Ухвала суду № 11885050, 27.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року справа №2а-10290/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: Мягков М.М. довіреність від 06.05.10р.

від відповідача 1: Чирикіна Н.В. довіреність від 26.08.10р., Хандогіна О.Ю. довіреність від 20.08.10р.

від відповідача 2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010р. у справі №2а-10290/10/0570 (суддя Зеленов А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" до 1) Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції 2) Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010р. у справі №2а-10290/10/0570 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, внаслідок чого стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК" бюджетна заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2008р. в сумі 375971,00грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та при апеляційному розгляді справи встановлено, що позивачем 21.04.08р. було подано до відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008р., де у рядку 25.2 було визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 376719,00грн. у зменшення податкового зобовязання з ПДВ наступних податкових періодів. 24.12.08р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок до наведеної декларації з визначенням суми бюджетного відшкодування 376719грн. на рахунок платника податку у банку та подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2008р. в розмірі 375971грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

Згідно до вимог п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобовязаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідачем 1 була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за березень 2008р., за наслідками якої складена довідка від 11.06.2008р. № 3/23-211-2/32270643, якою підтверджена заявлене бюджетне відшкодування в сумі 376719,00грн. за умови отримання інформаційних довідок зустрічних перевірок по постачальникам підприємства.

Після отримання уточнюючого розрахунку відповідачем 1 була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008р., за наслідками якої складений акт від 20.01.2009р. № 31/15-013/32270643, яким підтверджена частка суми бюджетного відшкодування ПДВ 375971грн., задекларована в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008р. та відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній результатами документальної (невиїзної (камеральної) перевірки.

При здійсненні перевірки укладання позивачем нікчемних (недійсних) договорів, наявності взаємовідносин з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, не встановлено, безтоварність угод не виявлено.

За наслідками цієї перевірки рішення про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за березень 2008р. податковим органом не приймалось.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

З урахуванням викладеного, посилання податкового органу на не підтвердження факту наявності надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання до виробника, колегією суддів не прийнято до уваги.

Податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2008р. в сумі 375971грн.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за березень 2008р. в сумі 375971грн.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогою про захист свого права, колегією суддів не прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду визначений у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 2 якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до частини 3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, наведеною нормою встановлено, як загальний строк звернення до суду, так і спеціальні строки, які визначаються іншими законами.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.00р. № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» передбачений порядок повернення зайво сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або їх відшкодування, у випадках передбачених законом у строк не пізніше 1095 дня з моменту здійснення такої переплати або одержання права на таке відшкодування.

Враховуючи, що право на отримання суми бюджетного відшкодування за березень 2008р. у позивача виникло у січні 2009р., а з позовом до суду позивач звернувся 23.04.10р., тобто в межах 1095днів, колегія суддів вважає, що позивачем не були порушені строки звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010р. у справі №2а-10290/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010р. у справі №2а-10290/10/0570 - залишити без змін.

Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена у судовому засіданні 27 серпня 2010року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції..

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок