Ухвала суду № 11894968, 07.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3336/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бистрик Г.М., Кучми А.Ю.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000082307/0 від 18 лютого 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідачем проведено перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Случ-2007»та ТОВ «Еней плюс 2006», за результатами якого складено акт перевірки №56/1-23-07-35316313 від 08 лютого 2010 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Случ-2007»та ТОВ «Еней плюс 2006». Як зазначено в акті перевірки, СВ ПМ ДПА Одеської області порушено кримінальну справу №201200900004 по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.21 КК України, який прибав декілька фіктивних підприємств, серед яких є і ТОВ «Случ-2007» та ТОВ «Еней плюс 2006».

Відповідачем зроблено висновок, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Случ-2007», ТОВ «Еней плюс 2006»є нікчемними правочинами, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків, а отже податкові накладні видані даними товариствами не можуть бути підставою для отримання позивачем податкового кредиту.

На підставі даного акту відповідачем було прийняте повідомлення рішення форми «Р» №0000082307/0 від 18 лютого 2010 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вирок по кримінальній справі №201200900004 відсутній, оскільки справа перебуває на розгляді в Апеляційному суд Одеської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Случ-2007», ТОВ «Еней плюс 2006».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.1 ст.11 ЗУ «Про податкову службу в Україні»(далі - «Закон») органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

З вказаного вбачається, що у відповідача відсутні повноваження на проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з його контрагентами.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 N 327, визначено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки. Вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити такі дані: місцезнаходження суб'єкта господарювання (місце розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться перевірка), повне і скорочене найменування суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів, підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів. З тексту п.1 ст.11 Закону вбачається, що даним пунктом підстави для проведення невиїзної документальної перевірки не визначені. Отже, підстави для проведення невиїзної документальної перевірки з питань правових відносин позивача в акті перевірки не зазначені. Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено, що позивачем реалізовано необліковані товари, а отже і правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: