Рішення № 11902255, 12.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10 Справа№ 7/50

за позовом спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд»

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ціна позову: 5081,61грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Козак Т.В.., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; ціна позову: 5081,61грн.. Позивач також просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 14.06.2007р. Позивач продав Відповідачу пінопласт загальною вартістю 21852,37грн. Внаслідок неповної оплати за одержаний пінопласт, у Відповідача виник борг перед Позивачем на загальну суму 5081,61грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, накладною №РНк-00071 від 14.06.2007р., вимогою про погашення грошового зобовязання №9 від 18.01.2010р., повідомленням про вручення поштового відправлення №9733 від 23.01.2010р., довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ №334, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 11.03.2010р., поштовою квитанцією №1410439 з відбитком поштового штемпеля від 11.03.2010р., платіжними дорученнями №36 та №37 від 09.03.2010р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, ст.ст.525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 64 Господарського процессуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/50 від 15.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 40хв. 31.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/50 від 31.03.2010р., в тому числі для забезпечення принципу змагальності сторін.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процессуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/50 від 15.03.2010р., 31.03.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5103152 від 17.03.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процессуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АГ №324809.

Представник Відповідача в судові засідання протягом розгляду справи жодного разу не зявився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №№7/50, в тому числі щодо подання відзиву, не виконав, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до видаткової накладної №РНк-00071 від 14.06.2007р. Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 21852,38грн. Накладна підписана та скріплена відбитками печаток представників Сторін.

Згідно вимоги №9 від 18.01.2010р., яка отримана Відповідачем 23.01.2010р. (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №9733 від 23.01.2010р.) Позивач просить Відповідача, керуючись ч.2 ст.530 Господарського процессуального кодексу України, у семиденний строк оплатити борг в розмірі 5081,61грн.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення Відповідачем боргу в розмірі 5081,61грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 5081,61грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 5081,61грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.04.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.04.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст. 193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, ч.2 ст.530, 599, 610 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд»(81050, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Новий Яр, код ЄДРПОУ 30274892) 5081грн. 61коп. основного боргу, 102 грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя