Постанова № 11895666, 07.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 р. Справа № 2-а-47759/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняВерман А. М.

Представник позивача - ОСОБА_1

Представник відповідача - Охнарович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі№2а-47759/09/1670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 <Список ><Текст >

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341700/0 від 20.10.2009 р. в частині, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 29250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка СПД-ФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами був складений Акт № 5414/17-305/2219615666 від 07.10.2009 року. На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000341700/1749 від 20.10.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 29674,00 грн., яке як зазначає позивач є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству з питань оподаткування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами був складений Акт № 5414/17-305/2219615666 від 07.10.2009 року. У ході перевірки встановлені порушення СПД-ФО ОСОБА_3 пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19783,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000341700/0 від 20.10.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 29674,00 грн., з них було донараховано суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 19783,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9891,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач посилається на те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПП "Стиларт", оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП "Стиларт" визнані недійсними відповідно до ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України на підставі акту перевірки ПП "Стиларт" про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток від 22.05.2009 року № 2077/23-209/35414318.

Перевіряючими в акті перевірки також зроблений висновок, що угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Стиларт» і СПД ОСОБА_3 не відповідають вимогам законодавства, а саме: ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.42 ГК України, ст. 67 Конституції України та не створюють ніяких юридичних наслідків, а тому є нікчемними. Тому включення сум СПД-ФО ОСОБА_3 до податкового кредиту з ПДВ на підставі даних правочинів суперечить ст. 228 ЦК України та відповідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, перевіркою встановлено, що СГД-ФО ОСОБА_3 в перевіряємому періоді включала до складу податкового кредиту ПДВ за придбане пальне для реактивних двигунів марки ТС-1, податкові накладні отримані від ПП "Стиларт" на загальну суму ПДВ 19500,00грн., а саме: податкова накладна від 20.03.08 №140 та видаткова накладна № 140 від 20.03.08 пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,45 т. на суму 50000,00 грн. ПДВ -10000,00грн; податкова накладна від 21.03.08 № 146 та видаткова накладна №146 від 21.03.08 - пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,03 т. на суму 47500,00 грн. ПДВ -9500,00 грн.

Розрахунки за відвантажену продукцію здійснювались згідно рахунка поставщика в безготівковій формі, а саме: платіжне доручення №21 від 20.03.08р. на суму 60000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 10000,00 грн., підстава оплата за пальне ТС- 1; платіжне доручення №22 від 21.03.08р. на суму 57000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 9500,00 грн., підстава оплата за пальне ТС-1. (копії платіжних доручень та виписок з банку знаходяться в матеріалах справи).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові накладні, виписані ПП «Стиларт» є документами, які підтверджують сплату підприємцем податку на додану вартість у складі ціни товару. На момент проведення перевірки, суми податку, які включені підприємцем до складу податкового кредиту у розмірі 19500,00 грн., були належним чином підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними ПП «Стиларт», які виписані належним чином.

При цьому, суд першої інстанції спростував посилання представника відповідача на те, що фінансово-господарські відносини, між СПД ОСОБА_3 та ПП "Стиларт" не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними, оскільки, згідно ст. 216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, то, відповідно, здійснюється коригування показників податкової декларації, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів, з огляду на те, що угода щодо купівлі позивачем у ПП «Стиларт» палива, була виконана сторонами належним чином у відповідності до правил ст.ст. 193 ГК України та 655 ЦК України, що підтверджено відповідними видатковими накладними та платіжними дорученнями, які оформлені належним чином. Крім цього, дане паливо було використане в господарській діяльності позивача, а саме: для здійснення авіаційних робіт в сільському господарстві (оброблення полів), що підтверджується відповідними договорами та актами здачи прийняття робіт (копії знаходяться в матеріалах справи). Сама по собі угода про продаж товару не є такою, що суперечить вимогам закону. Даними документами підтверджується реальний характер договору. Доказів, які б свідчили про укладання договору з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства відповідачем не надано.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги посилання відповідача на недодержання письмової форми правочину, як на підставу його недійсності, оскільки статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину не має наслідком його недійсність. В даному випадку був укладений договір в спрощений спосіб, що передбачено ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України, а саме: шляхом обміну листами та прийняттям до виконання замовлення.

Отже, як зазначив суд першої інстанції, витрати на оплату ПММ згідно з укладеною усною домовленістю з ПП «Стиларт» договору правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність фінансових документів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення від 17.09.2009р. № 3120/003120, виданого Кременчуцькою ОДПІ, Яременком Анатолієм Володимировичем головним державним податковим ревізором-інспектором інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Кременчуцької ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СГД ОСОБА_3, вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту. За результатами перевірки складено акт № 5414/17-305/2219615666 від 07.10.2009 р. /а.с. 8-30/.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19783,00 грн., а саме: за січень 2008р. на суму 283 грн., за березень 2008р. на суму 19500 грн.

Перевіркою встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 не включено до складу податкових зобов'язань суму розрахунків, що відповідає та підтверджується первинними банківськими документами, а саме: не включено кошти у сумі 1700,00 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок платника, як попередня оплата за сільськогосподарську продукцію, згідно платіжного доручення №395 від 23.01.08 р. ТОВ "Агро Тандем" - 1700,00грн., в т.ч. ПДВ 283,33 грн.

Також встановлено, що у перевіряємому періоді СПД-ФО ОСОБА_3 включала до складу податкового кредиту ПДВ за придбане пальне для реактивних двигунів марки ТС-1, податкові накладні отримані від ПП "Стиларт" (і.п.н. 354143116035) на загальну суму ПДВ 19500,00грн., а саме: податкова накладна від 20.03.08р. № 140 та видаткова накладна №140 від 20.03.08 р. пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,45 т. на суму 50000,00 грн. ПДВ -10000,00 грн.; податкова накладна від 21.03.08р. № 146 та видаткова накладна №146 від 21.03.08 р. пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,03 т. на суму 47500,00 грн. ПДВ -9500,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1 пункту 3.1 статті 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (пункт 7.1 статті 7). Суми податків, сплачені (нараховані платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Так, в ході перевірки встановлено, що Договір між ПП "Стиларт" та СПД-ФО ОСОБА_3 відсутній, під час перевірки не надавався. Крім того, відповідно запиту, який направлявся до Семенівського ВРЕР ДАІ зареєстровані транспортні засоби на вказаного СГД відсутні. Ліцензії на перевезення ПММ СГД ОСОБА_3 не отримувала. Під час проведення перевірки документів, які б свідчили про транспортування вказаного в акті ПММ ПП "Стиларт", в тім числі ліцензії, письмові угоди на транспортування ПММ, відсутні. Розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються згідно рахунка постачальника в безготівковій формі, а саме: платіжне доручення №21 від 20.03.08р. на суму 60000,00 грн. в. т.ч. ПДВ 10000,00 грн., підстава оплата за пальне ТС- 1; платіжне доручення №22 від 21.03.08р. на суму 57000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 9500,00 грн., підстава оплата за пальне ТС- 1.

Згідно акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток від 22.05.2009р. № 2077/23-209/35414318, складеного головним державним податковим інспектором відділу організації податкового аудиту відбору платників та аналізу їх діяльності управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Олещенко О.В., проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Стиларт" (код за ЄДРПОУ 35414318) і.п.н. 354143116035, поданих по ПДВ за березень 2008 року (№ 34310 від 21.04.2008р), квітень 2008р, (№ 51514 від 17.05.2008р.), за травень 2008 року ( № 62369 від 18.06.2009р). червень2008р. (№ 86045 від 18.07.2008р.), липень 2008р. (№ 108438 від 19.08.2008р.). серпень 2008р. (№ 119870 від 19.09.2008р.), вересень 2008р. (№ 141396 від 17.10.2008р.), жовтень 2008р. (№ 165075 від 19.11.2008р.), листопад 2008 року (№176843 від 18.12.2008р.), за грудень 2008 року (№202192, №201817, № 200003 від 20.01.2009р.), за січень 2009р.(№ 4937 від 11.02.2009р.), за лютий 2009 року (№ 15847 від 13.03.2009р.), березень 2009 року (№ 37947 від 16.04.2009р) встановлено наступне.

В ході проведення перевірки ПП "Стиларт" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Крім того, в результаті перевірки ПП "Стиларт", проведеної на підставі п.п. 4.2.2, п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-Ш виявлено, що у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 3, ст.4, ст.7 Закону України від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями та ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані, наведені за період з 01.03.2008р. по 31.03.2009 року в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит - не є дійсними. Тобто угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП "Стиларт" та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, віднесені ПП "Стиларт" суми, за період з 01.03.2008р. по 31.03.2009 року, до податкового кредиту та податковим зобов'язанням декларацій по ПДВ, підлягають зменшенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, згідно пп. 1.1 п. 1 Договору підряду № 04/02-1 від 04.02.2008 р., укладеного між СПД-ФО ОСОБА_3 ("Замовник") та підприємством "Авіаційна компанія "АгроавіаДніпро" Дніпропетровської міської громадської організації "Асоціація авіації ЗАНГ України" (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець виконує авіаційні роботи в сільському господарстві України згідно до отриманої та узгодженої заявки з використання авіатехніки, яка входить до сертифіката експлуатанта та ліцензій і дозволів "Виконавця".

Відповідно до пп. 2.2.3 п. 2 наведеного Договору, Виконавець обов'язується забезпечувати і оплачувати за свій рахунок витрати на заправку ПС авіаційним паливом і іншими паливно-мастильними матеріалами, витрати по завантаженню, охороні літака і ПММ /а.с. 70/.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що Угода щодо купівлі позивачем у ПП "Стиларт" палива для реактивних двигунів мала на меті лише одне - придбання товарів, їх подальше використання в господарській діяльності позивача, а саме: для здійснення авіаційних робіт в сільському господарстві (оброблення полів), що підтверджується відповідними договорами та актами здачи прийняття робіт, є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з Договору підряду № 04/02-1 від 04.02.2008 р., укладеного між СПД-ФО ОСОБА_3 ("Замовник") та підприємством "Авіаційна компанія "АгроавіаДніпро" Дніпропетровської міської громадської організації "Асоціація авіації ЗАНГ України" (Виконавець), обов'язок, щодо оплати витрат на заправку ПС авіаційним паливом і іншими паливно-мастильними матеріалами, витрат по завантаженню, охороні літака і ПММ покладено на підприємство "Авіаційна компанія "АгроавіаДніпро" Дніпропетровської міської громадської організації "Асоціація авіації ЗАНГ України".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено потреби в укладенні договору та придбанні пального для заправки реактивних двигунів у ПП "Стиларт".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПП "Стиларт", оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП "Стиларт" визнані недійсними відповідно до ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України на підставі акту перевірки ПП "Стиларт" про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток від 22.05.2009 року № 2077/23-209/35414318.

Таким чином, угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Стиларт» і СПД ОСОБА_3 не відповідають вимогам законодавства, а саме: ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.42 ГК України, ст. 67 Конституції України та не створюють ніяких юридичних наслідків, а тому є нікчемними. Тому включення сум СПД-ФО ОСОБА_3 до податкового кредиту з ПДВ на підставі даних правочинів суперечить ст. 228 ЦК України та відповідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекції у Полтавській області, при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 року по справі№2а-47759/09/1670 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010р. по справі №2а-47759/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 відмовити.

<Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 12.10.2010 р.