Рішення № 11860727, 25.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10                                                                                           Справа№ 3/172(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства АВЗ „Сервіс”, м. Соснівка

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія”, с. Сілець

Про стягнення 187549,50 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Романів С.І. –представник

від відповідача: Кріль Н.Г. –представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного підприємства АВЗ „Сервіс” до Відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія” про стягнення 187549,50 грн.

В судовому засіданні 25.10.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (належно завірена копія в матеріалах справи, а.с.19). Крім того, представник відповідача просив розстрочити виконання рішення рівними частинами протягом шести місяців, представник позивача проти даного клопотання не заперечив, про що свідчить напис на відзиві відповідача.

Не зважаючи на визнання позову представниками відповідачів, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 25.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25.12.2007 року між ЗАТ „Львівсистеменерго” (Замовник) та Приватним підприємством АВЗ „Сервіс” (Виконавець) було укладено Договір № 1 про надання послуг автомобільним транспортом.

05.05.2008 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, як державним органом приватизації , та ЗАТ „Львівсистеменерго”, як орендарем цілісного майнового комплексу „Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська”, відповідно до ст. 17 Закону України „Про приватизацію державного майна” було прийняте „Спільне рішення про створення відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства „Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська”, що зданий в оренду” (а.с.17-18), яким створено в процесі приватизації ВАТ „Львівська вугільна компанія”. Відповідно ВАТ „Львівська вугільна компанія” стало правонаступником прав і обов’язків ЗАТ „Львівсистеменерго”, зокрема і прав та обов’язків останнього, що виникли на підставі Договору № 1 від 25.12.2007 року.

31.12.2009 року між Приватним підприємством АВЗ „Сервіс” (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Львівська вугільна компанія” (Замовник) укладено Додаткову угоду до Договору на надання послуг автомобільним транспортом № 1 від 25.12.2007 року, відповідно до умов якої продовжено термін дії вказаного договору до 31.12.2010 року.

На виконання умов Договору від 25.12.2007 р. та додаткової угоди від 31.12.2009 р. Виконавець (позивач) перевозить працівників Замовника по спеціальних маршрутах з 01.01.2008 року. Надання послуг по перевезенню Замовник зобов’язувався оплачувати на підставі договірних цін згідно розрахунку та дорожньо - шляхових листів, однак свої договірні зобов’язання не виконав, заборгувавши позивачу 187549,50 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.19).

Позивачем була направлена відповідачу претензія про погашення заборгованості станом на 01.08.2010 року в розмірі 187549,50 грн., яка залишена без задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 187549,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 1 від 25.12.2007 року та Додаткової угоди від 31.12.2009 року позивач надавав ЗАТ „Львівсистеменерго”, а згодом ВАТ „Львівська вугільна компанія” послуги по перевезенню їхніх працівників по спеціальних маршрутах, а саме: Червоноград –Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська”.

05.05.2008 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, як державним органом приватизації , та ЗАТ „Львівсистеменерго”, як орендарем цілісного майнового комплексу „Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська”, відповідно до ст. 17 Закону України „Про приватизацію державного майна” було прийняте „Спільне рішення про створення відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія” в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства „Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська”, що зданий в оренду” (а.с.17-18), яким створено в процесі приватизації ВАТ „Львівська вугільна компанія”.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України „Про приватизацію державного майна” з моменту реєстрації товариства, створеного в процесі приватизації зданого в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, договір оренди такого майна припиняється і створене товариство стає правонаступником прав і обов’язків орендаря. Отже, ВАТ „Львівська вугільна компанія” стало правонаступником прав і обов’язків ЗАТ „Львівсистеменерго”, зокрема і прав та обов’язків останнього, що виникли на підставі Договору № 1 від 25.12.2007 року.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 1 на надання послуг автомобільним транспортом від 25.12.2007 року розрахунки за користування автобусами проводяться грошовими коштами один раз на місяць до 15 числа наступного місяця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 187549,50 грн. за надані послуги, які підлягають до стягнення.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.19) та не заперечується представником в судовому засіданні. Однак просить суд розстрочити сплату заборгованості рівними частинами на 6 місяців, представник позивача проти даного клопотання не заперечив, про що свідчить напис на відзиві відповідача.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями.

Враховуючи вище викладене та важке фінансове становище ВАТ „Львівська вугільна компанія”, господарський суд вважає за доцільне задоволити клопотання відповідача і розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1875,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82-85,121 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 35879807) на користь Приватного підприємства АВЗ „Сервіс” (80193, Львівська область, м. Червоноград, вул. Галицька, буд.4, кв.25 код ЄДРПОУ 35156848) –187549,50 грн. –заборгованості з розстроченням виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Львівська вугільна компанія” (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 35879807) на користь Приватного підприємства АВЗ „Сервіс” (80193, Львівська область, м. Червоноград, вул. Галицька, буд.4, кв.25 код ЄДРПОУ 35156848) –1875,00грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2010 року.

Суддя