Рішення № 11866188, 30.09.2010, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-2508/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Бондаренко І.В.

при секретарі Биковій С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі справу за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач подав до суду позов про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 13.09.2006 року та за договорами поруки від цього ж числа в сумі 109209,47 грн., та судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні з позовом не погодився та пояснив, що оскільки на цей час автомобіль Дачіа, яку він і купив на кредитні кошти, отримані у позивача за договором від 13.09.2006 року, знаходиться у банку, то позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок продажу вказаного автомобіля. Крім того, відповідач вважає, що його заборгованість за кредитним договором менша, ніж вказана в позові, а також просить застосувати строк позовної давності в один рік щодо нарахованої йому пені.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні з позовом не погодилась, оскільки вважає, що банк розірвав договір кредиту від 13.09.2006 року, оскільки звернувся за виконавчим надписом до нотаріуса щодо продажу заставленого за цим договором майна автомобіля Дачіа, і вважає, що всі вимоги банк може задовольнити за рахунок продажу вказаного автомобіля. Крім того, зазначила, що договір поруки з банком вона не підписувала, підпис в договорі їй не належить, хоча по суті в судовому засіданні визнала, що вона як дружина ОСОБА_1 фактично є поручителем за договором кредиту.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з»явився, пояснень, заперечень або доказів не надав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.09.2006 року відповідач ОСОБА_1 уклав з АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитний договір №СL-210/300/2006.

В подальшому ПАТ «ОТП Банк» став правонаступником всіх прав та обов»язків АКБ «Райффайзенбанк України» .

Згідно умов кредитного договору, позивач здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 13300 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, що підтверджується відповідною випискою руху коштів на рахунку відповідача за 13.09.2006 року, наданого суду.

Відповідно до п.1.1 ч.2 кредитного договору банк надав відповідачу кредит в зазначеному розмірі, згідно з п.3 ч.1 кредитного договору встановлено 12,49% річних за користування вказаними кредитними коштами, а відповідно до п.1.5.1 кредитного договору повернення кредиту та відсотків здійснюється позичальником в розмірах та у строки, визначені в графіку шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковими перерахуваннями на поточний рахунок. Строк остаточного повернення кредиту визначений до 13.09.2012 року.

Відповідно до умов п.1.9 ч.2 кредитного договору та у зв»язку з невиконанням позичальником строків погашення кредиту та відсотків, 02.04.2008 року банком відповідачу було направлено вимогу про дострокове погашення зобов»язань за кредитним договором.

Станом на 29.04.2010 року у відповідача в зв»язку з неналежним поверненням банку кредиту та відсотків виникла заборгованість в сумі 109209,47 грн., яка складається з 10472,31 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 1208,63 доларів США сума заборгованості за нарахованими відсотками, 16627,51 грн. пеня за неналежне виконання боргових зобов»язань. При цьому, пеню нараховано за період з 15.01.2007 року по 30.12.2008 року.

На даний час вказана заборгованість відповідачем добровільно не сплачується.

Крім того, 13.09.2006 року в якості забезпечення кредитного договору з ОСОБА_1, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №CGСL-210/300/2006, та між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №CGСL-210/300/1/2006, згідно з умовами яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»язались солідарно відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором від 13.09.2006 року в повному обсязі таких зобов»язань.

Також, в забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором 13.09.2006 року позивач уклав з останнім договір застави автотранспортного засобу автомобіля DACIA LOGAN р.н. НОМЕР_1, який відповідач придбав за отримані від банку кредитні кошти.

08.04.2009 року нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за зверненням позивача видано виконавчий надпис щодо звернення стягнення на вказаний предмет застави для погашення заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором, за виконавчим надписом було відкрите виконавче провадження, але звернути стягнення на автомобіль, належний відповідачу, не вдалось, оскільки за заявою ОСОБА_1 на нього накладено арешт.

Вислухавши сторони та дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.509,526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, і кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язків.

Відповідно до ст.ст.610-612 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених договором, в разі такого порушення настають передбачені законом наслідки, в тому числі сплата неустойки, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором.

В даному випадку суд погоджується з тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, неналежним чином та не у встановлений договором з позивачем строк виконував свої зобов»язання за кредитним договором, і в такому випадку позивач має право вимагати від відповідача дострокового погашення всіх своїх кредитних зобов»язань за договором від 13.09.2006 року.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи тільки на підставі доказів, наданих сторонами по справі, та в межах заявлених позовних вимог.

В даному випадку відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів в обґрунтування своїх заперечень про те, що позивач вже задовольнив свої вимоги за рахунок продажу предмета застави автомобіля Дачіа, оскільки такого продажу не відбулось в зв»язку з заявою відповідача про арешт цього автомобіля, і в обґрунтування своїх доводів про те, що його заборгованість перед банком менша, ніж вказана в позовних вимогах та в розрахунку банку. Безпідставні, також, доводи відповідача і щодо того, що банк, звернувшись до нотаріуса за виконавчим надписом, розірвав з ОСОБА_1 кредитний договір, тому після цього позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом.

Крім того, відповідно до ст.553-554 ЦК України та умов договорів поруки, укладених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позивачем, вказані відповідачі поручились перед банком солідарно за належне виконання боржником його кредитних зобов»язань в повному їх обсязі.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що договір поруки розірваний, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання кредитор не пред»явив вимоги до поручителя, є безпідставними, оскільки така вимога відповідачці банком була пред»явлена.

Щодо її доводів про те, що вона не підписувала з банком договору поруки і підпис на договорі їй не належить, то в ході судових засідань відповідач визнала, що дійсно є поручителем за кредитним договором, укладеним її чоловіком ОСОБА_1, і хоча договір не підписувала, але їй було відомо про нього і про її обов»язки за договором.

При цьому, відповідач у відповідності до ст.11 ЦПК України не надала суду жодного доказу в обґрунтування вказаних тверджень, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи заявити не побажала.

Таким чином, суд погоджується з позивачем в тому, що з боржника ОСОБА_1 солідарно з поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинно стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та відсоткам.

Щодо нарахованої пені, то у відповідності до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки /штрафу, пені/ встановлена позовна давність в один рік. В даному випадку, як вже зазначалось в рішенні, пеня відповідачам банком нарахована за період з 15.01.2007 року по 30.12.2008 року, а позов до суду пред»явлений 02.06.2010 року, тобто по закінченні встановленого 1-річного строку.

Оскільки позивач не обґрунтував поважності причин пропуску строку давності щодо вимог про стягнення пені, а відповідачі наполягають на застосуванні строку позовної давності, то суд вважає за необхідне вказані позовні вимоги банку відхилити.

Таким чином, з відповідачів солідарно підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту - 10472,31 доларів США, та сума заборгованості з відсотками - 1208,63 доларів США, що в загальній сумі в гривнях складає, згідно курсу НБУ - 92581,96 грн..

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів солідарно необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати при подачі позову до суду пропорційно до задоволених позовних вимог - 925,82 грн. судового збору, та 120 грн. інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,208-218 ЦПК України, ст.ст.509,526,553,554,610-612,625,258 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного Акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м.Запоріжжі / р/р 29093002900201 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528, код ЄДРПОУ 21685166/ заборгованість за кредитним договором в сумі 92581,96 грн., та судові витрати в сумі 1045,82 грн., а всього стягнути 93627,78 грн. /дев»яносто три тисячі шістсот двадцять сім грн.78коп./.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції.

Суддя