Рішення № 11879920, 20.09.2010, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 2-268/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 року Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

при секретарі Козубовській О.Д.

за участю представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Куриша В.І.

за участю представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вижниця цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», де третіми особами є ОСОБА_5, Національний Банк України про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року, розірвання договору застави від 30.08.2007 року, договору поруки від 30.08.2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернівецької обласної дирекції “Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом та пені до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 Посилались на те, що згідно укладеного та в установленому порядку підписаного кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року ОСОБА_3 отримала у Чернівецькій обласній дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США на термін з 30.08.2007 по 29.08.2014р. Згідно п.5.1 кредитного договору відповідачка зобовязувалась забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком погашення. Відповідачка протягом дії кредитного договору систематично порушувала його умови, внаслідок чого за нею склалась прострочена заборгованість. Згідно збільшених в судовому засіданні позовних вимог станом на 23.06.2010 року в сумі 20210,86 доларів США, в тому числі сума основного боргу за кредитним договором - 17683,98 дол. США, сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 1958,52 дол. США, сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань - 568,36 дол. США.

В забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту від 30.08.2007 року з відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/05/473 від 30.08.2007 року. Згідно даного договору відповідач поручитель ОСОБА_5 на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязаннях боржника ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року, в повному обємі цих зобовязань.

Просять стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 на їх користь в солідарному порядку суму заборгованості по кредиту в розмірі 159875,99 грн., що еквівалентно 20210,86 доларів США, сплачений судовий збір в сумі 1598,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року, розірвання договору застави від 30.08.2007 року, договору поруки від 30.08.2007 року до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», де третіми особами є ОСОБА_5, Національний Банк України. Посилається на те, що зобовязання в кредитному договорі повинне бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, тому відповідач мав би сплачувати винагороди та неустойки в гривнях, посилалась на Закон України «Про захист прав споживачів», вважала, що банк зобовязаний у разі надання кредиту в іноземній валюті попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач, крім того, вважала, що банком не надано індивідуальної ліцензії для кредитування і проведення платежів у іноземній валюті, на зміну економічних умов у країні в звязку з виникненням світової фінансово-економічної кризи та вплив цих факторів на майнові інтереси відповідача. Зміст кредитного договору суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки договір обмежує права позичальника, не зазначено порядок зміни та припинення договору, не містить правил, які б регулювали відповідальність банку, за порушення зобовязання. Крім цього в супереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» в договорі зазначено, що банк має право ініціювати одностороннє підвищення відсоткової ставки, що є дискримінацією. Кредитодавець перед укладанням кредитного договору зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про умови кредитування, відповідно переліку зазначеному у ст.ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», та інші умови передбачені законодавством, що не було виконано банком, а тому порушений принцип рівності сторін і як наслідок порушено ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки кредитний договір не містить вказаної інформації, позивач за зустрічною позовною заявою не мав можливості бачити скільки кредитних коштів повернуто банку, яку саме суму процентів сплачує кожного щомісячного платежу. Таким чином, позивачка за зустрічною позовною заявою, вважає, що зміст кредитного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, керуючись положеннями ст. 203, 215, 217, 228, 230, 524, 533, 548, 628, 638 ЦК України, ст.28 Закону України «Про заставу» кредитний договір має бути визнано недійсним, а відповідно договори застави та поруки розірваними.

Представник позивача П АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні позов підтримав в повному обємі і підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та надав свої заперечення, вважаючи їх безпідставними. Просив в задоволені зустрічного позову відмовити.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позов П АТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнав з підстав викладених в зустрічній позовній заяві та запереченні, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 підтримав в повному обємі, дав пояснення аналогічні позову.

До початку розгляду справи від третьої особи Національного Банку України, надійшло заперечення на зустрічний позов ОСОБА_3, згідно якого просять відмовити в задоволені зустрічних позовних вимогах.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши представника П АТ «Райффайзен Банк Аваль» , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов П АТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтований і підлягає до задоволення, в задоволені зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 слід відмовити.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, разом з тим доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30.08.2007 року між позивачем П АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений та в установленому порядку підписаний кредитний договір №014/05/473 від 30.08.2007 року та ОСОБА_3 отримала у Чернівецькій обласній дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США, зі сплатою 14,5% відсотків річних, на термін з 30.08.2007 року по 29.08.2014 рік, що підтверджується копією договору. Згідно п.5.1 кредитного договору відповідачка ОСОБА_3 зобовязувалася забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком погашення. Відповідно до п.9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідачка протягом дії кредитного договору систематично порушувала його умови, внаслідок чого за нею склалась прострочена заборгованість станом на 23.06.2010 року в сумі 20210,86 доларів США, в тому числі сума основного боргу за кредитним договором - 17683,98 дол. США, сума нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 1958,52 дол. США, сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань - 568,36 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідачам направлялись лист-попередження з вимогою виконати покладені на них зобовязання та погасити заборгованість, однак вимоги залишились без задоволення, що підтверджується копіями листів претензій. В забезпечення повернення кредиту за кредитним договором №014/05/473 від 30.08.2007 року між позивачем ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 30.08.2007 року. Згідно даного договору відповідач поручитель ОСОБА_5 на добровільних засадах взяв на себе зобовязання перед кредитором відповідати по зобовязаннях боржника ОСОБА_3, які виникають з умов за кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року в повному обємі цих зобовязань, що підтверджується копією договору.

Згідно приписів ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України «Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу».

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, п. 1, ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону, суд вважає, що вказаний вище борг по кредитному договору №014/05/473 від 30.08.2007 року станом на 23.06.2010 року. який становить 20210,86 доларів США, (що еквівалентно згідно довідки НБУ 100 доларів США 791,9200 грн. від 20.09.2010 року - 160053,84 грн.), підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача у повному обємі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом судом встановлено, що під час укладання кредитного договору, позичальника ОСОБА_3 було ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути втрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів», заявила видачу кредиту в доларах США, що також підтверджується копією повідомлення споживача про умови отримання кредиту від 30.08.2007 року, копією анкети-заяви на отримання кредиту. (а.с. 55, 60)

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Виходячи з викладеного істотними умовами кредитного договору відповідно до чинного законодавства є умови про предмет, ціну та строк його дії. Графік погашення заборгованості є додатком до кредитного договору. Виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконувалось відповідачем. З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність ” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

За приписами статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Виходячи з вищевикладеного банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта є не засобом платежу, а валютою виконання зобовязання.

Посилання представника відповідача на вимоги статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі не може бути прийнято судом до уваги, оскільки на даний час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Пунктами “в” та “г” частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо: 1.надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; 2. використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Таким чином, законодавець встановив чіткі умови щодо обовязковості наявності індивідуальної ліцензії для здійснення валютної операції. Виходячи з положень коментованої статті, обовязковість одержання індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції зумовлено лише у випадках перевищення встановлених законодавством меж термінів і сум таких кредитів, та у випадках використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави. Станом на час укладення спірного кредитного договору та розгляду справи не встановлені межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті, перевищення яких потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п.8,12 Правил використання готівкою іноземної валюти на території України", затверджених постановою Правління НБУ 30.05.2007 року № 200, зареєстрованих у Міністерстві Юстиції України 18.06.2007 року № 656, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій.

Виходячи з аналізу наведених вище норм матеріального права, суд вважає, що операції з надання банком кредиту у іноземній валюті індивідуальної ліцензії не потребують.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що оспорюваним кредитним договором визначені всі умови, передбачені ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», а саме: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, інші умови. Договір укладено у письмовій формі, між сторонами досягнуто усіх питань, передбачених законом та повязаних з його виконанням, вказаний договір належним чином виконаний Банком, оскільки позичальник отримав кредит.

Таким чином, судом при розгляді даної справи не встановлено при укладенні кредитного договору № 014/05/473 від 30.08.2007 року, будь яких порушень вимог ст. 203 ЦК України, які могли б призвести до нечинності даного правочину, так як кредитний договір між ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_3 було укладено в належній формі, при досягненні сторонами, які володіли необхідним обсягом дієздатності, згоди з усіх істотних умов договорів, отримав їх копії, ознайомлений з умовами отримання та погашення кредиту, що підтверджується їх підписами. ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” на виконання умов даного кредитного договору було надано ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 25000,00 доларів США на споживчі цілі (п.2.1. кредитного договору), які останньою були використано на власний розсуд, а тому суд вважає,що вимога ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору задоволенню не підлягає, що також є підставою для відмови в задоволені позовних вимог про розірвання договору поруки та договору застави.

Також з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 слід стягнути на користь ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” судовий збір в сумі 1598,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 01,79 грн.

На підставі ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 192, 526, 527, 530, 554, 611, 612, 625, 629, 638, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Слобода Банилів, Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с. Слобода Банилів, Вижницького району Чернівецької області, в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ( п/р №290904960 в Чернівецькій обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 356464, код ЄДРПОУ 21418784) заборгованість за кредитними договором №014/05/473 від 30.08.2007 року станом на 23.06.2010 року, яка становить 20210,86 доларів США, (що еквівалентно згідно довідки НБУ 100 доларів США 791,9200 грн.) в сумі 160053 (Сто шістдесят тисяч пятдесят три) гривні 84 (Вісімдесят чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1598,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 судовий збір в сумі 01,79 грн. на користь держави.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», де третіми особами є ОСОБА_5, Національний Банк України про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №014/05/473 від 30.08.2007 року, розірвання договору застави від 30.08.2007 року, договору поруки від 30.08.2007 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

СУДДЯ: