Постанова № 11882721, 20.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року <Текст >Справа № 2а-4931/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участю представників:

позивача Коновалова В.М. (довіреність від 19.08.2010 №б/н);

відповідача Горобченка В.В. (довіреність від 25.11.2009 №19050/10/10-010)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК», м.Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування акту та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК»(далі ТОВ «БІК», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати акт відповідача від 26.05.2010 №205 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача;

зобовязати відповідача відновити дію свідоцтва від 20.11.2006 №100000250 про реєстрацію платника ПДВ позивача, віданого відповідачем на бланку ф.№2-ПДВ, серія НБ№394889, іпн №324407808283;

зобовязати відповідача внести запис до Реєстру платників податку на додану вартість про відмову анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що у відповідача відсутні будь-які законні підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, які визначені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на виконання вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» проведено звірку показників податкової звітності по ТОВ «БІК» шляхом автоматизованого співставлення, за результатами якої встановлено факти декларування податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту за період березень, квітень, травень 2010 року на загальну суму 1466209,22грн. Пояснює, що декларування податкових зобовязань менше ніж податкового кредиту, у відповідності до пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, у звязку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

ТОВ «БІК» в установленому законом порядку зареєструвався як платник ПДВ, про що йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.11.2006 №100000250 (серія НБ№394889).

Позивач не є платником єдиного податку та не перебуває на будь-якій іншій системі оподаткування. Указаний факт представником відповідача не заперечується.

26.05.2010 комісією ДПІ У Ленінському районі м. Запоріжжя відносно позивача складений акт №205 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БІК» (далі - Акт), відповідно до якого комісією прийнято рішення про анулювання реєстрації вказаного платника податку. Із змісту Акта вбачається, що підставою для анулювання реєстрації ПДВ є «встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник ПДВ постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання, пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядженням Кабінету міністрів України від 09.09.2009 №1120-р». Датою анулювання реєстрації платника податку ПДВ є 26.05.2010.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а)платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б)ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в)особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г)зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст.6 та ст.8-1 цього Закону;

ґ)особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (далі Положення).

Так, п.25 Положення також передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, якщо зокрема особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом № 168/97-ВР, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин (пп. «в» п.25 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Зокрема, пп.25.2 Положення зобовязує податковий орган прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у пп. «в» цього пункту.

Так, пп.25.2.1 п.25 Положення встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, зокрема, визначених у пп. «в» п.25 цього Положення. Таке рішення може бути прийнято за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом №168/97-ВР (підстава пп. «в» п.9.8 ст. 9 Закону);

судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР );

документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР );

інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР) ;

судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР) ;

Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР );

документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР ).

Проаналізувавши зміст наведених норм, суд вважає, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється у двох випадках: 1)у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2)у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування. Другий випадок цієї норми законодавцем більш розширений, та включає у себе можливість звільнення особи від сплати податку на додану вартість як за рішенням суду, так і у випадку звільнення з будь-яких інших, передбачених законом причин. Проте поняття «інші причини» слід розуміти не як окрему підставу, як це помилково тлумачить відповідач, а в контексті самого змісту даної норми - привязаності до випадків, що не передбачають можливостей подальшої сплати ПДВ. Тобто, законодавець має на увазі не будь-які підстави, що не враховані цим підпунктом, а лише ті, що звільняють особу від сплати податку на додану вартість у разі її переходу на інші спрощені системи оподаткування, чи з інших підстав звільнення від такої сплати.

Згідно із п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009 №1120-р органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що Положенням визначений перелік доказів (документів, відомостей), на підставі яких проводиться анулювання платника податку на додану вартість на підставі пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, у якому факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник ПДВ постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання, не передбачений та не є підставою для анулювання платника ПДВ.

Отже, пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР не ставить в залежність анулювання реєстрації платника ПДВ у звязку із декларуванням податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту за відповідний період та по відповідному контрагенту, а тому відповідач не мав законних підстав для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5 Положення, Реєстр платників податку на додану вартість це автоматизований банк даних, створений відповідно до ст.9 Закону №168/97-ВР для забезпечення реєстрації та єдиного обліку платників податку на додану вартість; єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Пунктом 17 Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють, зокрема, передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України. (п.19 Положення). Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють: приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби; приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами; видачу Свідоцтв та засвідчення копій; формування бази даних платників податку на додану вартість (п.20 Положення).

З урахуванням викладених норм суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відновлення реєстрації ТОВ «БІК» в реєстрі платників ПДВ не підлягають задоволенню, оскільки до повноважень відповідача не належить безпосереднє внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.05.2010 №205 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК».

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Запоріжжя відновити дію свідоцтва від 20.11.2006 №100000250 (серія НБ№394889) про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК»

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК» (код ЄДРПОУ 32440785) судовий збір у розмірі 2,26грн. (дві грн.26коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяО.С. Янюк