Ухвала суду № 11884916, 17.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року справа №2а-9245/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В,

суддів: Ляшенко Д.В., Нікуліна О.А.,

при секретарі: Барбаш Л.О.

за участю:

представника позивача: Єфімової Ю.Ю. за довіреністю від 15.02.2008 р.,

представників відповідача: Панкова К.М. за довіреністю від 19.01.2010р.,

Петряєва С.М. за довіреністю від 26.05.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про часткове скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

в с т а н о в и в:

Орендне підприємство «Шахта ім. О.Ф. Засядько» (далі по тексту ОП «Шахта ім.О.Ф.Засядько») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту СДПІ) про часткове скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що СДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку їхнього підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 04.02.2006р., за результатами якої складено акт від 12.10.2009р. про порушення Шахтою термінів розрахунків, передбачених ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На підставі цього акту були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме: пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов»язань у сумі 20732,93 грн. Вважали, що пеня на суму 9056,61 грн. була нарахована безпідставно, оскільки терміни розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачем були порушені тільки частково, зазначали, що при розрахунку строку визначальним є момент фізичного перетину товаром митного кордону держави, а не момент оформлення вантажної митної декларації, що не було прийнято до уваги відповідачем.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив вимоги матеріального та процесуального права, зробивши помилковий висновок про те, що оформлена вантажна митна декларація є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України. Зазначали, що перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввезення на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України. Таким чином, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право на подальше їх використання власником на власний розсуд. Визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем момент фізичного перетину товаром кордону держави, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а представники відповідача заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та фірмою „Banss Schlacht und Fordertechnik GmbH” (Німеччина) був укладений зовнішньоекономічний контракт від 4 лютого 2006 року № 10/06 про купівлю-продаж обладнання. Загальна вартість обладнання складає 4700000 дол. США., умови розрахунків відповідно до графіку платежів, контракт вступає в дію з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. На виконання даного контракту з рахунку позивача було здійснено попередню оплату на користь нерезидента згідно з платіжними дорученнями: від 5 серпня 2008 року № 87 - в сумі 200000 дол. США, від 29 грудня 2008 року № 132 - в сумі 32867 дол. США, від 2 лютого 2009 року № 2 - в сумі 200000 дол. США, від 1 липня 2009 року № 33 - в сумі 32867 дол. США, від 27 липня 2009 року № 43 - в сумі 70000 дол. США, від 29 липня 2009 року № 48 - в сумі 150000 дол. США, від 26 серпня 2009 року № 57 - в сумі 150000 дол. США.

На виконання контракту нерезидентом було здійснено повернення попередньої оплати на користь позивача згідно з платіжними дорученнями від 2 лютого 2009 року № 2 - в сумі 200000 дол. США, від 30 червня 2009 року № 9 - в сумі 32867 дол. США, від 4 серпня 2009 року № 13 - в сумі 70000 дол. США, а також відвантаження обладнання згідно з вантажною митною декларацією від 4 серпня 2009 року № 1695 на суму 130721 дол. США.

СДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту за період з 05.08.2008 року по 31.08.2009 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2009 року № 1020/15-16-23/3/00174846. Перевірка була проведена податковим органом у зв'язку із отриманням від Першого українського міжнародного банку двох повідомлень від 1 липня 2009 року та від 4 вересня 2009 року про фіксування порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією.

За висновками вищенаведеного акту перевірки та в порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні рішення від 23 жовтня 2009 року №0001551312/0/33977/10/15-16-23/3, від 26 листопада 2009 року №0001551312/1/37681/10/15-16-23/3 та від 02 березня 2010 року №0000211312/7123/10/15-16-23/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобовязань у загальному розмірі 20732 грн. 93 коп. згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР. Позивач вважає, що пеня на суму 9056,61 грн. була нарахована безпідставно.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Статтею 188 Митного кодексу України передбачено, що імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Стаття 212 Митного кодексу України визначає, що митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, законодавчо прямо встановлена залежність моменту припинення стягнення пені від здійснення факту поставки або досягнення вартості недопоставленого товару. Тобто, порушення вказаних термінів триває до моменту здійснення поставки.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указу Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» від 21.01.1998 року № 41/98, інших нормативно-правових актів розроблена Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631 (Надалі Інструкція № 136).

Відповідно до цієї Інструкції, здійснення поставки оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно з законодавством підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Згідно з п.п. 3.3 п. 3 Інструкція № 136, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним документом, що посвідчує факт поставки товару за імпортною операцією є вантажна митна декларація. Момент переміщення товару через митний кордон України не співпадає з моментом митного оформлення товару. Митний контроль розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України та закінчується після здійснення митного оформлення товару, результатом якого є оформлення вантажної митної декларації.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови немає.

Повний текст ухвали виготовлено 18 серпня 2010 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про часткове скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Губська

(підписи) Д.В. Ляшенко

О.А. Нікулін