Постанова № 11887556, 01.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 липня 2010 року Справа № 2-22/199-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівЛисенко В.А.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Золотовський Олег Віталійович, довіреність № б/н від 05.07.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс";

відповідач: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 16.03.98, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

представник позивача: Полєтаєва Ганна Іванівна, довіреність № б/н від 10.11.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс";

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 11 березня 2010 року у справі №2-22/199-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс" (вул. Халтуріна, 5, Ялта,98600)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 160 944,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з посиланням на статті 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, про стягнення заборгованості в сумі 160 944,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних обовязків з оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 11 березня 2010 року у справі №2-22/199-2010 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 160944,00 грн задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем свої договірних обовязків.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На думку заявника апеляційної скарги суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що виразилося у розгляді справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання.

При цьому заявник скарги зазначив, що через неявку в судове засідання він був позбавлений права надати суду докази часткової сплати заборгованості за отриманий товар в сумі 6000,00 грн.

Крім того, відповідач у скарзі звертає увагу на те, що, всупереч вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було направлено на його адресу претензію про сплату заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реалізатор) укладений договір поставки продукції № 11 (а.с. 29).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобовязався поставити сувенір "Древо щастя" (продукція), а реалізатор прийняти і здійснити оплату поступово, за фактом реалізації (пункт 1.1.).

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата проданої продукції, отриманої на реалізацію, здійснюється 1-го та 15-го числа кожного місяця.

24 квітня 2009 року між сторонами укладено ще один договір поставки товару № б/н, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобовязався поставити, а відповідач (покупець) прийняти і у міру реалізації оплатити продукцію (сувенір "Древо щастя") за ціною 21,00 грн за 1 штуку (а.с. 30-31).

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3. цього договору покупець зобовязався здійснювати оплату за продукцію кожного разу перед отриманням нової партії. Повний розрахунок за відвантажену продукцію, повернення інвентарю здійснюється у строк до 30 листопада 2009 року.

На виконання цих договорів позивачем було поставлено товар на загальну суму 287250,00 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 36, 39-51, 53-55).

Проте, відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково: на суму 126306,00 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 36-37, 41, 43-44, 51-55). Зазначені обставини явились підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, у звязку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобовязання.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої договірні обовязки виконав належним чином, проте, доказів оплати отриманого товару на суму 160944,00 грн відповідач суду не представив.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач факт наявності у нього заборгованості не оспорив.

Наявність у відповідача заборгованості на заявлену до стягнення суму підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 33).

За правилами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому правила зазначеної статті не ставлять обовязок оплати отриманого товару в залежність від надіслання претензії про сплату заборгованості. При наявності в договору умов стосовно строку оплати товару покупець зобовязаний його виконати в цей строк.

Договором цей строк визначений у пункті 4.3. до 30 листопада 2009 року (а.с. 30).

Більш того, відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не були направлені претензії про сплату боргу, як на заперечення проти позовних вимог, відхиляються судовою колегією.

Додана до апеляційної скарги копія квитанції від 09 листопада 2009 року на 6000,00 грн не може бути прийнята судовою колегією в якості належного доказу сплати заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Драцена-Тропік-Плюс" (а.с. 98).

Так, відповідно до цієї квитанції, зазначена сума грошових коштів сплачена позивачем на користь фізичної особи ОСОБА_2, а не відповідача у справі, а реквізити отримувача в цій квитанції не відповідають тім, що погоджені сторонами у договорах поставки (а.с. 29, 31).

Апеляційна інстанція погоджується з доводами заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в судовому засіданні, яке відбулось 24 лютого 2010 року, без участі представника відповідача, оголосив перерву до 11 березня 2010 року (а.с. 73).

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. У разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає розгляд справи. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказується час і місце проведення наступного судового процесу. Однак ухвала про відкладення розгляду справи судом прийнята не була та сторонам не направлялась.

Таким чином, оголошуючи перерву в судовому засіданні, господарський суд першої інстанції порушив приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України та не повідомив, відповідно до вимог статті 87 цього Кодексу, належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, чим порушив приписи статей 22 та 43 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальної рівності сторін та всебічного повного і об'єктивного розгляду справи.

Ці обставини, в силу пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Проте, враховуючи доведеність позову апеляційна інстанція ухвалює нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 3), 104 (пункт 2, частина 3) 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки від 11 березня 2010 року у справі №2-22/199-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

3.1. Позов задовольнити.

3.2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Драцена - Тропік - Плюс» (м. Ялта, вул. Халтуріна, 5, рахунок № 26000054902905 в КРУМ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33756833) заборгованість в сумі 160944,00 грн.

3.3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Драцена - Тропік - Плюс» (м. Ялта, вул. Халтуріна, 5, рахунок № 26000054902905 в КРУМ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33756833) 1610,00 грн державного мита.

3.4.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Драцена - Тропік - Плюс» (м. Ялта, вул. Халтуріна, 5, рахунок № 26000054902905 в КРУМ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 33756833) 236,00 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіВ.А. Лисенко

Ю.В. Борисова