Ухвала суду № 11895393, 21.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-5764/09/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2008 року № 0000632350/0,

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Господарь»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2008 року № 0000632350/0.

Свої позовні вимоги ПП «Господарь»обґрунтовувало тим, що не допускало порушень податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки і на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено. Скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допускав порушень податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки і на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

10 жовтня 2008 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за жовтень 2006 року, за результатами якої складено акт № 146/23-210/31390566 /а.с. 31-33/.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зміст порушення полягав у ненадходженні суми ПДВ у розмірі 241958,5 гривень від контрагента позивача до бюджету в ході здійснення господарських операцій купівлі-продажу між ними. Висновок про несплату наведеної суми ПДВ до бюджету контрагентом позивача в акті перевірки здійснено на підставі того, що зустрічні перевірки цього контрагента позивача були проведені відповідними органами ДПС (не відповідач) не в повному обсязі, тобто не всі питання, що були сформовані в запиті на проведення останніх висвітлені в довідках за наслідками зазначених перевірок, внаслідок чого у відповідача не було можливості встановити фактичну надмірну сплату зазначеної суми ПДВ позивачем. Також, в акті перевірки зроблено висновок щодо штучного формування позивачем зазначеної суму ПДВ з метою її незаконного відшкодування з держбюджету, на підставі того, що він по «ланцюгу постачання»продав виробнику автозапчастин, резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2008 року № 0000632350/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року у розмірі 241958,5 гривень /а.с. 34/.

Вищенаведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як на підтвердження обставин ненадходженні суми ПДВ у розмірі 241958,5 гривень від контрагента позивача до бюджету в ході здійснення господарських операцій купівлі-продажу відповідач посилався лише на неналежне виконання іншим органом ДПС своїх обовязків щодо проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, внаслідок якого не мається можливості встановити фактичну надмірну сплату зазначеної суми ПДВ останніми і відповідно позивачем. Однак, на думку колегії суддів, з обставини неналежного виконання органами ДПС своїх обовязків щодо проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, жодним чином не вбачається ненадходження вищезазначеної суми ПДВ до бюджету від контрагента позивача або від нього самого. Колегія суддів також приймає до уваги те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів такого ненадходження зазначеної суми ПДВ до бюджету, окрім припущень позивача.

На думку колегії суддів, обставини того, що позивач по «ланцюгу постачання»продав виробнику автозапчастин, резиденту України, запчастини до автомобілів Китайського виробництва, а потім придбав їх назад з метою створення видимості виробництва зазначених запчастин в Україні, для подальшого їх перепродажу до Росії, так як ввіз запчастин Китайського виробництва до Росії обмежений, самі по собі, у відсутності даних про фактичне ненадходження сум податків до бюджету за цими операціями або про збитковість останніх, не свідчать про бажання позивача отримати з держбюджету штучно сформованої суми відшкодування ПДВ.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що діючим законодавством не передбачено обовязку чи права субєктів господарювання щодо будь-якого контролю за додержанням податкового законодавства своїми контрагентами, що створює для них певні труднощі у доказуванні відсутності порушень ними податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, у справах даної категорії обовязок доказування імперативно покладається на субєкта владних повноважень, а з урахуванням всього вищенаведеного відповідач не доказав обставин порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2008 року № 0000632350/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 25.10.2010 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/