Рішення № 11902072, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 7/196                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства „Луч-97” м.Донецьк

До відповідача: Акціонерного товариства закритого типу „Мушкетівська автобаза” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 13300, 84 грн.

За участю представників:

від позивача: Юр’єв М.Г. - дов.

від відповідача: не з’явився.

У судовому засіданні 25.10.2010р. оголошувалась перерва до 28.10.2010р. в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Луч-97” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Мушкетівська автобаза” м.Донецьк про стягнення 13300, 84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №363/т від 07.07.2008р.; накладну №3002 від 29.08.2008р.; довіреність №064696 від 29.08.2008р.; рахунок №080829/32 від 29.08.2008р.; акт звірки розрахунків з 01.01.2010р. по 31.03.2010р.

У заяві №15 від 11.10.2010р. позивач зазначив, що сума позову складається із заборгованості – 9130, 00 грн., пені – 1605, 92 грн., 3% річних – 619, 51 грн., інфляційних – 1945, 41 грн.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні суму основного боргу та пені визнав у повному обсязі, інфляційні визнав частково у сумі 1830,70 грн., посилаючись на невірно зроблений розрахунок позивачем; суму 3% річних визнав частково у розмірі 346,36 грн., посилаюсь на той факт, що 3% річних - це штраф, а відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафу складає 1 рік, просить застосувати строк позовної давності до суми 3% річних в один рік.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів поставки нафтопродуктів №363/т від 07.07.2008р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлений сторонами терміном на 1 рік та обчислюється з моменту його укладення та Договір може бути пролонгованим (п.20 Договору).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1 Договору, зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі – товар) на умовах, викладених у цьому Договорі.

Зобов’язання покупця по оплаті товару виникають в момент отримання товару за накладною. Покупець зобов’язується оплатити товар протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару за ціною та в об’ємах. Вказаних в рахунку з урахуванням ПДВ (пункти 5-6 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач відповідно до умов Договору 29.08.2008р. поставив відповідачу товар (дизпаливо), що підтверджено матеріалами справи, у тому числі накладною №3002 від 29.08.2008р., підписаною обома сторонами без зауважень, та виставив рахунок №080829/32 від 29.08.2008р. на сплату за поставлений товару на суму 30130, 00 грн.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, у зв’язку з чим, у нього перед позивачем виник борг в сумі 9130, 00 грн., який доведений позивачем, підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем і підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 10.09.2008р. по 09.09.2010р. у сумі 619, 51 грн. та інфляційні з грудня 2008р. по березень 2010р. у сумі 1945, 41 грн.

Відповідач інфляційні визнав частково у сумі 1830,70 грн., посилаючись на невірно здійснений розрахунок позивачем; суму 3% річних визнав частково у розмірі 346,36 грн., посилаюсь на той факт, що 3% річних - це штраф, а відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафу складає 1 рік, просить застосувати строк позовної давності до суми 3% річних в один рік.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений для нарахування 3% річних та інфляційних період у відповідача значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати вартості отриманого за Договором товару.

Крім того, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що 3% річних є штрафними санкціями. 3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в певний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. За цих же підстав, до суми 3% річних застосовується загальний строк позовної давності – 3 роки, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, який на час звернення позивачем до суду (дата подачі позову – 21.09.2010р.) за захистом порушених прав з вимогою стягнути 3% річних – 619,51 грн. саме за період з 10.09.2008р. по 09.09.2010р. не сплив, тобто не є пропущеним позивачем.

Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до приписів діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 619, 15 грн.

інфляційні – 1841, 05 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у сумі 619, 15 грн., інфляційні у сумі 1841, 05 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.15 Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару згідно п.5 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи із суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочки.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 1605, 92 грн. за період з 10.09.2008р. по 10.03.2009р.

Відповідач суму пені визнав у повному обсязі.

Сума пені перерахована судом у відповідності до приписів діючого законодавства та відповідно складає 1602, 33 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1602, 33 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 257, 258, 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Луч-97” м.Донецьк до Акціонерного товариства закритого типу „Мушкетівська автобаза” м.Донецьк про стягнення 13300, 84 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „Мушкетівська автобаза” (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111, ЗКПО 01235975, рахунок №260070151438 у філії ВАТ „Укрексімбанк” м.Донецьк, МФО 334817) на користь Приватного підприємства „Луч-97” (83058, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 4, ЗКПО 24801437, рахунок 26009301590271 у філії „Пролетарське відділення ПАК ПІБ в м.Донецьку”, МФО 334301) заборгованість – 9130, 00 грн., суму 3% річних – 619, 15 грн., суму пені – 1602,33 грн., інфляційні – 1841, 05 грн., державне мито у сумі 131, 92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234, 08грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписано 29.10.2010р.

Суддя