Рішення № 118871002, 29.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/25106/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради про зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Грабовецько-Дулібівської сільської ради (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.11.2023, просив суд:

- зобов`язати Грабовецько-Дулібівську сільську раду повторно винести на голосування чергової сесії питання затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на АДРЕСА_1 на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Ухвалою від 30.10.2023 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.11.2023 клопотання про усунення недоліків у справі повернуто без розгляду.

Ухвалою від 08.11.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 21.02.2024 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 01.04.2024 суд витребував у відповідача докази.

Ухвалою від 29.04.2024 суд відмовив у прийнятті до провадження клопотання позивача про збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.08.2023 депутати Грабовецько-Дулібівської сільської ради на черговій ХХХYІІІ сесії YІІІ демократичного скликання утримались від голосування щодо затвердження детального плану території. Згідно з протоколом постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва архітектури та просторого планування, природних ресурсів та екології від 28.08.2023 питання щодо затвердження детального плану території не обговорювалось, рішення щодо затвердження детального плану території не готувалось. Зазначає, що така форма волевиявлення суперечить пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки відмова у затвердженні проекту повинна бути мотивована.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.

За приписами частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень вказаного Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач звернувся до Грабовецько-Дулібівської сільської ради із інформаційним запитом, відповідно до якого просив надати: протокол сесії із поіменним голосуванням на котрій розглядалось питання щодо затвердження детального плану забудови гаражами по АДРЕСА_1 , рішення стосовно прийняття чи відхилення проекту, протоколи земельної комісії на котрій обговорювався даний проект (арк. справи 79).

У відповідь на запит, 16.10.2023 Грабовецько-Дулібівська сільська рада скерувала позивачу лист за № 623-вх «Щодо інформаційного запиту» до якого долучила: скан-копію поіменного голосування ХХХYІІІ сесії YІІІ демократичного скликання від 29.08.2023 «Про затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів по АДРЕСА_1 на території Грабовецько-Дулібівської сільської територіальної громади Стрийського району Львівської області», скан-копію Витягу з протоколу від 29.08.2023, скан-копію Протоколу до 38 сесії від 28.08.2023 № 21 «Засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування, природних ресурсів та екології Грабовецько-Дулібівської сільської ради» (арк. справи 3).

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У частині першій статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вказаному рішенні Конституційного Суду України. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічна позиція міститься в постані Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 620/3527/20.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 16.08.2016 у справі № 826/2706/15.

Таким чином, у першу чергу при розгляді цієї справи необхідно встановити наявність порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача, тобто, наявність в останнього права на позов у матеріальному розумінні.

Суд звертає увагу, що в межах цієї справи, позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом, відповідно до якого просив надати: протокол сесії із поіменним голосуванням на котрій розглядалось питання щодо затвердження детального плану забудови гаражами по АДРЕСА_1 , рішення стосовно прийняття чи відхилення проекту, протоколи земельної комісії на котрій обговорювався даний проект.

Листом від 16.10.2023 № 623-вх Грабовецько-Дулібівська сільська рада скерувала позивачу скан-копії запитуваних позивачем документів.

Таким чином, відповідач у справі надав усі документи, які просив позивач, як запитувач інформації.

Позивач, отримавши від відповідача запитувані документи, а саме: витяг з протоколу Грабовецько-Дулібівської сільської територіальної громади Стрийського району Львівської област від 29.08.2023 та протокол до 38 сесії від 28.08.2023 № 21 «Засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування, природних ресурсів та екології Грабовецько-Дулібівської сільської ради» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати Грабовецько-Дулібівську сільську раду повторно винести на голосування чергової сесії питання затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на АДРЕСА_1 на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про затвердження детального плану території, відтак Грабовецько-Дулібівською сільською радою не відмовлено позивачу в затвердженні детального плану території, тобто не допущено бездіяльності та не вчинено жодних дій щодо затвердження детального плану території.

Таким чином, судом не встановлено фактів або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації в частині розгляду та затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на АДРЕСА_1 на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області за заявою поданою позивачем.

Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, свобод чи законних інтересів унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

З врахуванням викладеного, відсутня об`єктивна наявність порушення прав позивача, свобод чи законного інтересу позивача на момент звернення до суду, тобто відстуні негативні для позивача наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації його реальних прав, свобод або інтересів.

Щодо доводів позивача наведених у позовній заяві, суд зазначає, що позивач не вказує в чому саме полягає протиправність дій/рішення Грабовецько-Дулібівської сільської ради, викладене в протоколі Грабовецько-Дулібівської сільської ради від 29.08.2023 в частині розгляду питання про затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на АДРЕСА_1 на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038-VI, тут і далі - станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону 3038-VI детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно частини восьмої статті 19 Закону 3038-VIдетальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, тут і далі - станом на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною другою статті 2 Закону №280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 500/3045/22.

Таким чином, суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень.

Позивач також зазначає, що згідно з протоколом постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва архітектури та просторого планування, природних ресурсів та екології від 28.08.2023 питання щодо затвердження детального плану території не обговорювалось.

Разом з тим, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки як видно з протоколу до 38 сесії від 28.08.2023 постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва архітектури та просторого планування, природних ресурсів та екології Грабовецько-Дулібівської сільської ради (пункт 31), комісія обговорювала питання затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на вул. Робітничій в с. Дуліби на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області. Вирішено винести питання винести на розгляд сесії сільської ради.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 118 Земельного кодексу України.

Так, стаття 118 Земельного кодексу України регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно позовних вимог позивач просить зобов`язати Грабовецько-Дулібівську сільську раду повторно винести на голосування чергової сесії питання затвердження детального плану території для відведення земельної ділянки для будівництва гаражів на вул. Робітничій в с. Дуліби на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради територіальної громади Стрийського району Львівської області.

Таким чином, положення статті 118 Земельного кодексу України не є релевантними до правовідносин щодо затвердження детального плану території.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 далі КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 06 травня 2024 року.

Суддя Мричко Н.І.