Ухвала суду № 11862513, 20.10.2010, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Білоусової В.В., суддів Дралла І.Г., Пономаренко А.В. при секретарі Комаренко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2010 року,

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» (далі ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 11.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 10000 грн. на споживчі цілі зі сплатою 24 % річних з кінцевим строком повернення 10.05.2009 року. 11.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобовязань між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання відповідати перед банком за своєчасне повернення кредиту. Відповідачі по справі належним чином не виконують умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11624, 89 грн. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 11624, 89 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 116, 25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2010 року зазначений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», м. Сімферополь, вул. К. Лібнехта, 5 ЗКПО 20685262, МФО 321024, рахунок ліквідатора ВАТ «ЄБРЗ» № 32070415401 в ГУ НБУ по м. Києву та Київський області, суму заборгованості по кредиту у розмірі 11624, 89 гривен, держмито у розмірі 116, 25 грн. і витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6, представник ОСОБА_5 ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючі позовні вимоги банку та стягуючи заборгованість, яка не сплачена відповідачами добровільно, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що зобовязання має місце, воно є порушеним та підлягає стягненню з відповідачів солідарно на підставі рішення суду в силу ст. 525, 526, 554, 549, 1049, 1050 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що 11.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 10000 грн. на споживчі цілі зі сплатою 24 % річних з кінцевим строком повернення 10.05.2009 року.

11.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

Відповідачі умови кредитного договору порушили, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11624, 89 грн.

Згідно зі ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові розміром та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна йог умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи апелянтів про те, що вони не підписували договори належним чином не підтверджені. У звязку з чим судом визнано, що підписи на договорах належать саме відповідачам.

Наявність постанови про порушення кримінальної справи за фактом підробки документів не є підставою для скасування рішення суду. Посилання апелянтів на висновок експерта від 19 жовтня 2010 року є не обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини, дана вірна оцінка наявним по справі доказам, наданим сторонам відповідно до правил ст. 10, 60 ЦПК України, якими підтверджуються вимоги та обґрунтуються заперечення, і ухвалено законне рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки відповідає нормам матеріального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: