Рішення № 11902250, 26.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10                                                                                           Справа№ 7/43

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивача Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача житлово-будівельного кооперативу №165

про стягнення заборгованості

ціна позову: 74645,85грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від прокурора – Клак Ю.Г. –помічник прокурора (посвідчення №9)

від позивача - Кіндрат Б.І.. –представник, довіреність в матеріалах справи.

від відповідача –Хом’як Р.Т., керівник, Іванова С.Є., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави :уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до житлово-будівельного кооперативу №165 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання; ціна позову 74645,85грн., в тому числі 67288,99грн. боргу, 1969,26грн. 3% річних, 5387,6грн. інфляційних нарахувань.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком заборгованості, договором №3585/А від 04.10.2002р., додатком №1 до Договору (обсяги постачання теплової енергії), додатком №2 до Договору (схема розмежування балансової належності), додатком №3 до Договору (умови припинення подачі теплової енергії), протоклом розбіжностей до Договору, актом про включення системи теплоспоживання, актом звірки взаєморозрахунків, фіскальним поштовим чеком №1460 від 01.03.2010р., ст.526 Цивільного кодексу України, ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/43 від 05.03.2010р. порушено провадження у справі і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 22.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/43 від 22.03.2010 року та від 12.04.2010 року.

Учасникам процесу по явці оголошено права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не поступало.

Прокурор в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю, за винятком стягнення основного боргу, зазначивши, що протягом розгляду справи основний борг Відповідачем погашено повністю. Крім того, Прокурор підтримав наданий представником Позивача уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги, за винятком основного боргу, підтримав повністю, зазначивши, що протягом розгляду справи Відповідачем повністю оплачено основний борг.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійсненння представництва та уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з яким прокурор погодився.

Представники Відповідача в судове засідання з’явились, позов визнали, за винятком основного боргу, зазначивши, що на момент вирішення спору основний борг ними погашено повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача пдано довіреність на право здійснення представництва та копію листа філії банку «Надра»№002/2640 від 22.03.2010р.

Крім того, 22.03.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого борг Відповідач визнавав частково з причин та підстав, наведених у відзиві. До відзиву додано копію листа Позивача Відповідачу №25/1-329 від 23.05.2006р., акт звірки взаєморозрахунків по Договору станом на 16.03.2010р., копії платіжних доручень №7 від 26.01.2009р., б/н від 17.03.2010р., №31 від 22.03.2010р., та копії фіскальних поштових чеків №0624 та №0625 від 19.03.2010р.

Крім того, представниками Відповідача подано суду акт звірки взаєморозрахунків між Сторонами станом на 20.04.2010р., відповідно до якого, основний борг відсутній, 3% річних становлять 1757,22грн., інфляційні –6318,42грн.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 67288,99грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі –Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника –територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3585/А від 04.10.2002 року (далі –Договір), укладеного між Відповідачем (Споживач) та Позивачем (Постачальник), Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Згідно акту включення системи теплопостачання від 04.11.2008 року, Позивачем включено Відповідачу теплопостачання за адресою м.Львів, вул..Хуторівка, 30, 1-3 під’їзди.

Відповідно до розрахунку заборгованості квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова за Договором, борг Відповідача станом на 01.02.2010р. становив 67288,99грн.

Згідно підписаного та скріпленого відбитками печаток представниками Сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.04.2010р., станом на 01.01.2010р. основний борг Відповідача перед Позивачем становив 67288,99грн., станом на 20.04.2010р. основний борг у Відповідача перед Позивачем відсутній.

Щодо доводів представників Відповідача про те, що відповідно до платіжного доручення №7 від 26.01.2010р. ним оплачено через філію банку «Надра»Позивачу 20670грн., проте, ці кошти не надійшли на рахунок Відповідача з вини банку, суд зазначає наступне. Договором, укладеним між Сторонами, передбачено оплату Відповідачем послуг Позивачу. Порядок ж оплати, який обрано Відповідачем (перерахування через філію банку «Надра») договором не обумовлено, і оплата не поставлена в залежність від перерахування коштів банком платника. Як вбачається з Договору, моментом оплати є поступлення коштів до Відповідача, а не перерахування їх в банк платника. Відповідно до усних пояснень представників Сторін, на момент порушення провадження у справі кошти згідно вищенаведеного платіжного доручення №7 Позивачу не надійшли, наведене підтверджується, також, листом начальника відділення №32 філії ВАТ КБ «Надра»ЛРУ від 22.03.2010р. Відповідно, взаєморозрахунки Відповідача з Позивачем не можуть бути поставлені в залежність від взаємовідносин Відповідача з обраним ним банком. Також, суд зазначає, що претензії Відповідача до банку не є складовою позовних вимог у справі, що розглядаються, та можуть бути заявлені Відповідачем до банку поза межами вирішення даного спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 67288,99грн. основного боргу слід припинити.

Щодо стягнення 1969,26грн. 3% річних та 5387,60грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого, розмір 3% річних становить 1969,26грн., інфляційних нарахувань –5387,6грн.

В процесі розгляду спору, не змінюючи позовних вимог, представником Позивача подано уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з яким Прокурор погодився. Відповідно до уточненного розрахунку, розмір 3% річних становить 1757,22грн., інфляційних нарахувань –6318,42грн. З наведеним уточненим розрахунком погодився і Відповідач, про що свідчить підписання ним згаданого акту звірки взаєморозрахунків від 20.04.2010р.

Перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що наданий представником Позивача уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань проведено вірно.

Проте, беручи до уваги те, що розмір інфляційних нарахувань в уточненному розрахунку є більшим, аніж розмір інфляційних в позовній вимозі, враховуючи незбільшення позовних вимог, суд приходить до висновку про неможливість стягнення інфляційних нарахувань у розмірі, більшому за позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 1757,22грн., в частині стягнення 212,04грн. 3% річних слід відмовити, вимоги щодо стягнення 5387,6грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.04.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.36-1 Законом України “Про прокуратуру”, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №3585/А від 04.10.2002 року, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №165 (79070, м. Львів, вул. Хуторівка,30, код ЄДРПОУ 20823301) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м.Львів, вул.Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) 1757,22грн. 3% річних, 5387,6грн. інфляційних нарахувань.

3.          В частині стягнення 67288,99грн. основного боргу провадження припинити, в частині стягнення 212,04грн. 3% річних відмовити.

4.          Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №165 (79070, м. Львів, вул. Хуторівка,30, код ЄДРПОУ 20823301) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 744 грн. 34 коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя