Рішення № 11861106, 13.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2010 р.Справа № 8/69-1457 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Нова», вул. Геологів,12А, м. Моршин Львівської області           

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", вул. Текстильна,28, м. Тернопіль          

про стягнення заборгованості на загальну суму 3137 грн. 34 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: Пуделко І.В. - юрисконсульта ПрАТ «Нова», довіреність №10 від 08.10.2010р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство «Нова», м. Моршин Львівської області, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 3137грн. 43 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №ДВ-3201620 від 15.05.2007року, зокрема, в частині здійснення оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого, станом на 20.08.2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 1889грн. 52 коп., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 748,01грн. пені, 103,01грн. 3 % річних та 396,80грн. інфляційних нарахувань, які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір №ДВ-3201620 від 15.05.2007р; накладні на відвантаження: №3200015829 від 10.10.2008р. на суму 920грн., №3200016703 від 24.10.2008 року на суму 920грн., №3200016769 від 24.10.2008 року на суму 59,52грн., акт звірки розрахунків від 31.12.2008р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:50 год. 27.09.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:00 год. 13.10.2010 року у зв’язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподання ним витребовуваних судом документів.

12 жовтня 2010 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, надав уточнення до позовної заяви за вих. №460 від 07.10.2010 року (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №17838), в частині заявленої до стягнення загальної суми заборгованості, а саме: просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 3137 грн. 34 коп., з яких: 748,01грн. - пеня, 103,01грн. –3 % річних та 396,80грн. - інфляційні нарахування.

В судове засідання 13.10.2010 року представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахування наданого уточнення №460 від 07.10.2010 року, підтримав в повному обсязі. Окрім того пояснив, що при написання позовної заяви допущено описку в частині зазначення ціни позову та заявленого до стягнення загального розміру позовних вимог, а саме: помилково, замість - 3137 грн. 34 коп., вказано ціну позову та заявлено до стягнення 3137 грн. 43 коп.

В силу ст. 22 ГПК України, сторони мають право заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду. Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає надане позивачем уточнення, як таке, що заявлене у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 3137 грн. 34 коп., з яких: 748,01грн. - пеня, 103,01грн. –3 % річних та 396,80грн. - інфляційні нарахування.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

15 травня 2007 року між ФВАТ «Нова», - Постачальник, правонаступником якого є позивач (довіреність № 07 від 02.01.2007р., витяг з протоколу № 1/2010, наказ № 1-к від 08.04.2010р. долучено до матеріалів справи), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей-Білд",- Покупець, з другої сторони, укладено договір № ДВ-3201620 від 15.05.2007 року, за умовами якого Постачальник зобов'язався систематично здійснювати поставку питної води торгівельної марки «Моршинська»та/або питної води торгівельної марки «Старий Миргород»в 18,9-літрових бутелях, а Покупець зобов’язався своєчасно приймати її та в повному обсязі здійснювати оплату її вартості на умовах даного Договору (п.п. 1.1 Договору).

Умовами укладеного договору сторони узгодили ціну товару та порядок розрахунків. Так, зокрема, відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець оплачує вартість поставленої води згідно діючих на момент поставки тарифів Постачальника на підставі виставлених ним рахунків чи накладних. Розрахунки по Даному договору здійснюються Покупцем готівкою в день поставки води або в безготівковому порядку не пізніше 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Постачальника чи оригіналу накладної. Моментом оплати є надходження коштів на рахунок або в касу Постачальника (п.п. 4.1 Договору).

П. 7.1-7.2. договору сторони визначили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.05.2008р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір не пізніше ніж за 10 днів до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим строком на один рік.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставляв відповідачу товар, зокрема, у жовтні місяці 2008р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1899,52 грн. (належним чином засвідчені копії накладних: №3200015829 від 10.10.2008р. на суму 920грн., №3200016703 від 24.10.2008 року на суму 920грн., №3200016769 від 24.10.2008 року на суму 59,52грн., знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено.

З наявного в матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків від 31.12.08р., який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб, вбачається, що за відповідачем, станом на 31.12.2008 року, згідно Договору №3201620 від 15.05.2007 року, рахувався перед позивачем борг на суму 2589,52грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості одержаного товару виконав лише частково на суму 700 грн. (690 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за попередніми поставками (відображено в акті звірки) та 10 грн. в рахунок погашення заборгованості по вищезазначених накладних) і, як стверджує позивач, заборгованість ТзОВ "Халдлей Білд", станом на день розгляду спору в суді, становить 1889 грн. 52 коп. (належним чином засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач на розгляд справи не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору №ДВ-3201620 від 15.05.2007р. на суму 1889 грн. 52 коп. правомірними, обґрунтованими, не запереченими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 748 грн. 01 коп. пені за порушення строків оплати товару, нарахованої, за період з 18.10.08р. по 20.08.2010 року та за період з 01.11.2008р. по 20.08.2010 року, окремо по кожній поставці, з врахуванням дати поставки та терміну настання платежу, та з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 8.2. Договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату пред’явлених Постачальником рахунків –Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 05% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок суми пені та проведено перерахунок заявленої до стягнення штрафної санкції, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 446 грн. 76 коп. пені, нарахованої з врахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

Вимоги в частині стягнення 301 грн. 25 коп. пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 396,80 грн. за період з листопада місяця 2008 року по серпень місяць 2010 року, окремо по кожній накладній, а також - 3% річних в сумі 103,01 грн.

Розглянувши представлений розрахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 396 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 103 грн. 01 коп. 3% річних, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.1 Роз'яснення ВАС України "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" № 02-5/492 від 28.07.1994 року, з наступними змінами та доповненнями, "Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь".

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 92 грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213 грн. 34 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей-Білд", вул. Текстильна,28, м. Тернопіль          (ідентифікаційний код № 34769115) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова», вул. Геологів,12А, м. Моршин Львівської області (ідентифікаційний код № 22424953):

-          1 889 грн. 52 коп. боргу;

-          446 грн. 76 коп. пені;

-          396 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань;

-          103 грн. 01 коп. 3% річних;

-          305 грн. 55 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.          Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 301 грн. 25 коп. пені.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання " 18 " жовтня 2010р.) через місцевий господарський суд.

Суддя