Ухвала суду № 11895290, 30.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 р.Справа № 6/544/08/5016 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого Косцової І.П.

суддів Домусчі С.Д.

Турецької І.О.

при секретарі Мкртичян З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом Малого підприємства «Орбита-Н»до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року мале підприємство «Орбита-Н»звернулось до суду з позовом про скасування прийнятого ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва повідомлення-рішення від 11.07.2008 року №0000112302/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9720 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2009 року позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що неправильне тлумачення податковим органом діючого законодавства призвело до прийняття неправомірного рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку МП «Орбита-Н»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Корн-Миколаїв»за листопад 2007 року.

Зазначеною перевіркою встановлено факт завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми за листопад 2007 року у розмірі 9720 грн., що на думку відповідача, є порушенням п. 1.8 ст.1; п.п.7.2.1 п. 7.2 , п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, про що складено акт № 1867/23-700/01194839 від 18.06.08 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112302/0 від 11.07.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9720 грн.

Підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування стали висновки відповідача про неможливість встановлення факту надходження до бюджету сум податку на додану вартість від контрагенту позивача за останнім ланцюгом постачання : МП «Орбіта-Н»- ПП «Корн-Миколаїв»- ТОВ «Дерма-Інфо»- ПП ОСОБА_1 - ТОВ «Орион-Технострой», яке відсутнє за юридичною адресою, отже, має наявні ознаки фіктивності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення дотриманням МП «Орбіта-Н»вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та визначенні суми бюджетного відшкодування за господарськими операціями з ПП «Корн-Миколаїв». Здійснення зазначених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентом позивача , який на час їх складання був платником податку на додану вартість, платіжними дорученнями та рахунками, згідно яких оплата товару здійснена в повному обсязі, у т.ч. ПДВ, що не спростовано відповідачем.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правила податкового обліку сум податкового кредиту встановлені п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з пп..7.4.1 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, при виконанні господарських операцій, зокрема, сплаті вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента, позивач отримував у ПП «Корн-Миколаїв»податкові накладні, які в свою чергу стали підставою для визначення податкового кредиту за відповідні періоди господарської діяльності. Зазначена обставина відображена і в самому акті перевірки (а.с.12).

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання відємного значення суми ПДВ поширювалось тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що був зареєстрований платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростовував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які служили фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення рішення, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168.

За таких обставин судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних бухгалтерських та податкових документів за господарськими операціями позивача із зазначеним вище контрагентом, оскільки їх недійсність не була підтверджена належними і допустимими доказами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та в достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає не суттєвими і такими, що правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись, ст. 195, ст. 196, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом МПП «Орбита-Н»до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя:І.П. Косцова

Судді:І.О. Турецька

С.Д. Домусчі.