Постанова № 11862971, 12.10.2010, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» жовтня 2010 року м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Ганич М.Ф. за участю ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 9 серпня 2004 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

9 серпня 2004 року постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції на 2004 рік) і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 13 червня 2004 року, о 0:25, на перехрестці вулиць Воровського-Шмидта у м. Сімферополі АР Крим, керував транспортним засобом мотоциклом «Восход», реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнини роту), але відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану спяніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини й правильність кваліфікації дій, просить постанову суду від 9.08.2004 р. змінити в частині покладеного на нього виду стягнення. Мотивує це тим, що на момент судового розгляду справи він посвідчення водія не мав, а тому не міг бути позбавлений цього права. Вказує, що наявність цієї постанови після закінчення ним навчання та здачі іспитів для отримання посвідчення водія є перешкодою для отримання посвідчення водія в органах ДАІ. Одночасно з зазначеним, посилаючись на те, що адміністративну справу було розглянуто за його відсутністю, тоді як він належним чином про її розгляд не сповіщався, чим було порушено його право на захист, просить поновити строк на оскарження зазначеної постанови.

Відповідно до ст. 8 КУпАП закони, які помякшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення (помякшують накладене стягнення), мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у цьому випадку ведеться на підставі закону, який діє на момент оскарження.

Оскільки на момент дії КУпАП у 2004 році постанова судді визнавалася остаточною й оскарженню не підлягала, а після внесення до діючого законодавства змін від 24.09.2008 року (в ред. Закону за №586-VI (586-17), особі, щодо якої її винесено, відповідно до ст. ст. 287-294 КУпАП, було надано право на її оскарження протягом 10 днів. З урахуванням того, що ОСОБА_1 заявив відповідне клопотання, й оскільки згідно розяснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 24.06.88 р. (зі змінами та доповненнями на 25.05.98 р.) «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого строку оскарження не є підставою для відмови у прийнятті скарги, вважаю за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови та розглянути справу по суті.

Заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив замінити покладене на нього стягнення іншим, й перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню частково .

На тій підставі, що адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за закінченням строків зберігання була знищена, а після проведення перевірки архівних записів - поновлена тільки у частині змісту тексту оскаржуваної постанови суду, доводи апелянта про порушення його право на захист, не можуть бути перевірені.

Оскільки в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 2004 року змінити, а відповідно до ст. 294 КУпАП до компетенції суду апеляційної інстанції входить розгляд апеляційної скарги у рамках заявлених в ній вимог без права направлення матеріалу на новий судовий розгляд, зазначене не може бути визнано підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.

Разом з тим, відповідно до розяснень Верховного Суду України, викладених в п. 28 постанови Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не має права застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Сімферопольського ВРЕР при УДАЇ ГУ МВС в АР Крим та Головного управління МВС України в АР Крим, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент вчинення правопорушення посвідчення водія не мав, з 1993 року по теперішній час йому воно не видавалося.

На підставі того, що провадження по адміністративної справі відносно ОСОБА_1, після її знищення у звязку із закінченням трирічного строку зберігання знову було відновлено 2 вересня 2010 року, а оскаржувану постанову суду від 9 серпня 2004 року в частині накладеного на правопорушника виду стягнення до сих пір фактично виконано не було, тобто передбачені ст. 38 КУпАП строки притягнення останнього до адміністративної відповідальності не починалися, приходжу до висновку, що постанова у частині призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення підлягає зміні.

З урахуванням даних про особу правопорушника, який працює та характеризується позитивно, а також конкретних обставин справи, з урахуванням того, що наявність вказаної постанови у разі закінчення ОСОБА_1 навчання та при здачі іспитів у ДСАФІ може стати перешкодою у видачі йому посвідчення водія, що позбавить його можливості у керуванні транспортними засобами, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП, який діяв на час вчинення ним правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 9 серпня 2004 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 9 серпня 2004 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у частині накладеного на нього адміністративного стягнення змінити, обравши йому стягення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., якій підлягає сплаченню на рахунок держави [м. Сімферополь АР Крим]:

- № 33117336700002 ГУДКУ в АР Крим,

- код банку (МФО ГУДКУ) 824026,

- код ЄДРПОУ № 34740405.

В решті постанову залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя ГАНИЧ М.Ф.