Постанова № 11884879, 08.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Масло І.В

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року справа №2а-5236/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Нікуліна О.А.,

суддів: Губької Л.В., Юрко І.В.,

при секретарі: Сухоцькій Д.Ю.,

за участю:

представників позивача: Бойка Д.В. за довіреністю від 11.03.2010р.,

Плісової О.П. за довіреністю від 14.04.2010р.,

представника відповідача: Малєєвої Т.С. за довіреністю від 16.03.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602340 від 03.03.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602340 від 03.03.2010 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що інспекцією було проведено перевірку їхнього товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, наслідком якої стало складення акту про порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі складеного акту податковим органом прийнято рішення про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій на суму 13254413,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» було задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13254413 грн. 30 коп.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, в якій зазначено, що суб»єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов»язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані в установленому законом порядку та переведені у фіскальний режим РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Скаржник зазначає, що фактично Товариство здійснює продаж товарів із магазинів як в готівковій, так і в безготівковій формі, при цьому розрахункова операція через реєстратори розрахункових операцій проводиться тільки за готівку, в той час, як при продажу товарів, оплата за які була проведена по безготівковому розрахунку (передплата), або наступної доби готівкою, розрахункова операція в день продажу товарів через РРО не проведена, розрахунковий документ (фіскальний касовий чек) не видано, чим порушуються вимоги Закону.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі і просила її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Харцизьку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Торгівельний дім «Донбас-Ліберті» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ м.Харцизьку. В період з 29.01.2010 року по 16.02.2010 року державною податковою інспекцією в м.Харцизьку проводилась планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 19.02.2010 року № 448/23-2-30648660 (а.с. 7-12), в якому зазначені порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 2650882 грн. 66 коп. На підставі цього акту рішенням від 03.03.2010 року № 0000602340 (а.с. 18) відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13254413 грн. 30 коп.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 06.07.95 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі по тексту Закон №265), Господарським кодексом України.

Статтею 239 ГК України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарський штраф.

Згідно з частиною 1 статті 241 ГК адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (у тому числі за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265).

Частиною 2 статті 241 ГК передбачено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Так, пунктом 1 статті 17 Закону №265 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Накладені штрафні (фінансові) санкції є видом адміністративно-господарських санкцій та відповідно до ст. 250 ГК можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що фінансові санкції за період з 01.10.2008 р. по 19.02.2009р. не можуть бути застосовані до позивача з огляду на приписи статті 250 Господарського кодексу, з чим , зокрема, погодився представник відповідача під час розгляду справи, надавши уточнену таблицю порушень в межах річного строку на суму 801842,83 грн. (а.с.11-14 т.2).

Разом з тим, посилання суду першої інстанції на п.2 ст.9 Закону №265 на підтвердження обґрунтованості решти позовних вимог, на погляд колегії, є помилковим.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону №265, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

Однак, відповідно до ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська операція є засобом діяльності лише банку та не розповсюджується на правові відносини між сторонами безготівкових розрахунків.

Відповідно до п.1.4 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, згідно з пунктом 1.35 статті 1 Закону України від 05.04.2001р. №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», розрахунковий документ це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Отже, проведення розрахунків між юридичними особами через установи банків шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків таких юридичних осіб на рахунки отримувачів коштів, є безготівковою формою розрахунків.

Відповідно до ст.1 Закону №265, реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами (резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно ст.2 цього Закону, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Позивач зауважує, що відповідачем безпідставно в якості порушення зазначається видача касового чеку на суму фактично прийнятих позивачем грошових коштів, а не на повну суму вартості проданих товарів у тих випадках, коли покупець оплачував вартість проданих товарів частинами.

З даного приводу колегія суддів дійшла до наступного.

Статтею 3 Закону №265 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування, проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Таким чином, розрахункові операції при проведенні розрахунків за відстроченими платежами повинні проводитись через РРО з використанням режиму попереднього програмування "погашення кредиту".

Отже, остаточний розрахунок готівкою за відстроченим платежем має бути проведений через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія приходить до висновку, що Держвною податковою інспекцією у м. Харцизьку доведена правомірність прийнятого рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Постанова в повному обсязі складена 13 липня 2010 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602340 від 03.03.2010 року скасувати.

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» - задовольнити частково.

Рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000602340 від 03.03.2010 року визнати недійсним та скасувати в частині застосування фінансової санкції на суму 9245199 (дев»ять мільйонів двісті сорок п»ять тисяч сто дев»яносто дев»ять) грн. 15 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Дім «Донбас-Ліберті» судові витрати в розмірі 3 грн. 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.А.Нікулін

Л.В. Губська

І.В. Юрко