Вирок № 118962616, 09.05.2024, Оболонський районний суд міста Києва

09.05.2024 Справа № 756/6491/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/6491/23

1-кп/756/723/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.05.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100050000097 від 17.01.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя того АДРЕСА_1 ), такого, що має середню освіту, неодруженого, раніше судимого:

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 27.11.2008 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №1-827/08);

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.09.2009 за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 1 рік та вироком Оболонського районного суду міста Києва від 27.11.2008 у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України, які виконувати самостійно (справа №1-772/2009). 19.04.2010 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк покарання 3 місяці 21 день;

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 24.04.2012 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироками Оболонського районного суду міста Києва від 27.11.2008 та від 29.09.2009 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці (справа №1-127/11);

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 20.09.2012 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворого покарання за вироком від 24.04.2012 менш суворим за цим вироком до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці (справа №2605/7317/12). 10.02.2016 звільненого по відбуттю строку покарання;

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2019 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №756/4283/18). Звільненого від відбування покарання в порядку ч. 1 ст. 78 КК України на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2023,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022.

Водночас, судом установлено, що 15.01.2023 приблизно о 13:10 ОСОБА_5 перебував у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у місті Києві (АДРЕСА_2), де, проходячи по торгівельному залу, в нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), належного ФОП « ОСОБА_7 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), вчиненого повторно в умовах воєнного стану.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час і в тому ж місці ОСОБА_5 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу взяв зі стелажу магазину товар, належний ФОП « ОСОБА_7 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), а саме: газову портативну горілку таганок, вартістю 549,00 грн, яку сховав під куртку, після чого, не розрахувавшись за товар й тримаючи його при собі, вийшов із приміщення магазину і зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_5 спричинив майнову шкоду ФОП « ОСОБА_7 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на загальну суму 549,00 грн.

Представник потерпілого ФОП « ОСОБА_7 » - ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явилась. При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься заява представника потерпілої, де остання зазначає, що не бажає брати участь у судовому провадженні кримінального провадження.

Заслухавши позиції учасників судового провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце та спосіб вчиненого злочину відповідно до висунутого обвинувачення й надав наступні показання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що до події крадіжки, яку він вчинив у січні 2023 року, протягом тривалого часу тяжко хворів його батько, він практично не ходив, мав інвалідність. З кінця 2022 року та на початку 2023 року внаслідок ракетних обстрілів рф проти України було пошкоджено низку об`єктів критичної інфраструктури на території України, у зв`язку з чим було суттєво обмежено електропостачання та були екстренні відключення на території України, в тому числі й у місті Києві, електрична енергія була відсутньою практично постійно, було неможливо навіть підігріти води для елементарних природніх потреб, оскільки в їх квартирі встановлено лише електричну плиту. 15.01.2023 мати дала йому 100 грн і попросила піти в магазин і придбати портативну газову плитку, в першу чергу, для належного догляду за лежачим батьком, який потребував теплої їжі та води. Перебуваючи в магазині, він побачив потрібну йому газову плитку, однак грошей, що він мав із собою на придбання такої плитки, не вистачало, а тому через пригнічений стан, пов`язаний із сімейними обставинами, він вирішив її викрасти, що й зробив. При цьому, ОСОБА_5 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначивши, що на цей день він хоча й неофіційно, однак працює в квітковому магазині поблизу метро, має стабільний дохід, завдану шкоду повністю відшкодував, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені сторонами відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд зважує на роз`яснення, що містяться в абзаці 3 пункту 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 має середню освіту, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується формально посередньо, раніше судимий, проживає разом з матір`ю пенсійного віку, яка має незадовільний стан здоров`я, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до якого, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України суд визнає: - щире каяття; - добровільне відшкодування завданого збитку.

Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «щире каяття» обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, добровільно сприяв органу досудового розслідування в установленні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «добровільне відшкодування завданого збитку» обґрунтовується наступним.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема, батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.

Тобто, добровільним відшкодуванням шкоди є відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому без примусу у спосіб, встановлений чинним законодавством. Сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Воно полягає в усуненні винною особою наслідків скоєного правопорушення шляхом компенсації шкоди в повному розмірі.

У своїй розписці від 09.05.2024, яку долучено до матеріалів кримінального провадження, керуюча магазином «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якому була вчинена крадіжка, - ОСОБА_9 , зазначає про те, що ФОП « ОСОБА_7 » відшкодовано матеріальну шкоду в повному обсязі, а тому вона, діючи від імені потерпілого ФОП « ОСОБА_7 », жодних претензій до обвинуваченого не має. Ці обставини свідчать про те, що обвинувачений із власної ініціативи до прийняття рішення судом по суті обвинувачення добровільно відшкодував завданий збиток, усунув заподіяну шкоду, що підтверджує наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «добровільне відшкодування завданого збитку».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 16.08.2022 справа №592/5779/20, від 15.02.2022 №283/460/21 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, суд не встановив.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2019 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України. Іспитовий строк у засудженого за цим вироком спливав 28.08.2022.

Судом встановлено, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) 15.01.2023, тобто до моменту вирішення судом питання про звільнення останнього від призначеного йому покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2019.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Судимість, як правовий стан особи, характеризується настанням для неї певних негативних правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст. 88 цього Кодексу судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Погашення судимості припиняє всі негативні правові наслідки.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Згідно з долученою до матеріалів справи копії ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2023 ОСОБА_5 звільнено від покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2019, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 78 КК України. Зазначена ухвала суду набрала законної сили 07.03.2023.

Звільнення особи на підставі приписів ст. 78 КК України від покарання, призначеного за попереднім вироком, унеможливлює застосування ст. 71 цього Кодексу, де йдеться про приєднання в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, покарання, невідбутого повністю або частково за попереднім вироком.

Отже, за таких обставин, ОСОБА_5 , звільнений судом від призначеного покарання, в аспекті приписів п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2019, тому відсутні підстави для застосування положень ст. 71 цього Кодексу.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.05.2019 справа №484/3214/17, який береться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону №1402-VIII.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, роз`яснення, що містяться в абзаці 2 пункту 11 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 звертають увагу судів на те, що обмежень щодо повторного застосування ст. 75 КК України стосовно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК, закон не містить.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, з відомостями про особу обвинуваченого, котрий має на утриманні матір похилого віку та після смерті батька обвинувачений залишився єдиним годувальником у сім`ї, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, як прокурора так і сторони захисту, котрі, кожен окремо, вважали можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.

Керуючись положеннями статей 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- відеозаписи події від 15.01.2023 у приміщенні торгівельного залу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у місті Києві (АДРЕСА_2), що містяться на оптичному диску (постанови від 18.01.2023), - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (отримувач: УК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); номер рахунку (IBAN): НОМЕР_2 ; код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- в сумі 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн 92 коп. (від 24.01.2023 №СЕ-19/111-23/3400-Д);

- в сумі 1 510 (одна тисяча п`ятсот десять) грн 24 коп. (від 25.01.2023 № СЕ-19/111-23/3850-Д).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1