Рішення № 11861207, 26.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«26 »жовтня 2010 року Справа №17/129

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО ЛОГІСТИК"

49108, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 80, кв.52

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ТРАНС"

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 45, кв.90

Про стягнення заборгованості 10726,44 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: не з’явився.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю “НЕО ЛОГІСТИК” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ТРАНС" про стягнення 10726,44 грн., в тому числі 10000,00 грн. суми основного боргу, 415,62 грн. пені, 60,82 грн. –3% річних та 250,00 грн. інфляційних.

До початку судового засідання 26.10.10р. від Позивача надійшло доповнення до позовної заяви, відповідно до якого Позивач просить стягнути з Відповідача 10696,03грн., в тому числі 10000,00 грн. суми основного боргу, 414,25 грн. пені, 51,78 грн. –3% річних та 230,00 грн. інфляційних, яким фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказане доповнення до позовної заяви, яким фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних

Крім того, до початку судового засідання 28.10.10р. від Позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

          Відповідач відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення №1400601748454, №1400601759553, №1400601764115 свідчать про вручення ухвал 14.09.10р., 01.10.10р. та 13.10.10р. відповідно), про причини неявки суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          17.12.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір №217 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Експедитор (Позивач) на підставі договору з Клієнтом та за його рахунок, замовляє, а Перевізник (Відповідач) надає послуги по міжнародним та внутрішнім перевезенням вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

          За умовами п.п.1.3.-1.4. Договору конкретні умови кожного замовлення обумовлюються в Заявці та узгоджуються з Замовником. Підтвердженою вважається Заявка, підписана Сторонами та скріплена печатками (штампами). Підтверджена Заявка (далі-Заявка) обов’язкова для виконання Сторонами та є невід’ємною частиною даного Договору. Заявки можуть бути оформлені за допомогою факсимільного зв’язку та/або іншими видами зв’язку.

          Згідно п.п.2.1.-2.2. Договору, ціни, що відповідають конкретному перевезенню, визначаються додатком, який є невід’ємною частиною даного Договору, або Заявками на перевезення вантажів. Загальна вартість договору складає загальну вартість послуг, наданих Перевізником протягом строку дії даного Договору.

          Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки по даному Договору проводяться з коштів, отриманих від Клієнта, у безготівковій формі, протягом 14 банківських днів з моменту отримання Експедитором оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акта виконаних послуг та податкової накладної. Ненадання Перевізником оригіналів товарно-транспортної накладної та акта виконаних послуг надає право Експедитору перенести строки оплати фрахту за дане перевезення. Відлік строків оплати наступає з моменту представлення витребуваних документів. Повний пакет оригінальних документів по здійсненому перевезенню повинен бути представлений Експедитору в 2-х тижневий строк з моменту її закінчення.

          За умовами п.4.3. Договору, якщо умови оплати, визначені в Заявці, інші, ніж у п.4.1. Договору, оплата повинна бути проведена на умовах Заявки.

Відповідно до п.9.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2010 року.

За умовами п.9.4. Договору кожна зі сторін може достроково розірвати даний Договір, повідомивши про це іншу сторону письмово за 30 днів до передбачуваної дати його розірвання.

Згідно п.9.3. Договору, при достроковому розірванні даного договору Сторони повинні підписати акт звірки взаєморозрахунків по платежах. У разі залишку коштів Експедитора на рахунку Перевізника після дострокового розірвання Договору Перевізник зобов’язаний протягом 5-ти банківських днів повернути залишок авансового платежу, виконаного Експедитором.

На підставі Договору та домовленостей між сторонами Позивач здійснив попередню оплату за транспортні послуги Відповідачеві в рахунок майбутнього автомобільного перевезення у міжнародному сполученні на знак гарантування фінансових зобов’язань зі свого боку по даному Договору. Оплата була здійснена на банківський рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №253 від 30.12.09р. на суму 10000,00 грн. без ПДВ.

У зв’язку з тим, що підприємство-замовник не підписало угоду на 2010 рік про поставку товару з-за кордону, замовник не подовжив договір на експедиційне обслуговування з підприємством Позивача, тому в останнього відпала потреба в транспортних послугах Відповідача.

Листом №02 від 13.01.10р. Позивач повідомив Відповідача про дострокове розірвання договору з 15 лютого 2010 року, крім того, просив повернути кошти, отримані Відповідачем у якості передплати у повному обсязі та підписати між сторонами акт звірки згідно п. 9.3. Договору №217 від 15.02.10р.

Між сторонами був підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 10000,00 грн.

17.02.2010 року Позивачем було надіслано Відповідачу фінансову вимогу №18 від 10.02.10р. на суму 10000,00 грн., яка була отримана останнім 19.02.10р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Відповіді на зазначену вимогу Відповідачем не надано.

Позивач просить стягнути з Відповідача 10000,00 грн.

          Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України:

          „1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.”

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          За умовами п.9.3. Договору за прострочення повернення авансового платежу Перевізник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної поверненню суми за кожний день прострочення.

          На підставі викладеного, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 414,25грн.

          При цьому, Позивачем помилково зазначено, що останнім днем розрахунку є 23.02.2009р. та помилково вказано період, за який нарахована сума пені, з 23.02.09р. по 26.04.09р.

          Фактично, з урахуванням умов п.9.3. Договору, останнім днем розрахунку є 22.02.2010р., а період, за який має бути нарахована сума пені, - з 23.02.10р. по 26.04.10р.

Крім того, розрахунок пені Позивачем здійснений з урахуванням облікової ставки НБУ, яка становить 12%.

          Постановою Правління Національного Банку України від №468 від 10.08.09р. з 12 серпня 2009 року встановлено облікову ставку в розмірі 10,25% річних.

          Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 353,84 грн.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути 3% річних у розмірі 51,78грн. При цьому, Позивачем помилково зазначено період, за який нараховані 3% річних, з 23.02.09р. по 26.04.09р.

          Фактично, період, за який мають бути нараховані 3% річних, - з 23.02.10р. по 26.04.10р., а розмір 3% річних 51,78 грн. фактично відповідає дійсності.

          Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні у розмірі 230,00 грн.

          При цьому, в розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції Позивачем помилково зазначено період заборгованості з 23.02.09р. по 26.04.09р. Разом з тим, розрахунок інфляційних здійснено із застосуванням середнього індексу інфляції 1,023 за період з 16.02.10р. по 26.04.10р.

Стосовно нарахування інфляційних, слід зазначити наступне.

          Як вбачається з листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених у різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи, що останнім днем розрахунку фактично є 22.02.2010р., суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в розмірі 59,73 грн. за березень –квітень 2010 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повернення суми боргу, як і доказів, які б спростовували викладені обставини щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу, 353,84 грн. пені, 51,78 грн. –3% річних та 59,73 грн. інфляційних.

В стягненні решти пені та інфляційних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

          Згідно ч.ч.1,5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

Державне мито покладається:

·          у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

·          у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

·          при задоволенні позову - на відповідача;

·          при відмові в позові - на позивача;

·          при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов фактично задоволено на 97,6 %, суд доходить висновку, що Відповідачем має бути відшкодовано 104 грн. 69 коп. державного мита та 230 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ТРАНС" (14000, м.Чернігів, пр-т Миру, 45, кв.90, код ЄДРПОУ 33336249, р/р 26001079902501 у ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО ЛОГІСТИК" (49108, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 80, кв.52, код ЄДРПОУ 35680049, р/р 26009060150165 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 10000 грн. основного боргу, 353 грн. 84 коп. пені, 51 грн. 78 коп. –3% річних, 59 грн. 73коп. інфляційних, 104 грн. 69 коп. на відшкодування державного мита та 230 грн. 34коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

26.10.10