Постанова № 11894806, 25.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 жовтня 2010 р. № 2-а- 12289/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Боклаг А.С.,

за участю представників: позивача Акопян М.О., відповідачаГоворун М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Компанія Фортіс” до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій, щодо невизнання податкової декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Приватне підприємство "Компанія Фортіс" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , в якому просить суд, визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Компанія Фортіс”(код 35349265) за серпень 2010 року на підставі, викладеної у листі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 20022/10/28-317 від 16.09.2010 р. ; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова відобразити в картці особового рахунку показники податкових декларацій з податку на додану вартість ПП “Компанія Фортіс”(код 35349265) за серпень 2010 року за датою подання, а саме: за серпень 2010 року податкова декларація була подана за допомогою поштового відділення зв'язку 10 вересня 2010 року, отримана ДПІ у Київському районі м. Харкова 13 вересня 20120 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірні податкові декларації містять всі реквізити, перелічені в абз.5 п.п 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи, були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що відповідач з позовними вимогами ПП “Компанія Фортіс” не згоден, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, прийняте колегіальне рішення присвоїти статус деклараціям по ПДВ за серпень 2010 року ПП “Компанія Фортіс” не визнано як податкова звітність”.

Представник позивача Приватного підприємства “Компанія Фортіс” в судове засідання зявилася, позов просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова в судове засідання зявилася, просила відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ПП “Компанія Фортіс” 10.09.10 року до ДПІ у Київському районі міста Харкова було направлено податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року із додатками №1 (розрахунок коригування сум ПДВ), №2 (довідка щодо залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодах), № 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) та №5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних, СD - диск з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010р. та реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2010р. в електронному вигляді, які були отримані відповідачем 13.09.2010р. та зареєстровані під № 95296 від 14.09.2010р. відповідно. (а.с. 5-26)

ДПІ у Київському районі міста Харкова листом від 16.09.2010 року № 20022/10/28-317 інформувало ПП “Компанію Фортіс” про те, що податкова декларація ПП “Компанія Фортіс” за серпень 2010 року прийнята зі статусом “не визнано, як податкова звітність”, з посиланням на п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., розділу 3 порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 № 166., а саме з відсутністю обовязкових реквізитів прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Суд зазначає, що спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб-підприємців перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п.п. 4.1.7 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

З наведених норм Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054.

Положення цього Порядку кореспондуються з вимогами Закону № 2181, а саме, пунктом 4.3. Порядку передбачені аналогічні Закону № 2181-ІІІ підстави для невизнання податкової звітності податковим органом, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З наданої до матеріалів справи декларації позивача за серпень 2010 року, вбачається, що подана позивачем декларація має всі необхідні реквізити; підписана посадовою особою позивача та скріплені печаткою.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні не встановлено, які саме відсутні обовязкові реквізити в декларації за серпень 2010 року та яким чином порушено порядок заповнення розділів декларації, передбачений розділом 5 цього Порядку.

Відповідно до п. 1.3 Порядку 1.3. декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Посилання відповідача на наказ ДПА України від 09.04.2010 року № 236, яким введено в дію операцію “Бюджет” на виконання протоколу наради у ПремєрМіністра України від 03.04.2010 року та постанови координаційної ради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010 року щодо підвищення ефективності контрольно - перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобовязань, наказ ДПА у Харківській області від 15.04.2010 року № 140 “Про введення в дію операції “Бюджет”, наказ ДПІ у Київському районі м. Харкова № 382 від 16.04.2010 року; протокол засідання робочої групи щодо виконання операції “Бюджет” ДПІ у Київському районі м. Харкова № 42 від 17.09.2010 року не приймаються судом в якості належного обґрунтування правомірності дій відповідача за результатами отримання податкової звітності від платника податків, оскільки не спростовують факту неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій без підстав, передбачених Законом.

Зазначені протоколи та накази не є нормативно-правовими актами в розумінні закону та не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норм права, зокрема, щодо порядку та підстав невизнання податкової звітності як податкової декларації.

Щодо посилання в своїх запереченнях ДПІ у Київському районі м. Харкова на п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року № 827, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть містити норм права, тим більше змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків. Вказані Методичні рекомендації не проходили державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

З огляду на зазначене, податковий орган не може покласти в обґрунтування своїх дій умови невизнання податковою декларацією, додатково у порівнянні з Законом № 2181, встановлені пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Зазначені обставини були відображені в листі Міністерства юстиції України від 25.05.2010р. № 678-10-24 "Щодо реєстрації методичних рекомендацій" та Міністерство юстиції звернулося до Державної податкової адміністрації з вимогою внести зміни до зазначених Методичних рекомендацій, з метою виключення нових правових норм, зокрема пункту 4.5 глави 4 цих Методичних рекомендацій.

Окрім того суд звертає увагу, що в самих Методичних рекомендаціях п.п. 1 п. 4.5 ДПА України не ототожнює поняття : відсутність обовязкових реквізитів та не проставлення прочерку у показниках, які не заповнюються, а навпаки передбачає їх як різні підстави для не визнання податкової декларації, як податкової звітності.

За наведених обставин та на підставі зазначених правових норм, невизнання декларації з підстав, що викладені у листі ДПІ, суд вважає неправомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про неправомірність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації ПП “Компанія Фортіс” за серпень 2010 року (отримана 13.09.2010 року, зареєстровано відповідачем 14.09.2010 № 95296) як податкової звітності з підстав, викладених у листі ДПІ від 16.09.2010 року № 20022/10/28-317 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як встановлено з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, на день розгляду справи судом показники декларацій з ПДВ за квітень та травень 2010 року не відображені в картці особового рахунку позивача, з посиланням податкового органу на невизнання звітності податковими деклараціями.

З огляду на встановлення неправомірності дій відповідача в частині невизнання декларацій, а також те, що декларації були подані позивачем з дотримання вимог п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, - суд вважає обґрунтованим позов в частині зобов'язання відповідача відобразити в картці особового рахунку Приватного підприємства “Компанія Фортіс” показники податкових декларацій з податку на додану вартість ПП “Компанія Фортіс” за серпень 2010 року - за датою подання 13 вересня 2010 року. Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Компанія Фортіс” до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій, щодо невизнання податкової декларації задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства “Компанія Фортіс” (код 35349265) за серпень 2010 року (від 14.09.2010 № 95296) з підстав, викладених у листі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 20022/10/28-317 від 16.09.2010 р.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова відобразити в картці особового рахунку Приватного підприємства “Компанія Фортіс” (код 35349265) показники податкової декларації з податку на додану вартість ПП “Компанія Фортіс” за серпень 2010 року (від 14.09.2010 № 95296) за датою їх подання до податкового органу, а саме: за серпень 2010 року - за датою подання 13 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.