Вирок № 118962615, 24.04.2024, Оболонський районний суд міста Києва

24.04.2024 Справа № 756/9795/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/9795/23

1-кп/756/781/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100050000286 від 17.12.2014, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бабчинці Чернівецької району Вінницької області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, раніше несудимого,

за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI),

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

На початку квітня 2016 року в ході спілкування з невстановленими досудовим розслідування особами з приводу можливості отримання права власності на нерухоме майно, що перебуває в комунальній власності на території Оболонського району міста Києва, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, а саме групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв.м., яка складається з приміщень АДРЕСА_2 - 11,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , та групи нежилих приміщень загальною площею 204 кв.м., яка складається з приміщень №38 - 69,6 кв.м. та №41- 134, 4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлові будівлі: АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 в, - 63, 9 кв.м., АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 з, - 29,7 кв.м., які на праві власності належать громаді Оболонського району міста Києва шляхом пред`явлення завідомо підробленого рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14.04.2000 у справі №2266222800 шляхом внесення неправдивих відомостей про факт належності права власності групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв.м., яка складається з приміщень АДРЕСА_2 - 11,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , та групи нежилих приміщень загальною площею 204 кв.м., яка складається з приміщень №38 - 69,6 кв.м. та АДРЕСА_6 , за ОСОБА_5 , та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24.05.2007 у справі №4276242102 шляхом внесення неправдивих відомостей про факт належності права власності на нежитлові будівлі: АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_7 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 з, - 29,7 кв.м. за ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, 21.04.2016 ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (вул. Євгена Сверстюка (Марії Раскової), 15), переслідуючи мету реєстрації за собою права власності на об`єкти нерухомості на території Оболонського району міста Києва, за вказівкою невстановлених досудовим розслідуванням осіб надав працівникам Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві підроблені рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14.04.2000 у справі №2266222800 та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24.05.2007 у справі №4276242102, хоча відповідно до офіційної відповіді голови Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 02.08.2016 за вх. 5/979/2016., матеріали по справам №4276242102 та №226622280 в провадженні Дарницького районного суду міста Києва не перебувають. Відповідно до інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (в редакції чинної на момент запитуваної інформації), номер судової справи та інших матеріалів, розгляд яких передбачається процесуальним законодавством, складається з відповідного індексу та порядкового номера обліково-статистичної картки на судову справу чи реєстраційного журналу із зазначенням через дріб двох останніх цифр поточного року.

Розглянувши наданий ОСОБА_5 пакет документів, який містив завідомо підроблені матеріали по справам № НОМЕР_1 та №226622280, після аналізу вказаних документів і інших процедур, за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості відповідно до резолютивної частини рішень Дарницького районного суду міста Києва по справам №4276242102 та №226622280, а саме групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв.м., яка складається з приміщень АДРЕСА_2 - 11,6 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , та групи нежилих приміщень загальною площею 204 кв.м., яка складається з приміщень №38 - 69,6 кв.м. та №41 - 134, 4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлові будівлі: АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 в, - 63, 9 кв.м., АДРЕСА_5 - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 , - 29,7 кв.м., АДРЕСА_5 з, - 29,7 кв.м.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння об`єктами нерухомості на території Оболонського району міста Києва шахрайським шляхом в особливо великих розмірах та усвідомлюючи, що він є власником останніх формально, лише на короткий термін, з подальшим їх відчуженням на користь невстановлених досудовим розслідуванням осіб, того ж дня, тобто 21.04.2016, ОСОБА_5 разом із правовстановлюючими документами про право власності на об`єкти нерухомості прибув на територію Оболонського району міста Києва до ТЦ «ДРІМ ТАУН-1» у місті Києві (просп. Оболонський, 1б) та передав вищевказані документи невстановленим досудовим розслідуванням особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, тим самим сприяв останнім шахрайським шляхом заволодіти вищевказаним майном.

Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_5 спричинив потерпілому КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39611267) майнову шкоду на суму 2 039 951,59 грн.

Представник потерпілого КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» - ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явилась. До суду надійшли заяви представника потерпілого ОСОБА_9 , де остання просить судове провадження кримінального провадження здійснювати за її відсутності, цивільний позов у кримінальному провадженні подавати наміру немає.

Заслухавши позиції учасників судового провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову в кримінальному провадженні, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представників потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце та спосіб вчиненого злочину відповідно до висунутого обвинувачення й надав наступні показання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що в 2016 році він познайомився з особами, анкетні дані яких пригадати не зміг, котрі за незначну грошову винагороду запропонували надати їм паспортні дані та поставити свої підписи на деяких документах, на що він погодився. Згідно домовленості він у супроводі невідомої йому особи, відвідав ІНФОРМАЦІЯ_2 , де надав попередньо передані йому документи та поставив підписи. Після цього вказані особи розрахувались із ним і більше їх він ніколи не бачив.

При цьому, ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своїх вчинків та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість в учиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 в пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI).

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема на його вік, те, що він раніше несудимий, має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується формально посередньо, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, як прокурора так і сторони захисту, котрі, кожен окремо, вважали за можливе виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати на залучення експерта під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Зарахування строку попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме період часу його затримання на підставі ухвали слідчого судді з 26.06.2023 до моменту його звільнення з-під варти на підставі ухвали слідчого судді від 27.06.2023 №756/6690/23, слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII).

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України від 15.04.2008 №270-VI), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 16 коп. (висновок експерта від 26.12.2016 №1560/тдд).

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII) ОСОБА_10 в строк основного покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме період часу з моменту затримання на підставі ухвали слідчого судді з 26.06.2023 до моменту звільнення з-під варти на підставі ухвали слідчого судді від 27.06.2023 №756/6690/23, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1