Постанова № 11861333, 09.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 липня 2010 року Справа № 5020-12/093 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСотула В.В.,

суддівБорисової Ю.В.,

Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим";

представник відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 684 від 12.05.09, фізична особа- підприємець ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 27 травня 2010 року у справі №5020-12/093

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим" (пр. Жовт. Революції, 23/1-73, Севастополь, 99057)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 94589,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з посиланням на статті 524-526, 533 Цивільного кодексу України, про стягнення боргу в сумі 86647,77 грн та неустойки в сумі 7941,86 грн, а всього 94589,63 грн (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 02/09 від 24 червня 2009 року щодо сплати вартості поставленого товару з урахуванням зміни курсу долара США, враховуючи ту обставину, що вказаним договором передбачена оплата товару в гривнях за міжбанківським курсом долару США, діючому на час оплати, а несвоєчасна сплата повної суми грошових коштів за поставлений товар є підставою для нарахування пені відповідно до пункту 6.11 вказаного договору.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 27 травня 2010 року у справі №5020-12/093 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 94589,63 грн задоволено.

При цьому суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем умов договору щодо валютної привязки та зазначив, що ці умови не суперечать положенням статті 533 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, не відповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги зазначив, що обумовлена в договорі вартість товару ним повністю сплачена, а умови щодо сплати цієї вартості у доларах США суперечать чинному законодавству, зокрема частині 1 статті 524 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які встановлюють, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Крім того, відповідач вказав, що вартість транспортних засобів, які є предметом договору, не змінилася після підвищення курсу долара США.

Також заявник скарги зазначив, що згідно з правилами частини 3 статті 632 та частини 3 статті 691 Цивільного кодексу України зміна цін у договорі після його виконання не допускається, однак умови договору щодо привязки вартості товару до долару США були погоджені сторонами після його часткового виконання.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(продавець) та фізичною особою-підприємцем Цибулькіним Василем Федоровичем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №02/09 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець приймає автотехніку: автобус МА3206060 у кількості 2 одиниць (а.с. 12-13).

Вартість товару визначена сторонами у розмірі 615000,00 грн за одиницю товару, що відповідає 80100,00 доларів США, загальна сума договору - 1230000,00 грн що відповідає 160200,00 дол. США (пункти 3.1. 3.2. договору).

Порядок розрахунків передбачений розділом 5 договору, згідно з яким покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця авансовий платіж у розмірі 20 (двадцять) % від загальної суми договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; покупець зобов'язаний протягом 85 (вісімдесят п'ять) банківських днів з моменту отримання рахунку, перерахувати доплату у розмірі 80 (вісімдесят) % від загальної суми договору (пункт 5.1 Договору); у разі збільшення Національним банком України курсу долару США до гривні більш ніж на 1 (один) % з моменту укладення договору до остаточного розрахунку, несплачена сума підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно зміні курсу на дату здійснення платежу (пункт 5.2.).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача транспортні засоби, що підтверджується актом прийому-передачі від 03 липня 2009 року (а.с. 14).

Додатковою угодою №2 від 05 липня 2009 року до договору №02/09 від 24 червня 2009 року був визначений графік сплати відповідачем вартості придбаного товару: 06.07.2009 250000,00 грн; 20.07.2009 230000,00 грн; 03.08.2009 250000,00 грн, 20.08.2009 250000,00 грн, 17.09.2009 остаточний розрахунок (а.с. 16).

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату з порушенням узгодженого графіку, а саме: 06.07.2009 250000,00 грн; 01.10.2009 19000,00 грн; 07.10.2009 624000,00 грн: 03.11.2009 50000,00 грн; 04.11.2009 50000,00 грн, 18.11.2009 60000,00 грн; 17.12.2009 177000,00 грн (а.с. 20-26).

Додатковою угодою №3 від 07 вересня 2009 року договір №02/09 від 24 червня 2009 року доповнений пунктом 5.3. згідно з яким оплата товару здійснюється у гривні в еквіваленті сумі доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті платежу (а.с. 17).

Також вказаною угодою пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: "Вартість однієї одиниці складає 615000,00 грн, що відповідає 80100,00 доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті внесення платежу"; пункт 3.2. договору викладено в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 1230000,00 грн, що відповідає 160200,00 доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті внесення платежу".

Сплата відповідачем вартості товару без урахування її збільшення у результаті збільшення курсу долара США явилось підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, у звязку з наступним.

Судовою колегією встановлено, що між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються правилами глави 54 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобовязання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (стаття 524 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Наведені правила частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачають гарантію захисту майнових інтересів кредитора у випадку зміни курсу гривні до певної іноземної валюти.

При цьому судова колегія звертає увагу, що валютою зобовязання та валютою платежу сторони обрали гривню, а валютна прив'язка - це лише гарантія від зміни курсу долара саме гривневого платежу. Отже, посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність даної умови договору є безпідставними та відхиляються судовою колегією.

Як було зазначено, відповідно до пункту 3.2. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 07 вересня 2009 року, загальна сума договору складає 1230000,00 грн, що відповідає 160200,00 доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті внесення платежу. Тобто 1 долар США на момент погодження сторонами умов договору відповідав 7,678 грн (1230000,00 / 160200,00 = 7,678).

Пунктом 5.3. в редакції зазначеної додаткової угоди сторонами було погоджено, що оплата товару здійснюється у гривні в еквіваленті сумі доларів США за курсом міжбанківської валютної біржі на дату, що передує даті платежу.

Однак, як встановлено судовою колегією, при розрахунку суми заборгованості, позивач та суд першої інстанції виходили з комерційного курсу покупки безготівкового долару США до гривні, що був встановлений СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 4-5, 18), а не з курсу міжбанківської валютної біржі, в той час як саме цей курс був передбачений договором.

При цьому позивач не обґрунтував, на підставі яких саме домовленостей ним розрахована заборгованість виходячи з курсу продажу доларів США, встановленого СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" на певний період часу.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність в договорі домовленості сторін щодо вартості товару, яка є еквівалентною 160200,00 доларам США та посилаючись на приписи статті 533 Цивільного кодексу України щодо можливості визначення грошового еквіваленту за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, колегія суддів здійснює власний розрахунок суми заборгованості, яка повинна бути стягнута в судовому порядку.

Стосовно поняття "офіційного курсу" слід зазначити, що статтею 1 Закону України "Про Національний банк України", зокрема, визначене поняття офіційного валютного курсу курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про Національний банк України" національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Розрахунок заборгованості колегія суддів здійснює наступним чином:

- 06 липня 2009 року відповідачем було сплачено 250000,00 грн, що відповідало 32175,03 доларам США за курсом НБУ 7,77 грн за 1 долар США на 06.07.2009 згідно з додатковою угодою № 1 від 06 липня 2009 року (а.с. 15);

- 01 жовтня 2009 року сплачено 19000,00 грн, що на момент погодження сторонами додатковою угодою № 3 від 07 вересня 2009 року нових умов валютної привязки було еквівалентно 2474,60 доларам США (19000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:8,01. Отже, згідно з пунктом 5.3. договору відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 2474,60 х 8,01 = 19821,55 грн; різниця 821,55 грн;

- 07 жовтня 2009 року сплачено 624000,00 грн, що було еквівалентно 81271,16 дол. США (624000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:8,01. Отже, відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 81271,16 х 8,01 = 650981,99 грн; різниця 26981,99 грн;

- 03 листопада 2009 року сплачено 50000,00 грн, що було еквівалентно 6512,11 дол. США (50000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:7,993. Отже, відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 6512,11 х 7,993 = 52051,30 грн; різниця 2051,30 грн;

- 04 листопада 2009 року сплачено 50000,00 грн, що було еквівалентно 6512,11 дол. США (50000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:7,997. Отже, відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 6512,11 х 7,997 = 52077,34 грн; різниця 2077,34 грн;

- 18 листопада 2009 року сплачено 60000,00 грн, що було еквівалентно 7814,54 дол. США (60000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:7,993. Отже, відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 7814,54 х 7,993 = 62461,63 грн; різниця 2461,63 грн;

- 17 грудня 2009 року сплачено 177000,00 грн, що було еквівалентно 23052,88 дол. США (177000,00 / 7,678). На дату, що передувала даті платежу офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України, складав 1:7,973. Отже, відповідач повинен був оплатити еквівалент суми доларів США, який дорівнює: 23052,88 х 7,973 = 183800,61 грн; різниця 6800,61 грн.

Таким чином, сума, яка підлягала сплаті відповідачем, з урахуванням зміни курсу долара США, складала 1271194,42 грн (1230000,00 + 821,55 + 26981,99 + 2051,30 + 2077,34 + 2461,63 + 6800,61). Враховуючи, що відповідачем було сплачено 1230000,00 грн, заборгованість останнього складає 41194,42 грн, яка підлягає стягненню на підставі статей 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України.

За правилами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно закону чи договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою та поручительством. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен уплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 6.11 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01 % від суми платежу за кожен день прострочення виконання зобовязання за договором. Оскільки цей розмір не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, він підлягає застосуванню при розрахунку суми пені.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, останній був здійснений без врахування валютної різниці (тобто без збільшення боргу в еквіваленті сумі доларів США, а.с. 5-6).

Однак, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету позову є виключним правом позивача, судова колегія не має правових підстав для перерахунку цієї суми з урахуванням валютної привязки та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на заявлену суму в розмірі 7941,86 грн, враховуючи наданий позивачем розрахунок.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. На підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат здійснюється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи, що в силу пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Повноваження апеляційного господарського суду щодо результату розгляду апеляційної скарги та перегляду страви визначається статтею 103 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що апеляційна інстанція за результатом розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

При цьому, зміна рішення полягає у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення, не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо прав та обовязків сторін, але помилково стягнув суму у розмірі 93589,63 грн, замість суми у розмірі 49136,28 грн, апеляційна інстанція доходить висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції у цій частині та, відповідно, у частині стягнення державного мита.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 травня 2010 року у справі №5020-12/093 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково у сумі 49136,28 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 р/р 2600714605 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(пр. Жовтневої Революції, 23, корп. 1, кв. 73, м. Севастополь, 99057, ідентифікаційний код 20685365, р/р 2600114797 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, р/р 26004426365001 у Севастопольській філії ПАО КБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935) основну заборгованість в сумі 41194,42 грн та пеню в сумі 7941,86 грн, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 491,36 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судовою процесу у сумі 236,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддяВ.В.Сотула

СуддіЮ.В. Борисова

В.А. Лисенко