Постанова № 11894809, 25.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 жовтня 2010 р. № 2-а- 11474/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Боклаг А.С.,

за участю :

представника позивача Писаковського О.Г. , дов. б/н від 16.09.2010 р.,

представника відповідача Караульна Ю.Л., дов. № 2094/10/10-010 від 09.08.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал ПК" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал ПК» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (надалі -ДПІ у Київському районі міста Харкова) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000631505/0 від 07.09.2010 року в повному обсязі.

До початку судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000631505/0 від 07.09.2010 року, № 0000631505/1 від 21.09.2010 року, яке прийняте за наслідками розгляду ДПІ у Київському районі міста Харкова первинної скарги позивача, поданої в адміністративному порядку. В обґрунтування позову посилається на порушення при складанні акту перевірки № 5061/15-509/36036047 від 26.08.2010р. про результати невиїзної документальної перевірки податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року ТОВ «Арсенал ПК» з питань взаємовідносин з ТОВ «ДП Аресенал» (код ЄДРПОУ 36373096) п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005р. № 327, відповідно до якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Також, на думку позивача, неприйняття податкової звітності з ПДВ ТОВ «ДП АРСЕНАЛ» за травень 2010 року не обмежує позивача в визначенні сум податкового кредиту по операціям, проведеним з цим контрагентом. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Київському районі міста Харкова з посиланням на матеріали перевірки податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року ТОВ «Арсенал ПК» з питань взаємовідносин з ТОВ «ДП Аресенал» проти позову заперечують. Зазначає, що внаслідок невизнання податкової декларації ТОВ «ДП АРСЕНАЛ» за травень 2010 року як податкової звітності, недекларування цим підприємством обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Арсенал ПК» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робі, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, та є нікчемними, посилається на положення ч. 1 ст. 207, ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, зазначаючи що угода укладена між ТОВ«Арсенал ПК» та ТОВ «ДП Аресенал» є нікчемною., а отже підприємством в порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2 п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ТОВ «ДП Аресенал». На думку відповідача, єдиний правовий наслідок викладених правочинів - збільшення сум податкового кредиту за відсутності документального їх підтвердження, що за ознаками може бути кваліфіковано як необґрунтована податкова вигода та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

В період з 18.08.2010 року по 19.08.2010 року фахівцем ДПІ у Київському районі міста Харкова була проведена невиїзна перевірка податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року ТОВ «Арсенал ПК» з питань взаємовідносин з ТОВ «ДП Аресенал» (код ЄДРПОУ 36373096), про що було складено акт № 5061/15-509/36036047 від 26.08.2010року.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 207, ст. ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ«Арсенал ПК» з ТОВ «ДП Аресенал» та пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - віднесення в травні 2010 року суми ПДВ в сумі 447150,0 грн. до складу податкового кредиту за операціями придбання товарів у ТОВ «ДП Аресенал» (код ЄДРПОУ 36373096).

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000631505/0 від 07.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 626010,0 грн., у т.ч. за основним платежем - 447150,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 178860,50 грн.

Позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі міста Харкова. Скарга позивача залишена без задоволення. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем на адресу позивача було надіслано повідомлення-рішення № 0000631505/1 від 21.09.2010 р

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ «Арсенал ПК» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100152181 від 25.11.2008 року. ТОВ «ДП Арсенал» зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100229059 від 03.06.2009 року.

Між ТОВ «Арсенал ПК» та ТОВ «ДП Арсенал» було укладено договір поставки № 11/05-09 від 11.05.2009р. на виконання зазначеного договору було поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-00000035 від 03.05.2010р., № РН-00000036 від 07.05.2010р., № РН-00000037 від 10.05.2010р., № РН-00000038 від 14.05.2010р., № РН-00000039 від 17.05.2010р., № РН-00000040 від 19.05.2010р., № РН-00000041 від 25.05.2010р., № РН-00000042 від 31.05.2010р., податковими накладними та банківськими виписками про проведення розрахунків між сторонами цього договору. В подальшому зазначений товар був реалізований третім особам, про що свідчить оборотно сальдова відомість по рахунку 361 «Контрагенти», проведення розрахунків третіх осіб з ТОВ «Арсенал ПК» за відвантажений товар, товарно транспортні накладні на відвантаження товару, копії договорів оренди транспортних засобів.

ТОВ «ДП Арсенал» отримувало товар, що в подальшому реалізовувався позивачу від постачальника ЗАТ «Індустріальні дистрибуційні системи», на підставі договору дістрибюції № 0062-10ц від 02.01.2010 року. Факт отримання товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 912333 від 02.05.2010р., № 912315 від 02.05.2010р., № 536314 від 22.05.2010р., № 536419 від 24.05.2010р., № 790700 від 29.05.2010р., б/н від 10.05.2010р., від 18.05.2010р., від 20.05.2010р.

ТОВ «Арсенал ПК» та ТОВ «ДП Арсенал», згідно з договорами оренди № 15-01/а від 01.01.2010 року та № 01-04/а від 01.04.2009 року відповідно, має одне складське приміщення за адресою м. Харків вул. Драгомирівська 10, що орендується у ТОВ «Арсенал-Транс». Згідно з договором № 01-01/у від 11.01.2010 року ТОВ «Арсенал ПК» надає ТОВ «ДП Арсенал» послуги з завантаження та розвантаження мінеральної води на складі ТОВ «ДП Арсенал».

Розбіжність у зазначенні адреси доставки в вищезазначених товарно-транспортних накладних (м.Харків, Мерефянське шоссе, 17а) та фактичного розміщення складу ТОВ «Арсенал ПК» та ТОВ «ДП Арсенал» (м.Харків, вул. Драгомирівська, 10) позивач поясняв тим, що оскільки склад має маловідому адресу, в товарно-транспортних накладних, для полегшення праці водіїв, зазначалася адреса гуртожитку, що знаходиться поряд зі складом, на якій адреса (м. Харків, Мерефянське шоссе, 17а) позначена літерами та її видно з шосе. На підтвердження своїх пояснень позивачем надано схему розташування складів ТОВ «Аресенал ПК» та ТОВ «ДП Аресенал».

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. З Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону. Згідно із загальновстановленим порядком, визначеним пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) слід вважати дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи, пояснень та наданих до суду доказів вбачається, що відповідно до зазначених вище правочинів: договору дістрибюції товар поставлявся ЗАТ «Індустріальні дистрибуційні системи»” до місця його зберігання (складського приміщення ТОВ «ДП Аресенал»), послуги з розвантаження та навантаження товару надавались ТОВ «Аресенал ПК», яке орендують з ТОВ «ДП Арсенал» одне складське приміщення, відповідно до договору поставки, товар в подальшому відвантажувався ТОВ «Аресенал ПК» третім особам безпосередньо з місця зберігання, оскільки сторони орендують одне складське приміщення, таким чином ТОВ «ДП Аресенал» не приймало участі в транспортуванні цього товару на його склад та відвантаженні його зі складу при подальшій реалізації.

Посилання відповідача на те, що податкова звітність ТОВ «ДП Арсенал» свідчить про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів як підставу для визнання угоди нікчемною є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, а саме наявністю орендованого складського приміщення, послуги з транспортування товару на склад ТОВ «ДП Арсенал» здійснювались іншими підприємствами, що підтверджено ТТН, розвантаження та навантаження товару здійснювалось ТОВ «Аресенал ПК», вивезення товару зі складу здійснювалось ТОВ «Аресенал ПК», що також підтверджено ТТН та наявністю транспортних засобів для виконання таких робіт. Відповідачем зазначені обставини не спростовані, що фактично товар поставлявся, знаходився в місці зберігання та в подальшому реалізовувався третім особам. Окрім того відповідачем не надано доказів перевірки діяльності ТОВ «ДП Арсенал», чи виконувались такі роботи самим підприємством або з залученням інших підприємств для виконання такого виду робіт. Отже твердження відповідача про фактичну відсутність операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ «ДП «Арсенал» в травні 2010 року спростовуються вищевикладеними обставинами та матеріалами справи.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Згідно з п.п.7.7.1 пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товарів в травні 2010 року у ТОВ «ДП Арсенал» саме в рамках господарської діяльності підтверджено первинними документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій, факт оплати коштами придбаних у ТОВ «ДП Арсенал» в травні 2010 року товарів, підтверджується документально.

Окрім того, з даної обставини суд бере до уваги положення листа ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», де вказано, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обгрунтованості мотивів винесенння спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ «ДП Арсенал» в травні 2010р. відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Київському районі міста Харкова стосовно порушення ТОВ «Арсенал ПК» пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та нікчемності договору укладеного між ТОВ «Арсенал ПК» та ТОВ «ДП Арсенал» .

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000631505/0 від 07.09.2010р. та № 0000631505/1 від 21.09.2010р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал ПК”до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000631505/0 від 07.09.2010р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000631505/1 від 21.09.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал ПК”(61002, м. Харків вул. Чернишевська б. 37, ідентифікаційний код 36036047) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. (три грн. 40коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 жовтня 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.