Постанова № 11894291, 15.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2010 р. № 2а-378/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карпяк О.О.

Судді Гавдика З.В.,

Судді Ланкевича А.З.,

при секретарі Денькович Л.І.,

За участю представників:

від позивача та третьої особи 1 Шпак В.В.

від відповідача Кінь А.В.

від третьої особи 2 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

ТзОВ "Коллеган"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллаген»звернулось до Господарського суду Львівської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення №0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2006 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Геос-Львів».

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення рішення№0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року. Дана постанова залишена без змін Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.11.2009 року касаційну скаргу ДПІ в Шевченківському районі м. Львова задоволено частково, постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

У мотивувальній частині рішення Вищого адміністративного суду України зазначено, що для правильного вирішення питання щодо наявності у платника податку права на експортне відшкодування встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України. Крім того зазначено, що для зясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення суду необхідно витребувати у ДПІ належні та допустимі докази того, що компанія, зазначена у вантажно митних деклараціях як отримувач товару по експортним операціям не здійснює господарську діяльність, що товар,який пересилався за своїми індивідуальними ознаками відрізняється від товару, зазначеного у ВМД, тобто доказів на підтвердження того, що відомості, наведені у виданій позивачу його контрагентом вантажній митній декларації, є недостовірними. У разі підтвердження доводів ДПІ про те, що товар фактично не був вивезений за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і ПДВ відшкодуванню з бюджету не підлягає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 30.04.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівську митницю..

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування згідно п. 8.6 ст. 8 Закону протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання такого розрахунку. Позивач вказує, що у листопаді 24 року ТзОВ «Коллаген»до складу податкового кредиту в силу п.8.2 Закону України «Про податок на додану вартість»включило суму 851423,00 грн., з яких 850575,00 грн., що складається з сум ПДВ, фактично сплачених коштами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування та 848,00 грн., що складається з сум ПДВ нарахованих підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підставі цього, позивачем заповнено та подано 16.12.2004р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та зареєстровано за № 2107998 податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування та визначено від'ємне значена чистої суми зобов'язань по ПДВ за листопад 2004р. в сумі 851 423,00 грн. (п.7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Зазначений розрахунок, на вимогу п.8.1. ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", подавався з копіями митних декларацій № 2000030004/4/024198 від 24.11.2004р., № 2000030004/4/024349 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/024346 від 26.11.2004р., які підтверджують факт вивезення товарів за межі митної території України; копією реєстру банківських виписок за 29.11.2004р., які підтверджують перерахування ТзОВ "Коллаген" коштів на користь іншого платника податків - ТзОВ "Геос-Львів", в оплату придбаних товарів, з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання. Відповідно до банківської виписки від 31.01.2005р. Шевченківським РВДК м. Львова сума бюджетного експортного відшкодування в розмірі 400 000,00 грн. була перерахована 31.01.2005р. на рахунок позивача.

Позивач зазначає, що у грудні 2004р. до складу податкового кредиту, згідно п.8.2 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", включило суму 750 191,00 грн., що складається з сум ПДВ, фактично сплачених коштами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування.

На підставі цього Позивачем заповнено та подано 20.01.2005р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та зареєстровано за № 2156686 податкову декларацію з податку на додану вартість і розрахунок експортного відшкодування та визначено від'ємне значення чистої суми зобов'язань по ПДВ за грудень 2005р. в сумі 750 191,00 грн. (п.7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Зазначений розрахунок, на вимогу п.8.1. ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", подавався з копіями митних декларацій № 2000030004/4/0250 від 08.12.2004р., № 2000030004/4/025739 від 17.12.2004р., які підтверджують факт вивезення товарів за межі митної території України; копією реєстру банківських виписок за 17.01.2005р., які підтверджують перерахування ТзОВ "Коллаген" коштів на користь іншого платника податків - ТзОВ "Геос-Львів", в оплату придбаних товарів, з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання.

Також позивач зазначає, що відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», разом з розрахунком експортного відшкодування, крім платіжних доручень про сплату ПДВ у вартості придбаного та в подальшому експортованого товару, подається також або митна декларація, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або акт (інший документ), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України. При цьому жодної вимоги про підтвердження факту використання експортованого товару за межами митної території України Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює.

Позивач вказав, що відповідач не надав жодних офіційних доказів того, що компанія «VELIA SYSTEM LIMITED»у 2004-2005 роках не провадила господарської діяльності, термін «спляча»відсутній у законодавстві України, а інформація, яка міститься в будь-яких листах, не може бути підставою висновку про відсутність вивезення (експортування) ТОВ «Коллаген»товару за межі митної території України та не може бути підставою для висновку про відсутність у ТОВ «Коллаген»права на експортне відшкодування.

Позивач наголошує, що витрати на придбання товару були ним включені до складу валових витрат та використовувались у господарській діяльності, а валові доходи від експорту товару були включені до складу таких, що підтверджує Декларація з податку на прибуток ТзОВ «Коллаген»за четвертий квартал 2004 року з уточнюючими розрахунками, а також акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 518/23- 031/25555992 від 18.01.2006р. про результати винної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Коллаген»за період з 01.07.2004р. по 01.10.2005р. За результатами зазначеної перевірки жодних порушень при формуванні валового доходу та валових витрат у 4-му кварталі 2004 року не встановлено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вказує, що підставою для відшкодування може бути лише перевірена податкова декларація. Згідно п.8.1 Наказу ДПА України від 24.04.2003 року № 196/ДСК "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам", обов'язковим є проведення документальних перевірок декларацій з податку на додану вартість поданих платниками податку на додану вартість.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова призначено проведення позапланової перевірки ТОВ "Коллаген" з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад та грудень 2004 року. Тому позивачу запропоновано представити до перевірки первинні документи, які підтверджують право на податковий кредит та експортне бюджетне відшкодування за вказаний податковий період. Однак, посадові особи підприємства для перевірки первинної документації не представили. В свою чергу при проведенні перевірки позивачем не підтверджено первинними документами задекларовані в поданих до ДПІ у м. Львові податкових деклараціях суми податкового кредиту з ПДВ за листопад в сумі 408046,25 три. та за грудень 2004 року - 750191 грн.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до частини другої зазначеної норми Закону, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, наголошує відповідач, при проведенні перевірки встановлено факт завищення бюджетного відшкодування в сумі 408046,25 три. за листопад 2004 року та 750191 грн. за грудень 2004 року. Оскільки сума податкового кредиту позивачем включена в п.25 Декларації визначена як така, що не підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок в установі банку через її непідтвердженість первинними документами, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено спірне повідомлення - рішення. Згідно з п.3.1 "6", Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 і зареєстрованого в МЮ України 6 липня 2001 року за № 567/5758, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (а отже і завищення сум податкового кредиту), податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобовязання та складає податкове повідомлення. Згідно п.3.2 Порядку, однією з форм такого податкового повідомлення є повідомлення про завищення суми бюджетного відшкодування (форма "В" додаток 6). Тому за результатами проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова правомірно застосовано саме форму "В" податкового повідомлення.

Крім того, звертає увагу відповідач, що пункт 1.8 ст. 1 Закону України податок на додану вартість" встановлює чітко, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом. Таким чином, на думку відповідача бюджетне відшкодування може бути надане платнику лише у випадку, коли сума податку на додану вартість, яка включена у ціну товару знайшла своє відображення в книзі обліку продажу продавця (в даному випадку, включена в суму податкових зобов'язань за податковою декларацією в січні 2005 року та продавцем сплачена в бюджет. Відповідач вказує, що оскільки позивачем не доведено факту використання за межами митної території України експортованого товару, то відповідно є непідтвердженим право на експортне відшкодування. Відповідач також наголошує, що згідно відомостей наданих Держреєстром Великобританії, компанія VELIA SYSTEM LIMITED є «сплячою»компанією, тобто фірмою, яка не проводить жодної діяльності та фінансових операцій протягом фінансового року. Тому, враховуючи наведену інформацію, контрагент позивача не здійснює господарської діяльності, а отже відсутні докази використання (споживання) за межами митної території України шкірсировини „вет-блу", яка придбана позивачем у ТзОВ „Геос-Львів". Наведене, на думку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ще раз спростовує наявність права позивача на експортне відшкодування за листопад, грудень 2004 року.

Відповідач вказує, що для підтвердження права на податковий кредит та експортне відшкодування платник податків повинен довести факт використання придбаних товарів в господарській діяльності. В даному випадку включення до валового доходу вартості експортованого товару та наявність прибутку від здійснення відповідних операцій. Позивачем жодним чином не доведено того факту, що вартість шкірсировини включена до валового доходу (витрати на й придбання використані для отримання прибутку). Таким чином, наведене свідчить про недоведеність права на експортне відшкодування і з огляду на зазначене вище.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, запереченнях і поясненнях на позов.

Представник третьої особи 1 ТзОВ «Геос Львів»вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими, просить позов задоволити у повному обсязі.

Третя особа 2 Львівська митниця подала письмові пояснення на позов та клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та обєктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллаген" зареєстроване платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 255559913073, що підтверджує свідоцтво № 18157177 про реєстрацію платника ПДВ видане ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 11.08.1998р.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку позивача з питань відшкодування із бюджету податку на додану вартість за листопад 2004р., грудень 2004р., за результатами якої складено акт від 05 березня 2005р. №42/23-4/25555992 (далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем згідно п.п. «б», «в»п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) та відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001382320/0/5754 від 05.03.2005р. Даним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004р. - в сумі 408 046,25 грн., за грудень 2004р. - в сумі 750 191,00 грн.

Відповідно до висновків, які викладені в акті перевірки, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), сума ПДВ, заявлена до відшкодування з бюджету вважається непідтвердженою, та зменшена за результатами перевірки на 408046,25грн. за листопад 2004р. та 750191,00грн. за грудень 2004р.

Між позивачем та ТОВ «Геос-Львів»01.04.2004 року укладено договір № 03-01/1, відповідно до якого здійснювалася купівля позивачем шкіряного напівфабрикату „Вет-Блу". На виконання даного договору позивач купив у ТзОВ «Геос-Львів»наведений вище товар, що підтверджується видатковими накладними №1126-4 від 26.11.2004р, №1130-11 від 30.11.2004р., №1129-2 від 29.11.2004р., №111-5 від 11.11.2004р., №1111-4 від11.11.2004р., №1118-1 від 18.11.2004р., №1118-2 від 18.11.2004р., №1124-4 від 24.11.2004р., №1125-2 від 25.11.2004р„ №1228-2-від 28.12.2004р., №1126-3 від 26.11.2004р., № 1203-2 від 03.12.2004р., № 1208-2 від 08.12.2004 року, №1214-2 від 14.12.2004р., №1217-1 від 17.12.2004р., №1221-1 від 21.12.2004р., №1222-2 від 22.12.2004р., №1224-1 від 24.12.2004р., №1229-2 від 29.12.2004 року.

У січні 2005р. ТОВ «Геос-Львів»у встановленому п.3.1.1 ст. З Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. /із змінами і доповненнями/ порядку включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми податку, нарахованих підприємством у зв'язку з продажем товару позивачу.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано видані ТОВ «Геос-Львів», Регіональною службою держветконтролю, ТзОВ „Зовніштрансекспедиція", ВАТ СКБ «Дністер»податкові накладні № 0528 - 4 від 28.05.2004р., № 0430 - 5 від 30.04.2004р., № 11 від 17.03.2004р., № 0630 - 5 від 30.06.2004р., № 0730 - 7 від 30.07.2004р., № 0831 - 3 від 31.08.2004р., № 416 від 05.04.2004р., № 293 від 31.03.2004р., № 1130 - 4 від 30.11.2004р., № 1188 від 25.11.2004р., № 669 від 24.11.2004р., № 1200 від 28.11.2004р., № О930 - 8 від 30.09.2004р., № 1029 - 8 від 29.10.2004р., № 1111 - 4 від 11.11.2004р., № 1118- 1 від 18.11.2004р., № 1118 - 2 від 18.11.2004р., № 1124 - 4 від 24.11,2004р., № 1126 - 3 від 26.11.2004р., № 1125 - 2 від 25.11.2004р., №1126 - 4 від 26.11.2004р., № 1130 - 11 від 30.11.2004р., № 1129 - 2 від 29.11.2004р., № 1111- 5 від 11.11.2004р., № 1126-2 від 26.11.2004р., № 1124-1 від 24.11.2004р., № Ц26-3 від 26.11.2004р. № 1208-1 від 08.12.2004р., № 1217-1 від 17.12.2004р., № 1203- 2 від 03.12.2004р., № 1208 - 2 від 08.12.2004р., № 1214 - 2 від 14.12.2004р.. № 1217 1 від 17.12.2004р., № 1221 1 від 21.12.2004р., № 1222 2 від 22.12.2004р., № 1224 - 1 від 24.12.2004р., № 1228 - 2 від 28.12.2004р., № 1229 - 2 від 29.12.2004р., № 1319 від 30.12.2004р., № 1274 від 21.12.2004р., №1251 від 13.12.2004р., № 684 від 10.12.2004р., № 701 від 28.12.2004р.

Позивачем в листопаді 2004р. та грудні 2004р. отримано зазначені податкові накладні та відповідно в листопаді 2004р. та грудні 2004р. внесено їх в книгу придбання товарів (робіт, послуг), та відображено в Декларації з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 року поданої до ДПІ у м. Львові за вхідним №2107998 від 16.12.2004р. до податкового кредиту в листопаді 2004р. позивачем включено податок на додану вартість в сумі 851423,00грн. Відповідно до декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, поданої до ДПІ у м. Львові за вхідним №2156686 від 20.01.2005р. до податкового кредиту в грудні 2004р. включено податок на додану вартість в сумі 750191,00грн.

Відповідно до зазначеної інструкції у графі 8 вантажно митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, - її найменування та місцезнаходження).

Позивачем та компанією LLC «VELIA SYSTEM LIMITED»19 листопада 2004 року укладено зовнішньоекономічний контракт №02-19/11-GB на поставку шкіряного напівфабрикату "Вет - блю" із сировини шкір ВРХ. Позивач вказує, що на виконання вказаного контракту позивачем експортовано шкіряний напівфабрикат "Вет - блу" із сировини шкір ВРХ, що підтверджується вантажно-митними деклараціями № 2000030004/4/024198 від 24.11.2004р., № 2000030004/4/024349 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/024346 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/025031 від 08.12.2004р., № 2000030004/4/025739 від 17.12.2004р.

Вантажні митні декларації, подані позивачем на підтвердження факту здійснення експортних операцій у спірному періоді, містять інформацію про одержувача товарів Компанія VELIA SYSTEM LIMITED.

Як зазначено в листі Міністерства економіки України від 05.08.2005 року №28-27/1049 повідомлено, що компанія VELIA SYSTEM LIMITED є «сплячою»(dormant) (копія листа долучена до матеріалів справи том 1 ст. 129). Дана інформація подана Міністерством економіки України на підставі листа №28-27/484 від 18.04.2005 року Держреєстратора Companies House.

Також суд звертає увагу на те, зазначена у вантажно митних деклараціях компанія, як оримувач товарів по експортних операціях VELIA SYSTEM LIMITED знаходиться у Великобританії, а згідно CMR рахунків фактур, банківських платіжних документів (том 3- а.с. 123- 176), вбачається, що товар поставлявся в Країну Італію, компанія VIMOS S.P.A.

Як вбачається з контракту №02-19/11-GB від 19.11.2004 року, укладеного між LLC «VELIA SYSTEM LIMITED»(покупець) та ТзОВ «Коллаген»(продавець) на продаж напівфабрикату «вет блю»зі шкіри ВРХ (товар), передбачено, що можлива поставка в Італію по вказівці покупця (п.4), покупець може вимагати від продавця поставки товару третій стороні, яку він вкаже і яка прийме товар у відповідності до умов даного договору (п.1), у разі якщо покупець вимагатиме поставки товару третій стороні, він повинен завчасно повідомити про це продавця (п.4).

Однак позивачем не надано жодних доказів та не доведено, що поставка товару в Італію фірмі VIMOS S.P.A. здійснювалась за вимогою LLC «VELIA SYSTEM LIMITED»(покупця) на підставі контракту №02-19/11-GB від 19.11.2004 року. Таким чином, відсутні докази отримання товару покупцем - LLC «VELIA SYSTEM LIMITED»згідно контракту №02-19/11-GB від 19.11.2004 року.

Крім того, з поданої відповідачем відповіді на запит податкових органів Італії щодо порядку фактів здійснення господарських операцій з придбання шкірсировини італійським підприємством VIMOS S.P.A., вбачається, що компанія VIMOS S.P.A. (Італія) жодних ділових стосунків з позивачем не здійснювала, хоч позивач вказаний у фактурах як місце відправки товарів.

Таким чином, експортований позивачем з України товар напівфабрикату «вет блю»зі шкіри ВРХ не передавався компанії VELIA SYSTEM LIMITED (Великобританія).

Як вбачається з поданих позивачем вантажних митних декларацій (графа 31), позивачем вивозився товар: «шкіряний напівфабрикат «Вет блю»із сировини шкір ВРХ 676 штук, сорт А-2175,82 кв.м., вмістимості хрому 4,5%, вологості 65 %. Однак, як вбачається з листа Львівської торгово промислової палати №19-11-4/453 від 19.06.2006 року, такий вид товару в Україні не відомий.

Відповідно до листа Львівської торгово промислової палати від 16.08.2005 року №19-09/197 оц, рівень цін на шкірсировину шкіряний напівфабрикат «вет блю»сорт1 (А) із сировини ВРХ, що склались на ринку України при поставках на експорт у країни Європи за період листопад 2004 року по лютий 2005 року знаходиться в межах 23,9 31,9 Євро без ПДВ за 1 кв.м.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, отриманих на запит від податкових органів Італії (рахунків фактур, банківських платіжних документів, італійських вантажно митних декларацій), задекларована у вантажних митних деклараціях при митному оформленні експортних операцій фактурна та митна вартість експортованих товарів не відповідає дійсності оскільки:

Згідно ВМД 2000030004/4/024198 від 24.11.2004 року (курс валюти 6,94 графа 23) сумарна фактурна вартість становить (гр. 42) 450712,53 грн., код Дт 3105 (рахунок фактура у гр. 44) 150к, тоді як згідно рахунків фактур, що подавались при митному оформленні імпорту в Італію та оплачувались отримавачем товару вартість товару склала 13842,87 Євро, що з врахуванням курсу валюти ( графа 23) становить 96069,52 грн. (13842,87 *6,94). Сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортнів ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 354643,01 грн. (450712,53 грн. експорт з України - 96069,52 грн. імпорт в Італію = 354643,01).

Згідно ВМД 2000030004/4/024346 від 26.11.2004 року (курс валюти 7,01 графа 23) сумарна фактурна вартість становить (гр. 42) 452949,20 грн., код Дт 3105 (рахунок фактура у гр. 44) 154к, тоді як згідно рахунків фактур, що подавались при митному оформленні імпорту в Італію та оплачувались отримавачем товару вартість товару склала 13547,07 Євро, що з врахуванням курсу валюти ( графа 23) становить 94964,96 грн. (13547,07 *7,01). Сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортній ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 357984,24 грн. (452949,20 грн. експорт з України 94964,96 грн. імпорт в Італію = 357984,24).

Згідно ВМД 2000030004/4/025031 від 08.12.2004 року (курс валюти 7,14 графа 23) сумарна фактурна вартість становить (гр. 42) 464093,56 грн., код Дт 3105 (рахунок фактура у гр. 44) 160к, тоді як згідно рахунків фактур, що подавались при митному оформленні імпорту в Італію та оплачувались отримавачем товару вартість товару склала 14919,85 Євро, що з врахуванням курсу валюти ( графа 23) становить 106527,73 грн. (14919,85 *7,14). Сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортній ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 357565,83 грн. (464093,56 грн. експорт з України 106527,73 грн. імпорт в Італію = 357565,83).

Згідно ВМД 2000030004/4/025739 від 17.12.2004 року (курс валюти 7,11 графа 23) сумарна фактурна вартість становить (гр. 42) 448668,36 грн., код Дт 3105 (рахунок фактура у гр. 44) 165к, тоді як згідно рахунків фактур, що подавались при митному оформленні імпорту в Італію та оплачувались отримавачем товару вартість товару склала 15070,64 Євро, що з врахуванням курсу валюти ( графа 23) становить 107152,25 грн. (15070,64 *7,11). Сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортній ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 341516,11 грн. (448668,36 грн. експорт з України 107152,25 грн. імпорт в Італію = 341516,11).

Згідно ВМД 2000030004/4/024349 від 26.11.2004 року (курс валюти 7,01 графа 23) сумарна фактурна вартість становить (гр. 42) 447668,94 грн., код Дт 3105 (рахунок фактура у гр. 44) 151к, тоді як згідно рахунків фактур, що подавались при митному оформленні імпорту в Італію та оплачувались отримавачем товару вартість товару склала 16425,09 Євро, що з врахуванням курсу валюти ( графа 23) становить 115139,88 грн. (16425,09 *7,01). Сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортній ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 332529,06 грн. (447668,94 грн. експорт з України 115139,88 грн. імпорт в Італію = 332529,06).

Всього сума розбіжності між фактурною вартістю, зазначеною в експортних ВМД (з України) та сумою коштів, отриманих при імпорті в Італію того ж товару становить 1744238,25 грн.

Стосовно сортності товару, слід вказати на те, що:

- згідно ВМД 2000030004/4/024198 від 24.11.2004 року сортність товару вказана А, тоді як згідно фактури №150к від 24.11.2004 року фактично поставлявся товар сорту D-R-2, D-R,D-LL;

-згідно ВМД 2000030004/4/024346 від 26.11.2004 року сортність товару вказана А, тоді як згідно фактури 154к від 26.11.2004 року фактично поставлявся товар сорту D-R-2, D-R,D-LL;

-згідно ВМД 2000030004/4/025031 від 08.12.2004 року сортність товару вказана А, тоді як згідно фактури №160к від 08.12.2004 року фактично поставлявся товар сорту D-R-2, D-R,D;

-згідно ВМД 2000030004/4/025739 від 17.12.2004 року сортність товару вказана А, тоді як згідно фактури №165к від 16.12.2004 року фактично поставлявся товар сорту C,D, D-L;

-згідно ВМД 2000030004/4/024349 від 26.11.2004 року сортність товару вказана А, тоді як згідно фактури №151к від 25.11.2004 року фактично поставлявся товар сорту C,D.

Розбіжності у сортності товару вказаній у експортних ВМД та сорту товару фактично поставлено в Італію підтверджуються вантажними митними деклараціями (том1 - а.с.79-82), рахунками фактурами, банківськими платіжними документами, італійськими вантажно митними деклараціями (том 3 - а.с. 123- 176).

Враховуючи вищенаведене, не підтвердженим є факт вивезення товару «шкіряний напівфабрикат «Вет блю» сорту А»за межі митної території України.

Таким чином, ціна та сортність товару, вказана позивачем у експортних ВМД відрізняється від вказаної у рахунках фактурах, інвойсах, італійських ВМД.

Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України на день здійснення цих операцій були передбачені ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнми).

Відповідно до п.8.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом з такими документами: митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України; копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574.

Згідно п.2 вказаного Положення, вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються ,а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід уважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, і наведена в них інформація відповідає дійсності.

Таким чином, інформація, зазначена позивачем у ВМД № 2000030004/4/024198 від 24.11.2004р., № 2000030004/4/024349 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/024346 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/025031 від 08.12.2004р., № 2000030004/4/025739 від 17.12.2004р. в частині сортності та вартості товару не є достовірною, що підтверджується рахунками фактурами, інвойсами, банківськими платіжними документами, італійськими вантажно митними деклараціями (том 3 - а.с. 123- 176).

Крім того, свідок ОСОБА_4 (колишній директор ТзОВ «Геос Львів»повідомив, що у період здійснення спірних операцій з комапанією Вімос він не спілкувався, з представником цієї компанії він познайомився на виставці в Італії восени 2005 року, на території України з представниками цієї компанії він не зустрічався, з цією компанією він мав відносини з 2005 по 2007 роки; ТзОВ «Геос Львів»експортних операцій не проводило;

Отже, оскільки ВМД № 2000030004/4/024198 від 24.11.2004р., № 2000030004/4/024349 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/024346 від 26.11.2004р., № 2000030004/4/025031 від 08.12.2004р., № 2000030004/4/025739 від 17.12.2004р. не були належним чином оформлені та оскільки не підтверджується факт вивезення товару «шкіряний напівфабрикат «Вет блю»сорту А»за межі митної території України, тому суд приходить до висновку, що в порядку п.8.1 Закону України «Про податок на додану вартість», право на отримання експортного відшкодування у позивача не виникає.

Стосовно тверджень позивача про правильність визначення ним суми податкового кредиту по операціях з оренди приміщень у ТзОВ «Геос Львів», такі спростовуються наступним.

Позивачем в обґрунтування вказаних тверджень подано:

-податкову накладну від 30.11.2004 року №1130-4, видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №1130-4 від 30.11.2004 року;

-податкову накладну від 29.10.2004 року №1029-8 видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №1029-8 від 29.10.2004 року;

-податкову накладну від 30.04.2004 року №0430-5, видана ТзОВ «Геос Львів»по невідомому договору на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №0430-5 від 30.04.2004 року;

-податкову накладну від 28.05.2004 року №0528-4 видана ТзОВ «Геос Львів»по акта №0528-4 від 28.05.2004 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт№0528-4 від 28.05.2004 року;

-податкову накладну від 30.06.2004 року №0630-5 видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №0630-5 від 30.06.2004 року;

-податкову накладну №0730-7 від 30.07.2004 року видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №0730-7 від 30.07.2004 року;

-податкову накладну №0831-3 від 31.08.2004 року видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №0831-3 від 31.08.2004 року;

-податкову накладну №0930-8 від 30.09.2004 року видана ТзОВ «Геос Львів»по договору №0203-1 від 03.02.2003 року на суму 480 грн. (в.т.ч. ПДВ -80 грн.), акт здачі прийняття робіт №0930-8 від 30.09.2004 року.

Відповідно до умов договору оренди №0203-1 від 03.02.2003 року з врахуванням змін від 01.04.2003 року, за цим договором ТзОВ «Геос-Львів»(Орендодавець) надає ТзОВ «Коллаген»(Орендар) в оренду нежитлове приміщення, а саме кімнату №20 загальною площею 405,46 кв.м.( з 01.04.2003 року кімнату №76 площею 30 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 54.

Позивачем та третьою особою не подано належних та допустимих доказів передання вказаного приміщення орендарю, документів в підтвердження права власності на ці орендовані приміщення.

Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року який діяв на момент укладення договору оренди від 03.02.2003 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Оскільки ані договір оренди №0203-1 від 03.02.2003 року, ані чинне на момент укладення договору законодавство не містять умови про незастосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", то правовідносини у даному випадку одночасно регулюються положеннями ЦК та положеннями вказаного Закону.

Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" із змінами і доповненнями передбачені істотні умови договору оренди. У договорі оренди №0203-1 від 03.02.2003 року нема вказівок на те, до правовідносин за цим договором не застосовуються норми вказаного закону.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" із змінами і доповненнями, істотні умови договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Однак, в договорі оренди №0203-1 від 03.02.2003 року сторони не дійшли згоди по таких істотних умовах, як обєкту оренди, не вказано складу та вартості майна з врахуванням її індексації, орендної плати з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Суд також враховує покази свідка ОСОБА_4 (колишнього директора ТзОВ «Геос Львів», який підписував договір оренди. На запитання про укладення договору оренди приміщень між ТзОВ «Коллаген»та ТзОВ «Геос Львів»свідок повідомив, що думає, що такий договір не укладався, він не памятає, тому що ТзОВ «Коллаген»був власником цього заводу до ТзОВ «Геос Львів».

Оскільки договір оренди №0203-1 від 03.02.2003 року підписаний з порушенням закону, підстав його вважати укладеним немає.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог при розгляді справи у Вищому Адміністративному Суді України. При новому розгляді справи позивач іншими належними та допустимими доказами не підтвердив підставність позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження позивача про правильність визначення ним податкового кредиту не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання недійсним та скасування як незаконного податкового повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. №0001382320/0/5754 від 05.03.2005 року - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 7-14, 18, 19, 24, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України:

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий - суддя Карпяк О.О.

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Ланкевич А.З.