Постанова № 11841479, 09.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року <>справа № 2а-12099/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:Бадахової Т.П.

суддів: Василенко Л.А., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л.

за участю представників сторін

від позивача: Ковальов С.В., за довір. від 28.12.2009р.

від відповідача: Руденко Є.О., за довір.від 01.06.2010 року

розглянувши апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Донецьку, Відкритого акціонерного товариства «Донецькміськгаз» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по адміністративні справі № 2а-12099/10/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсним акту опису активів від 19 травня 2009 року за № 15 та зобовязання виключити з Державного реєстру заборон відчужень рухомого майна запис про поширення права податкової застави на активи згідно акту опису від 19 травня 2009 року за №15 на суму 3235 400,00грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

12 травня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькміськгаз» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсним акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 19 травня 2009 року №15 та зобовязання відповідача виключити з Державного реєстру заборон відчужень рухомого майна запис про поширення права податкової застави на активи позивача згідно акту опису від 19 травня 2009 року № 15 на суму 3235400,00грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року позов було задоволено частково, внаслідок чого зобовязано відповідача виключити з Державного реєстру заборон відчужень рухомого майна запис про поширення права податкової застави на активи позивача згідно акту опису від 19 травня 2009 року № 15 на суму 2566564,34грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1,70грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції не обґрунтував прийняту ним постанову, висновки вказані в цій постанові не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що розмір податкової застави повинен дорівнюватись сумі податкового боргу, оскільки, відповідно до рішення Конституційного Суду України, розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового боргу. На думку апелянта, у разі якщо вартість активів, що знаходяться в податковій заставі буде дорівнювати сумі податкового боргу виникають наступні невідповідності, які не можуть бути вирішені, а саме: вартість активів повинна до копійки дорівнювати сумі податкового боргу, а це фактично неможливо: враховуючи, що сума податкового боргу змінюється щомісяця (збільшується або зменшується), необхідно щомісяця у разі збільшення податкового боргу «доописувати» активи, а у разі зменшення виключати з акту опису активи, які вже знаходяться в податковій заставі) і робити відповідний запис в державному реєстрі заборон відчужень рухомого майна, що є не тільки практично неможливим, але і безглуздим, крім цього, враховуючи, що активи в податкову заставу описуються за балансовою вартістю, а продажна ціна таких активів є набагато нижчою, неможливо забезпечити гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі, як це встановлено у п.4.3 Рішення Конституційного суду України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач також звернувся з апеляційною скаргою та просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання, на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги помилково зазначив, що Акт опису не породжує для підприємства правові наслідки, і права позивача не порушуються. Актом опису певні активи передаються в податкову заставу. Судом встановлено, що переважна кількість активів передані у податкову заставу неправомірно, отже позивач був незаконно позбавлений можливості вільно розпоряджатись належними йому активами. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, акт опису породжує конкретні правові наслідки у вигляді обмеження права розпорядження активами, за порушення вказаного обмеження передбачена відповідальність, в тому числі кримінальна, про що прямо зазначено в акті опису.

26 серпня 2010 року відповідачем було надіслано заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якій було зазначено, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що сам по собі акт опису активів не породжує для субєкта господарювання правові наслідки, такі наслідки породжує наявність податкового боргу субєкта та наявність податкової застави, тому просив у задоволенні вимог апеляційної скарги позивача відмовити.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін та перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, встановила наступне:

18.07.1994 року Відкрите акціонерне товариство «Донецькміськгаз» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, за номером 03361081 та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Донецьку.

Станом на 19 травня 2010 року, податковими керуючими відповідача описано майно позивача на загальну суму 26403406,13грн наступними актами опису активів:

№4 від 3.03.2004 року на суму1953098,25грн.;

№1 від 31.01.2005 року на суму 16448,78грн.;

№8 від 19.05.2005 року на суму 16587181,86грн.;

№ 15 від 21.12.2007 року на суму 449282,48грн.,

№ 1 від 18.03.2008 року на суму 926489,26грн.;

№6 від 22.05.2009 року на суму 2002391,75грн.;

№7 від 14.08.2009 року на суму 560752,94грн;

№10 від 21.11.2008 року на суму 3346955,62грн.;

№11 від 23.04.2009 року на суму 560805,19грн.

19 травня 2010 року податковим керуючим відповідача було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави № 15 на суму 3235 400,00грн.

Таким чином, станом на 19 травня 2010 року відповідач описав активи позивача на суму 29638806,08грн.

Всі вищевказані данні були внесені до Реєстру обтяження рухомого майна (арк.спр.30-39).

В матеріалах справи наявна довідка відповідача, згідно якої станом на 19 травня 2010 року позивач мав заборгованість з податкових платежів в сумі 2733 547,59грн.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону України від 21.12.2000г. № 2181 -III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», в разі, коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення орган стягнення може визначити продаж інших активів платника податків, до яких відносять і суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої перекладається на орган стягнення.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 Закону України від 21.12.2000г. № 2181 -III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тобто, Конституційний Суд України Рішенням від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 вирішив, що право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що передача у податкову заставу активів платника податків для подальшого стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів позивача, повинно здійснюватись в межах узгодженого податкового боргу.

Як вбачається з переліку описаного майна, що знаходиться у податковій заставі станом на 19 травня 2010 року сума податкової заборгованості позивача складала 29638806,08грн., а вартість описаних активів, переданих у податкову заставу складали 29638806,08грн., тобто на 2566564,29грн. більше, ніж сума податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що відповідачем не доведено, що заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, а тому була необхідність до залучення додаткових активів позивача, оскільки реалізація попередньо описаних активів підприємства не проводилася, у відповідача не було правових підстав для використання додаткових джерел погашення податкового боргу в розумінні «Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», затвердженого наказом ГНА України від 19.09.2003 № 439, який визначає механізм погашення податкового боргу платника податків шляхом реалізації дебіторської заборгованості.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що спірний акт опису активів не породжує ніяких наслідків для позивача, в наслідок чого не можуть бути порушені права позивача, з огляду на наступне:

Частиною 1 статі 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В спірному акті опису активів міститься посилання на те, що платник податку у разі здійснення операцій з відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без отримання попередньої згоди податкового органу, несе відповідальність, встановлену законодавством України.

Відповідно до підпункту 8.6.4. пункту 8.6 статі 8 Закону України у разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування.

Таким чином, положення вищевказаних приписів Закону не передбачають можливість платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, оскільки підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, що порушує, на думку колегії судді, його права.

Оскільки, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зміна рішення суду першої інстанції, в частині визнання недійсним акту опису активів.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Донецьку - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькміськгаз» - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2а-12099/10/0570 змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення новим абзацом наступного змісту:

«Визнати недійсним акт опису активів №15 від 19 травня 2009 року в частині визначення балансової вартості за експертною оцінкою в сумі 2 566564,34грн.»

В інший частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у справі № 2а-12099/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2010 року. Рішення у повному обсязі складено 10 вересня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадціти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: Л.А.Василенко

В.П.Юрченко