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 4119,30грн., в частині стягнення 369,89грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 555,71грн. 3% річних.

Відповідно до п.6.6 Договору, в разі порушення умов п.п.2.1, 2.2 даного Договору, Замовник зобовязується сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу проведеного Позивачем розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.

При визначенні кількості днів прострочення, як вбачається з розрахунків, Позивач часто враховує 15-те число наступного місяця, який слідує за місяцем наданих послуг, як дату прострочення платежу. Проте, згідно наведеного вище в мотивувальній частині рішення п.2.2 Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15-го календарного дня наступного місяця. Відповідно, 15-й календарний день наступного місяця не може вважатись днем прострочення Відповідачем платежу за послуги, надані у попередньому місяці.

Крім того, дні часткової оплати Відповідачем (зазначені в акті звірки Позивача) за надані послуги Позивач часто враховує як дні прострочення, за які розраховує 3% річних. Проте, Позивачем не взято до уваги, що в ці дні є днями оплати (часткової) за надані послуги.

При розрахунку 3% річних за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач зазначає суму боргу в розмірі 10512грн., що відповідає акту. Проте, при розрахунку суми боргу в розрізі кількості днів прострочення, Позивач зазначає загальну суму боргу 12512грн., що не відповідає даним акта №3. З приводу наведеного суд зазначає, що при розрахунку 3% річних за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач розраховує 3% річних на борг в розмірі 3000грн. за період з 15.02.2009р. по 11.03.2009р., проте, відповідно до даних акта звірки, підписаного Позивачем, 11.03.2009р. Відповідачем сплачено за актом №45 (сплату якого Позивачем враховано при обрахунку 3% річних за актом №45). Проте, при розрахунку 3% річних за актом №3, Позивач не врахував, що Відповідачем (за даними акту звірки) 23.04.2009р. за актом №3 сплачено 2000грн.

Проте, суд також зазначає, що при розрахунку 3% річних за актом №49 з суми боргу 3000грн. Позивачем невірно розраховано кількість днів прострочення оплати платежу. Так, період з 16.01.2009р. по 10.03.2009р. Позивачем визначено як 45 днів, хоча, даний період становить 54 дні.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку, враховуючи в тому числі арифметичні помилки Позивача при проведенні розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 555,71грн. 3% річних підлягають до задоволення, оскільки розмір трьох відсотків річних, відповідно до проведеного розрахунку, є більшим, аніж заявлений Позивачем до стягнення, а, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення 2563,81грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.6.6 Договору, в разі порушення умов п.п.2.1, 2.2 даного Договору, Замовник зобовязується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З приводу проведеного Позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

При розрахунку інфляційних нарахувань від кожної із сум боргу по актах прийому наданих послуг, Позивач розраховує інфляційне збільшення на кожен місяць (враховуючи відповідні індекси інфляції), проте, Позивачем не враховано, що борг утворювався з 16 числа кожного місяця, і частково сплачувався не тільки першого числа місяця, але і в інших числах. Відповідно, при визначенні розміру інфляційних нарахувань Позивачем не враховано пропорційність інфляційних нарахувань за місяць до кількості днів у місяці, протягом яких борг існував.

Крім того, при розрахунку інфляційного збільшення слід враховувати, що 15-те число наступного місяця, який слідує за місяцем наданих послуг, як дата виникнення прострочення платежу не може враховуватись, оскільки, відповідно до п.2.2 Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 15-го календарного дня наступного місяця. Відповідно, 15-й календарний день наступного місяця не може вважатись днем прострочення Відповідачем платежу за послуги, надані у попередньому місяці, а таким днем є 16 число наступного за місяцем, в якому надані послуги.

Також, дні часткової оплати Відповідачем (зазначені в акті звірки Позивача) за надані послуги Позивач часто враховує як дні прострочення, за які розраховує інфляційні нарахування. Проте, слід взяти до уваги, що в ці дні є днями оплати (часткової) за надані послуги.

При розрахунку інфляційних нарахувань за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач зазначає суму боргу в розмірі 10512грн., що відповідає акту. Проте, при розрахунку суми боргу в розрізі кількості днів прострочення, Позивач зазначає загальну суму боргу 12512грн., що не відповідає даним акта №3. З приводу наведеного суд зазначає, що при розрахунку 3% річних за актом прийому наданих послуг №3 від 31.01.2009р., Позивач розраховує 3% річних на борг в розмірі 3000грн. за період з 15.02.2009р. по 11.03.2009р., проте, відповідно до даних акта звірки, підписаного Позивачем, 11.03.2009р. Відповідачем сплачено за актом №45 (сплату якого Позивачем враховано при обрахунку 3% річних за актом №45). Проте, при розрахунку 3% річних за актом №3, Позивач не врахував, що Відповідачем (за даними акту звірки) 23.04.2009р. за актом №3 сплачено 2000грн.

Суд також зазначає, що при розрахунку 3% річних за актом №49 з суми боргу 3000грн. Позивачем невірно розраховано кількість днів прострочення оплати платежу. Так, період з 16.01.2009р. по 10.03.2009р. Позивачем визначено як 45 днів, хоча, даний період становить 54 дні.

Враховуючи вищенаведене, втому числі перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 1883,33грн., в частині позовних вимог щодо стягнення 680,48грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.07.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.07.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог..

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст. 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», угодою №61/2007 від 01.07.2007р., договором №01-02/2007 від 16.02.2007р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити М»ясо»(81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Лисенка,29, ідентифікаційний код 34854137) на користь приватного підприємства «приватного підприємства «Тегат-Веста» (79024, м. Львів, вул. Погідна, 4, кв.6, ідентифікаційний код 33195651) 21859грн. основного боргу, 4119грн. 30коп. пені, 555грн. 71коп. 3% річних за невиконання зобовязання, 1883грн. 33коп. інфляційних нарахувань, 284грн. 17коп. державного мита, 226грн. 56коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя