Ухвала суду № 11770740, 08.07.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 р. Справа № 35546/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Пліша М.А.

Суддів Довгополова О.М. , Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання Вітер І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці-цукор» на постанову господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці-цукор» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Ланівці-цукор» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000031500/0 від 16 березня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 847373,12 грн. у тому числі 564915,41 грн. - за основним платежем, 282457,71 грн. - за штрафними санкціями.

          Постановою господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Ланівці-цукор» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що при винесенні постанови порушено норми матеріального і процесуального права , а також вважає встановленими обставини, що мають значення для справи, але є недоведеними належними та допустимими доказами і висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суперечить чинному законодавству на момент формування TзOB «Ланівці-цукор» податкового кредиту з ПДВ по результатах господарської операції з отримання газу від TзOB «Газтрейд ЛТД».

Так згідно частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

При відображенні у податковому обліку операцій з придбання газу згідно договору на постачання природного газу, укладеного з TOB «Газтрейд ЛТД» № 01-09-05 від 22.07.2005 р. з додатковими угодами від 20.09.2005 р. та 31.10.2005 року, TOB «Ланівці-цукор» керувалося виключно нормами Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки він є спеціальним законом, і пріоритетність цього Закону визначена в його нормах.

Згідно частини 2 статті 7 цього ж Закону, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів(обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім цього, згідно п.11.2. та 11.4. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Таким чином, висновки суду щодо порушення норм законодавства, що регулює розмір ставки ПДВ у спірних правовідносинах, суперечать вищевказаним нормам матеріального права.

Висновок суду про невідповідність змісту спірного договору Постанові Кабінету Міністрів України № 1729 є помилковим, тому що: Постанова Кабінету Міністрів від 1729 від 27 грудня 2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» ( на час формування податкового кредиту TOB «Ланівці-цукор» - «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом») не містила жодних вимог щодо оподаткування поставок газу ПДВ; вимоги пункту 3 цієї Постанови щодо вказання належності газу, відображення відповідного податкового номера споживача-платника ПДВ і ін. стосуються договорів на поставку газу, що ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних коннтрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України. Судом не отримано належних доказів, що TзOB «Газтрейд ЛТД» поставило TзOB «Ланівці-цукор» газ вказаної категорії.

Висновок суду щодо підписання податкових накладних від TзOB «Газтрейд ЛТД» не уповноваженою особою, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є передчасним і недоведеним. В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, що дозволяє зробити висновок про те, хто саме підписав податкові накладні від TзOB «Газтрейд ЛТД» і, відповідно, неможливо оцінити об’єм повноважень невідомої особи, що їх підписувала. Зокрема, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року містить інформацію про те, що провадження відносно невідомих осіб, що фактично здійснювали діяльність від імені TзOB «Газтрейд ЛТД» виділено в окреме провадження.

Крім того, згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити. Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно п.п. 7.2.4. пункту 7.2. ст. 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Враховуючи вище вказане, а також зміст пункту 2 «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА № 165 від 30.05.1997 р., в наведених правових нормах встановлено право та обов’язок продавця ( TзOB «Ланівці-цукор» є покупцем, а не продавцем газу), який зареєстрований платником ПДВ на момент виникнення податкових зобов’язань з цього податку, надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну. TOзB «Газтрейд ЛТД» на момент здійснення господарських операцій та виникнення податкових зобов’язань з ПДВ і видачі податкових накладних TOB «Ланівці-цукор» було зареєстроване як платник податку на додану вартість (зокрема свідоцтво платника ПДВ №37103570 - TOB «Газтрейд ЛТД»), мало податковий індивідуальний номер (TзOB «Газтрейд ГД» - 316277326501), тому правомірно, у відповідності до вищевказаного Закону видало податкові накладні із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Діючим законодавством України не передбачено обов’язку покупця перевіряти дійсність отриманих податкових накладних.

Керуючись п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» TOзB «Ланівці-цукор» правомірно включило ПДВ в сумі 95353, 97 грн.(податкова накладна № 9-30/25-1 від 30.09.2005 р.), 316089,7 грн. (податкова накладна № 10-31/32-1 від 31.10.2005 р.), 153471,74 грн. (податкова накладна № 11-30/35-1 від 30.11.2005 р.), сплачене TзOB «Газтрейд ЛТД», до складу податкового кредиту у вересні, жовтні та листопаді 2005 р. за датами отримання податкових накладних, що відображено в деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2005 р.

Тому висновок суду про те, що суми сплаченого апелянтом ПДВ у ціні газу не підтверджені податковими накладними не відповідає обставинам справи.

Висновок суду про те, що факти, зазначені в описовій частині вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, щодо не підписання податкових накладних, також нездійснення гр. ОСОБА_1 будь-якої діяльності від імені TзOB «Газтрейд» не потребують повторного доведення, суперечить вимогам статті 72 КАС України. Зокрема, у відповідності до статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 р. ухвалено відносно громадянина ОСОБА_2 З вироку вбачається, що за пособництва ОСОБА_2 було створено юридичну особу TзOB «Газтрейд ЛТД» без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Відповідно до обставин, встановлених у вироку суду, ОСОБА_2 виступав засновником TзOB «Газтрейд ЛТД», а не очолював його виконавчий орган. Матеріалами справи також не підтверджено його відношення до діяльності виконавчих органів TзOB «Ланівці-цукор».

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства (ч.2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»).

Голосіївським районним судом м. Києва не ухвалювалось вироку щодо директора ТзОВ «Газтрейд ЛТД» ОСОБА_1, інших посадових осіб вказаного товариства. Також вирок цього суду від 26.02.2008 р. не стосується TзOB «Ланівці-цукор», не встановлює жодних обставин щодо дій посадових осіб цього товариства. Встановлений у вироці об’єктивний склад злочину (пособництво у фіктивному підприємництві), вчинений ОСОБА_2, направленість його умислу на здійснення фіктивного підприємництва, не охоплює вчинених дій, волю та волевиявлення юридичної особи - TзOB «Ланівці-цукор» при укладанні та виконанні договорів на постачання газу з TзOB «Газтрейд ЛТД», а також при здійсненні податкового обліку за результатами господарських операцій по отриманню природного газу та його оплаті, проведених в 2005 році. У мотивувальній і резолютивній частині вироку відсутні будь-які дані щодо вивчення дійсності чи недійсності податкових накладних, виданих TзOB «Ланівці-цукор» від TзOB «Газтрейд ЛТД».

Тому, вважає, що вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 26.02.2008 р. не є належним доказом у справі, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено обов’язку покупця вносити зміни до податкового обліку ПДВ за результатами здійснених господарських операцій, що підтверджені первинними бухгалтерськими документами ( актами приймання-передачі газу), якщо договір, на підставі якого проведені такі господарські операції, визнано недійсним у судовому порядку. Висновок суду про те, що формування податкового кредиту з ПДВ здійснюється на підставі господарських договорів суперечить п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де визначено поняття податкового кредиту і встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Враховуючи вище вказане просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22 лютого по 06 березня 2007 року працівниками податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку TзOB «Ланівці-цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання природного газу за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року за результатами якої складено відповідний Акт № 23-0/31092217 від 05 березня 2007 року, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 564915,41 грн. Згідно вище вказаного Акта по операціях з поставки природного газу у вересні-листопаді 2005 року, суму ПДВ нараховано за ставкою 20%, в той час, як відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», постачання споживачам природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, повинно здійснюватись із застосуванням нульової ставки ПДВ. Крім того, постачання TзOB «Ланівці-цукор» природного газу у вересні-листопаді 2005 року здійснювало TзOB "Газтрейд ЛТД" проти посадових осіб якого, на час проведення перевірки було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва

Крім того судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду м. Києва від 15.02.06р. у справі №24/7, TзOB «Газтрейд ЛТД» знято з податкового обліку, у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, а постановою господарського суду м. Києва від 15.06.07р. у справі №32/320-А визнано недійсними установчі документи TзOB «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції з дати державної реєстрації, тобто з 25.04.05р. та свідоцтво платника ПДВ №37103570 від 15.07.05р. з моменту видачі.

          Також матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що в договорі на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р., додаткових угодах від 20.09.05р., від 31.10.05р., актах приймання - передачі природного газу від 30.09.05р., від 03.11.05р., від 30.11.05р., податкових накладних №9-30/25-1 від 30.09.05р., №10-31/32-1 від 31.10.05р., №11-30/35-1 від 30.11.05р. в якості директора TзOB «Газтрейд ЛТД» зазначено ОСОБА_1 тоді, як постановою господарського суду м. Києва від 15.06.07р. у справі №32/320-А, встановлено, що первинні бухгалтерські документи, у т.ч. перелічені вище, підписані іншою особою. Вироками Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2008 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 29 липня 2008 року, встановлено, що внаслідок складання невстановленими особами від імені ОСОБА_1 документів та використання цими особами підприємства TзOB «Газтрейд ЛТД» для прикриття незаконної діяльності, державі були спричинені збитки шляхом безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеними обставинами, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 26 січня 2009 року у справі №22-а-5667/08, що набрала законної сили, згідно з якою договір на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р. а також додаткові угоди від 20 вересня і 31 жовтня 2005 року, укладені між TOB «Ланівці-цукор» та TOB «Газтрейд ЛТД» визнано недійсними.

16 березня 2007 року на підставі Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000031500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 847373,12 грн. у т.ч. 564915,41 грн. за основним платежем, 282457,71 грн. за штрафними санкціями.

Рішеннями Збаразької МДПІ (Лановецького відділення) №1/31092217/25-003/870 від 16 квітня 2007 року та ДПА в Тернопільській області №9795/10/25-007 від 20 червня 2007 року в задоволенні скарг на вище вказане податкове повідомлення-рішення TзOB «Ланівці-цукор» відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідальність за дотримання достовірності і своєчасності визначення (нарахування) податкового зобов'язання (податку) з ПДВ, а також його внесення (сплату) до бюджету несе платник податку (позивач у справі) - п.п. 1.1 ч. 1 ст. 1, п.п .4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 4.2 3 п.4.2 ст. 4 Закону України «про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п. 10.1,10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст. 3,9,11 Закону України «Про систему оподаткування».

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Змістом п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку, який поставляє товари(послуги), на вимогу їх отримувача (п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону передбачає, що податкова накладена є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) їх постачальником.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). У разі, коли дані податкової перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання, заявлених в податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно донарахувати їх та застосувати до платника фінансові санкції (п.4.2 ст. 4, п.17.1 ст. 17 Закону України «про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, у т.ч. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати ocoбy, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усі складені примірники податкової накладної, згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037, підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг).

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року, колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 травня 2008 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 29 липня 2008 року, встановлено, що особа зазначена директором в установчих документах TзOB «Газтрейд ЛТД», документів, у т.ч. податкової і бухгалтерської звітності по операціях з позивачем, складених від її імені особисто не підписувала, укладати правочини і бути відповідальними за настання правових наслідків наміру не мала. Відповідно постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі №22-а-5667,08, сам договір на постачання природного газу №01-09-05 від 22.07.05р. а також додаткові угоди від 20 вересня і 31 жовтня 2005 року, укладені між TзOB «Ланівці-цукор» та TзOB «Газтрейд ЛТД», на підставі яких позивач формував податковий кредит з ПДВ за обревізований період, визнано недійсними.

З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що вказані факти, в силу вимог ст. 72 КАС України, не потребують повторного доведення.

Крім того згідно ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено що в 2005 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладанням податком на додану вартість; операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. Пунктом «ґ» ст .2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року за № 1729 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом») встановлено, що потреби в природному .газі промислових споживачів забезпечується виключно з ресурсів газу HAK «Нафтогаз України», отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України. Пунктом 3 даної Постанови визначено, що природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і її дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання газифікації і закритим акціонерним товариством «Київгазпостач» з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі          газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість. З огляду на це суд першої інстанції правильно вказав, що законодавством України передбачено порядок забезпечення промислових підприємств - споживачів газу тільки імпортним газом, одержаним за зовнішньоекономічними контрактами, а його реалізація оподатковується за нульовою ставкою (крім реалізації імпортного газу населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам, що не є платниками ПДВ) із обов'язковим зазначенням про це у відповідних документ. В порушення цих норм, позивачем включено до податковою кредиту за вересень-листопад 2005 року податок на додану вартість, по операціях з поставки газу, обрахований за ставкою 20%, без зазначення у документах належності поставленого газу. З врахуванням наведеного суд першої інстанції обгрунтовано в задоволенні позову відмовив.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

                    У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланівці-цукор» – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2009 року у справі № 6/22-434(12/141-3097) – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пліш М.А.

Судді Довгополов О.М. , Стародуб О.П.

Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2010 року