Рішення № 11902076, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 7/138                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-БАЗАЛЬТ” пгт.Старобешево

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КОКСОТРЕЙД” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу – 931 765, 79 грн. та пені – 61697, 48 грн.

За участю представників:

від позивача: Чернишова Т.В. - дов.

від відповідача: Красінський І.С. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                               У судовому засіданні 08.09.2010р. оголошувалась перерва до 27.09.2010р., у засіданні 27.09.2010р. – до 06.10.2010р., у засіданні 06.10.2010р. – до 19.10.2010р., у засіданні 19.10.2010р. – до 28.10.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.           

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-БАЗАЛЬТ” пгт. Старобешево звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КОКСОТРЕЙД” м. Донецьк про стягнення боргу – 931765,79 грн. та пені – 10 036, 58 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на контракт №КДБ-2109/09 від 21.09.2009р. з додатками; реєстр прийнятих платіжних документів за період за 23.04.2010р., виписку банку по особовому рахунку за 28.04.2010р.; рахунок-фактуру №176 від 23.04.2010р.; звіт №DO1020-0502 від 22.03.2010р.; претензію №69-юр від 22.04.2010р.

В усних та письмових поясненнях позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено додаток №4 від 23.04.2010р. до Контракту, який був підписаним обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств. Умови та строки поставки товару передбачені як умовами Договору так і умовами вказаного вище додатку №4. Стосовно вимог про пропорційне зменшення ціни неякісного товару та в свою чергу стягнення з відповідача 95383, 79 грн., позивач зазначив, що факт поставки неякісного товару підтверджується висновком №DO1020-0502 від 22.03.2010р. У судовому засіданні позивач повідомив про направлення у квітні 2010р. відповідачу підписаного зі свого боку додатку №4 від 23.04.2010р. до контракту №КДБ-2109/09 від 21.09.2009р. простою кореспонденцією; зазначив, що журнал направлення поштових відправлень простою кореспонденцією та реєстр телефонограм на підприємстві не ведуться.

18.10.2010р. через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, з посиланнями на ст.22 ГПК України, та просить стягнути з відповідача заборгованість – 931765, 79 грн., пеню – 61697, 48 грн., інфляційні – 29273, 37 грн., 3% річних – 8524, 22 грн.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач зазначив, що строк поставки сторонами погоджені не були, позивач додаток №4 до контракту №КДБ-2109/09 не підписав та на адресу відповідача не повернув, під час приймання продукції за якістю, представника відповідача, в порушення умов вищевказаного договору та Інструкції П-7, позивач не викликав.

05.10.2010р. відповідач надав через канцелярію суду клопотання про призначення по справі експертизи документа – оригіналу додатку №4 від 23.04.2010р. до Контракту №КДБ-2109/09, яку просить доручити провести Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. У клопотанні відповідач також вказав перелік питань, які на його думку необхідно поставити перед експертом. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на той факт, що вказаний додаток підписаний позивачем по справі не у квітні 2010р., а вже після порушення провадження у справі №7/138, зауважив, що будь-яку кореспонденцію у квітні 2010р. від позивача не отримував.

Позивач проти проведення судової експертизи заперечив, посилаючись на те, що призначення експертизи по справі є затягуванням судового процесу з боку відповідача, вважає, що матеріалами справи підтверджені доводи ТОВ „ДАНКО-БАЗАЛЬТ”.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено контракт №КДБ-2109/09 від 21.09.2009р. (далі по тексту Контракт). Контракт укладено з додатками до нього.

Згідно п.11.1 Контракту, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. Таким чином, на момент виникнення спірних відносин, Договір був чинним.

Відповідно до р.1 Контракту, продавець (відповідач) в 2009 році продає та поставляє, а покупець (позивач) покупає та оплачує коксову продукцію (далі Товар). Номенклатура, об’єм та строки поставки, якісні характеристики та ціна товару, визначаються в додатках, які є невід’ємною частиною Контракту.

Товар за цим Контрактом поставляється погодженими партіями, об’єм яких регулюється Додатками до Контракту (п.3.2 Контракту).

Строк поставки – не більше 14 календарних днів, з моменту отримання передплати, яка оговорена у п.6.1 Контракту (п.4.2 Контракту).

Згідно п.6.1 Контракту, покупець зобов’язується здійснити передплату 100% вартості погодженої до поставки партії товару протягом 3 календарних днів с дати виставлення рахунку. Оплата здійснюється прямим перерахуванням коштів на банківський рахунок продавця.

Датою оплати партії товару вважається дата зарахування суми, вказаної в рахунку, на рахунок продавця (п.6.3 Контракту).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку №176 від 23.04.2010р. на суму 836382, 00 грн., позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату вартості товару у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі реєстром прийнятих платіжних документів за період за 23.04.2010р., випискою банку по особовому рахунку за 28.04.2010р.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено, що строк поставки – не більше 14 календарних днів, з моменту отримання передплати, яка оговорена у п.6.1 Контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання умов Договору, відповідач у встановлені Контрактом строки, товар, за який позивач здійснив передплату на підставі рахунку №176 від 23.04.2010р., не поставив.

Факт отримання від позивача суми попередньої оплати в розмірі 836382, 00 грн. та не здійснення зі свого боку поставки на цю суму відповідач у судових засіданнях підтвердив.

Пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підставі наведеного вище, посилаючись на той факт, що на теперішній час відповідачем не здійснено поставку товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 836382, 00 грн. передплати у примусовому порядку.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що направивши позивачу підписаний зі свого боку Додаток №4 до Контракту, яким, відповідно до умов цього Контракту, визначено об’єм, ціна та строки поставки товару, зворотно, з підписами позивача, його не отримав. Таким чином, відповідач вважає, що він не мав можливості здійснити оплачену поставку.

Позивач проти пояснень відповідача заперечив, посилаючись на те, що підписаний зі свого боку Додаток №4 до Контракту він направив відповідачу у квітні 2010 року простою кореспонденцією, у зв’язку з чим доказів цього надати не представляється можливим.

Дослідивши представлені сторонами документи, судом встановлено, що сума попередньої оплати в розмірі 836382, 00 грн. сплачена позивачем на користь відповідача на підставі виставленого саме ТОВ „Коксотрейд” рахунку-фактури №176 від 23.04.2010р. (а.с.15).

Згідно зазначеного рахунку-фактури №176 від 23.04.2010р., саме відповідачем по справі підставою для виставлення такого рахунку вказані договір №КДБ-2109/09 від 21.09.2009р. та додаток №4 від 23.04.2010р.

До того ж, вказаний рахунок №176 містить всі необхідні реквізити для поставки, у тому числі, найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, найменування та код отримувача, умови та станцію поставки, станцію відправлення товару, постачальника та платника товару.

Оплативши виставлений рахунок №176 від 23.04.2010р. позивач тим самим також погодив всі викладені в ньому відповідачем реквізити.

Крім того, додаток №4 від 23.04.2010р. до Контракту, копія якого міститься у справі (а.с.67) та який є підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох підприємств, містить аналогічні з рахунком-фактурою №176 реквізити для поставки товару.

Таким чином, виставивши рахунок-фактуру №176 від 23.04.2010р., з посиланням на додаток №4 та прийнявши від позивача вищезазначену передплату, відповідач своїми діями підтвердив існування між сторонами погодженого додатку №4 до Контракту.

Відповідно до 4.2 Контракту строк поставки – не більше 14 календарних днів, з моменту отримання передплати, що оговорена у п.6.1 Контракту, яким передбачено здійснення позивачем на користь відповідача попередньої оплати вартості товару.

Сума передплати вартості товару на підставі рахунку-фактури №176 у повному обсязі здійснена позивачем 28.04.2010р., що підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем.

Факт не здійснення позивачу поставки на суму передплати відповідачем не оспорюється.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно, в супереч умов Контракту, не здійснив позивачу поставку товару на суму передплати в розмірі 836382, 00 грн., у зв’язку з чим позивач, згідно приписів діючого законодавства, має право вимагати повернення попередньої оплати, сплаченої за рахунком-фактурою №176 від 23.04.2010р. в сумі 836382,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, посилаючись на порушення відповідачем умов Контракту в частині строків поставки товару, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 61697, 48 грн. за період з 13.05.2010р. по 18.10.2010р.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.10.2 Контракту, за прострочку виконання зобов’язань по цьому Контракту, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення таких зобов’язань, за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченої суми або вартості несвоєчасно поставленого товару.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням умов (узгоджених сторонами строків) Контракту, наявності факту прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо поставки оплаченого товару та приписів діючого законодавства, згідно якого пеня складає 61697, 48 грн.

Таким чином, сума пені нарахована позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства і умов Контракту та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі – 61697, 48 грн.

Також, посилаючись на порушення відповідачем умов Контракту та поставки неякісного товару, позивач просить стягнути з ТОВ „Коксотрейд” 95383,79 грн. коштів пропорційно зменшеній ціни поставки у зв’язку з поставкою неякісної продукції.

Відповідно до п.10.1 Контракту, за невиконання умов цього Контракту сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства.

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, у тому числі, пропорційного зменшення ціни.

Позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з претензією №69-юр від 22.04.2010р. щодо пропорційного зменшення ціни на суму 95383, 79 грн. в підтвердження направлення (вручення) відповідачу даної претензії позивач надав поштовий чек та повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.04.2010р. (а.с 57).

При розгляді вимоги про пропорційне зменшення ціни товару та вирішення спору в цій частині по суті, необхідно з’ясувати наявність чи відсутність факту поставки неякісного товару.

Відповідно до умов Додатку №3 від 19.02.2010р. до Контракту, на адресу одержувача вантажу – ТОВ „Данко-Ізол” 18.03.2010р. за залізничною накладною №43042098 надійшов кокс літейнгий каменовугільний класів крупності більше 70мм.фр.+80мм. у вагоні №67902106, копію якої додано до матеріалів справи.

Вказана залізнична накладна містить наступні вихідні дані: відправник – АТЗТ „Харківський коксовий завод”, одержувач – ТОВ „Данко-Ізол”, станція відправлення – ст.Основа Південної залізниці, станція призначення – Оленівка Донецької залізниці, маса вантажу – 41000 кг, власність ТОВ „Данко-Базальт”.

Разом з цим, доказів наявності між особами, вказаними у залізничній накладній №43042098, та сторонами по справі договірних відносин стосовно вказаного вантажу позивачем та відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень суду не надано. Наданий позивачем лист №49 від 18.03.2010р. (а.с.61) таким документом за своїм походженням не є.

Умовами контракту чітко визначений порядок приймання вугілля по якості. Зокрема, приймання товару по якості здійснюється відповідно до сертифікату якості, виданого заводом-виробником виходячи з відповідності якісних характеристик технічним умовам. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з інструкціями, затвердженими Постановами Держарбітражу №П-6 та №П-7 із змінами та доповненнями. У разі виявлення невідповідності якості товару, що надійшов, вказаними у Контракті вимогам, виклик представника продавця (відповідача по справі) (представника вантажовідправника) продукції є обов’язковим. Телеграма про виклик представника продавця (відправника) направляється на його адресу в робочі дні протягом 3 днів. Продавець зобов’язаний протягом 4 годин після отримання телеграми сповістити покупця відносно присутності свого представника при прийманні (п.п.7.7, 7.8 Контракту).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення умов Контракту, позивачем здійснено приймання неякісного товару без виклику продавця товару (відповідача по справі), представника вантажовідправника.

Надана позивачем телефонограма №18-03/1 від 18.03.2010р. (а.с.59) як належний та допустимий доказ виклику продавця судом до уваги не приймається, оскільки умовами Контракту передбачено направлення відповідачу лише телеграми (п.7.8 Контракту). Направлення на адресу відповідача позивачем інших документів (телефонограма, факсограма тощо) умовами Контракту не передбачена. Доказів отримання виклику безпосередньо повноважним представником відповідача (розписка, відповідь на виклик тощо) позивачем також не представлено. До того ж, з наданої позивачем телефонограми не вбачається хто саме її прийняв з боку відповідача та чи була така особа уповноважена на приймання телефонограм взагалі.

Таким чином позивач не довів факт виклику представника відповідача на прийомку спірного коксу по якості.

В підтвердження якісних характеристик товару позивач надав копію сертифікату якості №290 від 18.03.2010р. (а.с.60) на масу коксу літейного класу крупності 80мм та більше масою 41,00тн. Якісні показники продукції відповідно до цього сертифікату якості вказані, зокрема, зміст класів: „+130мм – 5%, <60мм – 12%”.

Згідно тверджень позивача, вантаж, який прибув за залізничною накладною №№43042098 є неякісним товаром, в підтвердження чого надав звіт №DO1020-0502 від 22.03.2010р. (а.с.21).

Звіт №DO1020-0502 від 22.03.2010р. не приймається судом як належний та допустимий доказ підтвердження факту поставки неякісного товару з огляду на нижчевикладене.

По-перше, приймання товару по якості здійснено позивачем всупереч умов Кронтракту.

По-друге, згідно представлених позивачем документів, у тому числі сертифікату якості №290 від 18.03.2010р., не вбачається, що спірний товар не міг мати 35,2% коксу із показниками класу коксу +80мм від встановленого показника класу 80мм. Як вказано вище, сертифікатом якості передбачений клас крупності коксу літейного 80мм, зміст класів +130мм (тобто 80мм + 130мм = 210мм) не більше 5%, <60мм (тобто показники змісту класів менш ніж 60 мм) - не більше 12%. Кількість граничних показників класів крупності із значенням 80мм + 80мм сертифікатом якості (контрактом, додатком) не передбачена.

По-третє, ані умовами Контракту, ані умовами додатків до Контракту, доданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, особа, що склала звіт №DO1020-0502 від 22.03.2010р. не уповноважувалась позивачем та/або відповідачем на здійснення вказаних дій. З самого звіту вбачається, що він складений у відповідності до інструкцій отриманих від ТОВ „Дакно-Ізол”, яке не є стороною по Контракту і іншого позивачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належними доказами не довів факту поставки відповідачем за залізничною накладною №43042098 неякісного товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення з ТОВ „Коксотрейд” 95383,79 грн. коштів пропорційно зменшеній ціни поставки у зв’язку з поставкою неякісної продукції, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні розглянуто заяву позивача „про збільшення позовних вимог” №180-юр від 18.10.2010р., якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість – 931765, 79 грн., пеню – 61697, 48 грн., інфляційні – 29273, 37 грн., а також 3% річних – 8524, 22 грн., посилаючись на ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Виходячи з приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти лише збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Чинним законодавством не передбачено право позивача висувати нові (додаткові) вимоги, які не були зазначені у позовній заяві. Тобто, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося у позові.

Із тексту позовної заяви вбачається, що вона містить вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у зв’язку із не поставкою товару та суми пені. Вимоги щодо стягнення з відповідача сум інфляційних та 3% річних у позові відсутні.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач у своїй заяві не збільшив суму позову, а заявив нові (додаткові) вимоги, про які не йшлось у позовній заяві (інфляційні та 3% річних).

Таким чином, враховуючи той факт, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено заявлення додаткових вимог, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог розглянута судом та прийнята частково. Зокрема, вимоги про збільшення розміру заявленої у позові суми пені судом прийняті. Вимоги про стягнення з відповідача додатково заявлених сум інфляційних та 3% річних судом до уваги та розгляду не приймаються.

Таким чином, судом розглянуті вимоги заявлені у позові, з урахуванням заяви №180-юр від 18.10.2010р. лише в частині збільшення суми пені з 10 036,58 грн. до 61697,48 грн.

В ході розгляду спору судом також було розглянуто клопотання відповідача про призначення по справі експертизи додатку №4 від 23.04.2010р. до Контракту №КДБ-2109/09, з метою з’ясування дати підписання позивачем цього документу.

Позивач заперечив проти проведення даної експертизи, посилаючись на намір відповідача затягти процес розгляду справи.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд призначає судову експертизу лише для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Враховуючи необґрунтованість клопотання, вищевикладені обставини справи, здійснення відповідачем конклюдентних дій, направлених на узгодження з позивачем умов спірної поставки, за яку відповідач отримав передплату, той факт, що спірний додаток №4 від 24.03.2010р. є не єдиним документом, на підставі якого між сторонами виникли спірні відносини стосовно поставки та визначення реквізитів для поставки товару на суму 836382, 00 грн., суд дійшов висновку, що призначення експертизи по справі є недоцільним, у зв’язку з чим клопотання відповідача залишено без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 610, 678, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 216–218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-БАЗАЛЬТ” пгт.Старобешево задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОКСОТРЕЙД” (юр.адреса: 83018, м.Донецьк, вул.Путилівська, 46; пошт.адреса: 83027, м.Донецьк, вул.Савченка, 1-а; ЄДРПОУ 30962083; п/р 26007301750095 в філії „ГУ ПІБ в Донецькій області”, код банка 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-БАЗАЛЬТ” (юр.адреса: 87200, Донецька обл.., смт.Старобешеве, вул.Стіпна, 74; пошт.адреса: 83001, м.Донецьк, вул.Артема, 95; ЄДРПОУ 35062076, п/р 26007002306000 в ЗАТ „Донгорбанк”, код банка 334970) суму попередньої оплати в розмірі 836382, 00 грн., пеню в сумі 61697, 48 грн., державне мито в сумі 8980, 79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213, 34 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

Повний текст рішення підписаний 29.10.2010р.

Суддя