Ухвала суду № 11895147, 30.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 77174/09

30.06.10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Балко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання начинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТзОВ «Л.Д.-Кар» в квітні 2009 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне (далі ДПІ в м.Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0001492342/0/23-121 від 09.04.2009 р., № 0001502342/0/23-121 від 09.04.2009 р. та № 0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Л.Д.-Кар» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року про що було складено Акт № 372/23-400/33982652 від 31.03.2009 року. На підставі цього акту ДПІ в м.Рівне було винесено: податкове повідомлення рішення № 0001492342/0/23-121 від 09.04.2009 р., про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 552125,70 грн., з яких 389715 грн. основний платіж та 162410,70 грн. штрафні санкції; № 0001502342/0/23-121 від 09.04.2009 р., про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 60598,50 грн., з яких 40399 грн. основний платіж та 20199,50 грн. штрафні санкції; та № 0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009 р., про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 509000,00 грн.

Відповідач виходив з того, що ТзОВ «Л.Д.-Кар» протягом 2008 року здійснювало реалізацію бувших у використанні кузовів легкових автомобілів за цінами, що були нижчі за звичайні ціни, при цьому відповідач прирівнював звичайну ціну до митної вартості з чим не погоджується позивач.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року позов було задоволено повністю та визнано нечинними податкові повідомлення рішення № 0001492342/0/23-121 від 09.04.2009 р., № 0001502342/0/23-121 від 09.04.2009 р. та № 0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009 р.

Постанова суду мотивована тим, що згідно договорів купівлі-продажу, накладних, податкових накладних, первинних документів, які підтверджують вартість ціни придбання кузовів та відомостей податкового обліку, бухгалтерської довідки № 1/2009 від 17.07.2009 року про собівартість реалізованих кузовів, складеної на підставі первинних документів, банківських виписок про рух коштів на рахунках позивача вбачається, що позивач здійснював реалізацію кузовів за цінами, що є вищими від ціни придбання такого товару з врахуванням сплати обовязкових платежів при розмитненні та з торгівельною надбавкою позивача, чого не заперечували в судовому засіданні представники відповідача. Ціна за якою позивач здійснював реалізацію кузовів фізичним особам є звичайною ціною для визначення бази оподаткування під час здійснення операції з продажу позивачем ввезених ним кузовів на митній території України.

За таких обставин відповідач не довів правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2008 рік та валових доходів за 2008 рік, а відтак не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0001492342/0/23-121 від 09.04.2009 р., № 0001502342/0/23-121 від 09.04.2009 р. та № 0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009 р.

З цією постановою не погодився відповідач, який звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року у справі № 2а-3942/09 та прийняти нову постанову, якою в позові ТзОВ «Л.Д.-Кар» до ДПІ в м.Рівне відмовити.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушеннями норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що сплачений податок на додану вартість при реалізації імпортованих кузовів на митній території України не повинен бути менший за сплачений податок на додану вартість митним органам при імпорті товарів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду справи, які висловили своє відношення до апеляційної скарги в процесі судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені сторонами докази по справі, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ТзОВ «Л.Д.-Кар» є платником податку на додану вартість.

Позивач здійснював операції з імпорту товарів (кузовів легкових автомобілів) з метою їх використання в операціях з реалізації на митній території України, тобто з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач сплатив податок на додану вартість за ввезені і розмитнені кузови легкових автомобілів і ця обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Відповідно до п.п 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

З огляду на викладене, звичайною ціною для визначення бази оподаткування податком на додану вартість є договірна вартість вказана в біржовій угоді при здійсненні продажу товару через товарну біржу.

Не підтверджують правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень покликання відповідача на положення п.1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в обгрунтування висновків акта перевірки, оскільки вказаною нормою регламентуються випадки визначення звичайної ціни у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством. Однак, як встановлено судом, ціни на автомобільні кузови, що продавались позивачем не підлягають державному регулюванню згідно із законодавством.

Крім того, відповідно до положень самого п. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що «Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна».

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не доведені належним чином в судовому засіданні, а тому оскаржувану постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року по справі № 2а-3942/09/1770 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 року у справі № 2а-3942/09 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом одного місяця у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: В.М. Каралюс

Судді : І.Я. Олендер

В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.07.2010 року.