Рішення № 11860866, 18.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р.Справа № 15/146-10-3991 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - Родич С.В..,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” про стягнення530077,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” про стягнення 530077,29 грн., посилаючись на наступне.

10 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ЗК24/ОДНА, згідно якого відповідач придбав у позивача засоби захисту рослин на загальну суму 560145,96 грн.

Факт передачі (поставки) відповідачу і прийняття (отримання) відповідачем поставленого товару у власність по договору підтверджується видатковими накладними.

Позивач надав відповідачу знижку на весь отриманий товар в сумі 88196,09 грн. у відповідності з угодою від 01.06.2010 р., яка є складовою частиною вказаного договору.

Згідно п. 2.3. договору покупець повинен здійснювати оплату отриманого товару наступним чином: 100 % - вартості партії товару отриманого покупцем до 20 липня 2010 року.

Фактично повний розрахунок за товар здійснюється покупцем до 20 липня 2010 року.          

Однак, за твердженнями позивача, відповідач не дотримався графіку платежу, визначеного в п. 2.3. договору і не сплатив повну вартість отриманого товару до 20.07.2010 року.

Так, станом на 01.09.2010 року заборгованість відповідача за договором перед позивачем становить - 471 949,87 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що згідно п. 5.3. договору покупець в разі порушення ним строків попередньої оплати та/або оплати за товар сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Виходячи з того, що станом на 20 липня 2010 року (день повного розрахунку) своєчасно неоплачена покупцем сума за придбаний товар становила 471 949,87 грн., позивач вважає, що відповідач як покупець повинен сплатити на вимогу позивача суму штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 47194,99 грн.

До того ж пункт 5.4. договору передбачає, що відповідач за несвоєчасну або неповну оплату за товар сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від несплаченої суми на момент такої несплати за кожен день прострочення.

Так, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо граничного розміру пені, позивачем нараховано пеню на несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару за період з 20 липня 2010 року по 01 вересня 2010 року (44 календарних дні), що становить 9225,65 грн.

Разом з тим позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 1706,78 грн.

Відтак, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунками позивача, становить 520077,29 грн. (471 949,87 грн. + 47 194,99 грн. + 9 225,65 грн. + 1706,78 грн.)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/146-10-3991 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ухвал суду. Відтак, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

10 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ЗК24/ОДНА, згідно якого позивач зобов’язується передати у власність відповідача належні позивачу засоби захисту рослин згідно специфікацій, визначених у додатку до договору, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його згідно умов договору.

Згідно п. 2.3 договору відповідач здійснює оплату отриманого товару наступним чином: 100 % - вартості партії товару отриманого покупцем до 20 липня 2010 року.

Умови та строки поставки визначені в розділі 3 договору.

Зокрема, поставка товару може здійснюватися партіями (п. 3.1 договору).

П. 3.5 договору передбачено, що позивач здійснює поставку товару на умовах доставки за відповідною адресою, узгодженою з відповідачем.

Товар вважається прийнятим за кількістю та якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної (п. 3.6 договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем (п. 3.7 договору).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 560145,96 грн. в наступному порядку:

-          за видатковою накладною № ЧЕР-001004 від 11.09.2009 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 123735,60 грн.;

-          за видатковою накладною № ТЕР-000555 від 14.09.2009 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 54799,20 грн.;

-          за видатковою накладною № НИК-000344 від 20.10.2009 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 12726,00 грн.;

-          за видатковою накладною № НИК-000112 від 16.04.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 46648,68 грн.;

-          за видатковою накладною № ЧЕР-000703 від 23.04.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 2608,08 грн.;

-          за видатковою накладною № ЧЕР-000707 від 17.05.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 47649,60 грн.;

-          за видатковою накладною № ЧЕР-000959 від 17.05.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 11912,40 грн.;

-          за видатковою накладною № ЧЕР-000935 від 05.05.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 65610,00 грн.;

-          за видатковою накладною № НИК-000320 від 09.06.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 88196,40 грн.;

-          за видатковою накладною № НИК-000268 від 02.06.2010 р., що засвідчує факт отримання відповідачем товару на суму 106260,00 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлену позивачем продукцію відповідачем було отримано через уповноважену особу –Афанасьєва А.П., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей та вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних видаткових накладних.

Між тим, як випливає з укладеної між сторонами по справі угоди від 01 червня 2010 р. до вищевказаного договору купівлі-продажу № ЗК24/ОДНА від 10.09.2009 р., відповідач мав право на отримання знижки в розмірі 88196,09 грн., в т.ч. ПДВ –14699,35 грн., при умові придбання ним у позивача товару на суму більш ніж 471949,56 грн.

Як вказує позивач, на підставі вказаної угоди ним була надана відповідачу знижка на весь отриманий товар на суму 88 196,09 грн.

Отже, сума поставленого товару по договору, що підлягала сплаті відповідачем, становила 471 949,87 грн.

Однак, як з’ясовано судом, відповідачем у передбачений п. 2.3 договору строк, тобто до 20.07.2010 р., не було сплачено вартість отриманого товару. Так, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 471949,87 грн., що не спростовано відповідачем. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором купівлі-продажу в розмірі 471 949,87 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Строк виконання зобов'язання з оплати відповідачем отриманого товару, поставленого за вищевказаними накладними, настав - 19.07.2010 року. Отже, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару в сумі 471 949,87 грн. має місце з 20.07.2010 р.

При цьому слід зазначити, що невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 5.3 договору, покупець в разі порушення ним строків попередньої оплати та/або оплати за товар сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Виходячи з того, що станом на 20 липня 2010 року (день повного розрахунку) своєчасно неоплачена покупцем сума за придбаний товар становила 471 949,87 грн., відповідно суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованого штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 47194,99 грн. (471 949,87 грн. (борг) х 10 %).

При цьому за приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також пункт 5.4. договору передбачає, що відповідач за несвоєчасну або неповну оплату за товар сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від несплаченої суми на момент такої несплати за кожен день прострочення.

Проте, згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором купівлі-продажу щодо оплати отриманого товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню 9225,65 грн. за період з 20.07.2010 р. по 01.09.2010 р. згідно наведеного позовній заяві розрахунку.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, враховуючи, що ні законом, ні договором купівлі-продажу не встановлено іншого відсотку річних, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на основну суму заборгованості за період з 20.07.2010 р. по 01.09.2010 р., що складають 1706,78 грн. (471 949,87 грн./100% * 3%:365 дн.*44 дн.)

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу № ЗК24/ОДНА, що підлягає стягненню на користь позивача становить 520077,29 грн. (471 949,87 грн. + 47 194,99 грн. + 9 225,65 грн. + 1706,78 грн.)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Агроскоп Україна” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи з заявленої позивачем до стягнення суми боргу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” про стягнення 530077,29 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнатурагро” (67640, Одеська область, Біляївський район, с. Градениці, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 33176890; п/р 2600555743 в „Раффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” (03065, м. Київ, бульвар І.Лепсе, б. 55; код ЄДРПОУ 32154038; п/р 26007301009748 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 471949/чотириста сімдесят одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять/грн. 87 коп. основного боргу, 47194/сорок сім тисяч сто дев’яносто чотири/грн. 99 грн. штрафу; 9225/дев’ять тисяч двісті двадцять п’ять/грн. 65 коп. –пені; 1706/одна тисяча сімсот шість/грн. 78 коп. –3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 5300/п’ять тисяч триста/грн. 77 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Повний текст складено та підписано 18.10.2010 р.

Суддя