Рішення № 11860730, 06.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.10 Справа№ 7/136

за позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України

до відповідача: Буська центральна района лікарня Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1

про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою стархового відшкодування

ціна позову: 11981,02грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, адвокат, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача Петрів О.І., довіреність в матеріалах справи;

третя особа ОСОБА_1, особу посвідчено за паспортом громадянина України

Суть спору:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Буської центральної районної лікарні Львівської області, третя особа ОСОБА_1, про відшкодування в порядку регрессу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування; ціна позову 11981,02грн. Також, Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, а саме 119,81грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, листом ОСОБА_4 від 16.06.2006р., постановою Буського районного суду від 07.04.2006р. у справі №3-885 2006р., висновком авторознавчого дослідження спеціаліста №39 від 27.03.2006р., актом огляду транспортного засобу №39 від 10.03.2006р., платіжними дорученнями №1011 від 13.04.2006р. на суму 11981,02грн., №11592 від 21.05.2009р. на суму 2000грн., наказом Позивача №78- від 15.09.2006р., копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, та полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля, потерпілого внаслідок ДТП, контрактом про надання правової допомоги та додатком №1 до нього, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, свідоцтвом про державну реєстраці представника Позивача, свідцтвом про сплату єдиного податку представником Позивача, довіреністю на право здійснення представництва, претензією Відповідачу, повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальним поштовим чеком, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, платіджними дорученнями з відміткою банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ст.ст.1166, 1172, 1188, ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, п.38.2 ст.38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/136 від 14.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15год. 30хв. 11.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/136 від 11.01.2010р.

Представникам Сторін та Третій особі оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу УКраїни. Крім того, в ухвалах господарського суду по даній справі, які скеровані всім Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та явки представників), зазначалось, що права та обовязки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/136 від 19.01.2010р. провадження у справі зупинено та призначено почеркознавчу експертизу.

20.07.2010р. до господарського суду Львівської області з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулась справа №7/136 без виконання ухвали господарського суду №7/136 від 19.01.2010р. з причин неоплати вартості судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/136 від 26.07.2010р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10.09.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/136 від 10.09.2010р. та від 27.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/136 від 27.09.2010р. про продовження строку вирішення спору, з урахуванням особливостей спору та наявним клопотання представника Позивача, продовжено строк вирішення спору до 06.10.2010р.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

25.01.2010р. від представника Позивача до господарського суду Львівської області надійшли наступні документи:

-клопотання про включення питань в ухвалу про призначення експертизи;

-клопотання про долучення до матеріалів справи висновку №39 авторознавчого дослідження, акту №39 огляду транспортного засобу, фототаблиці до експертизи №39; до клопотання долучено оригіналиописаних документів.

Відповідно до пояснень Позивача, цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА, на момент вчинення працівником Відповідача (Третьою особою) дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована.

Представник Відповідача в судове засідання зявилась, протии позову заперечила.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; перелік питань, який Відповідач просить поставити на розгляд експертам; копією довідки органу статистики про включення Відповідача в ЄДРПОУ; довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; перелік питань, які Відповідач просить поставити експерту.

25.01.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якому Відповідач просить відмовити в позові з наступних підстав.

Так, мотивуючи до ст.ст.22, 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відповідач стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували розмір витрат власника пошкодженого автомобіля чи страхової компанії, а є лишек висновок спеціаліста; наказом Позивача №780 від 15.09.2006р. передбачено, що шкода відшкодована у розмірі, який визначено без врахування зносу. Єдиним документом, на який посилається Відповідач для підтвердження характеру пошкодження автомобіля, є акт огляду транспортного засобу №39 від 10.03.2006р., підписаний, ніби-то, водієм. Проте, водій заперечує факт підписання такого акту. Тому такий акт не може бути врахований судом як доказ. Акт огляду транспортного засобу №39 від 10.03.2006р. складений не належним чином, у ньому не відображені всі операції, які потрібно було б провести, щоб відремонтувати пошкоджений автомобіль. У висновку автотоварознавчого дослідження від 27.03.2006р. сказано ще і про фарбування передньої лівої дверки, крила переднього лівого. Що ще раз підтверджує, що даний акт не може бути враховано судом як доказ по даній справі.

Належність транспортного засоду -- автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА Відповідачу та перебування на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_1 Відповідачем визнано.

Згідно пояснень Відповідача, цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА, на момент вчинення його працівником (Третьою особою) ДТП не була застрахована.

Третя особа в судове засідання зявився, позовні вимоги Позивача повністю заперечив.

11.01.2010р. до господарського суду Львівської області надійшли заперечення Третьої особи на позовну заяву, в яких, зокрема, зазначено наступне.

Так, мотивуючи п.2 ст.34 ГПК України, Третя особа зазначає, що Позивач, на підтвердження завдання йому збитків в розмірі 14377,22грн., посилається на висновок авторознавчого дослідження від 27.03.2006р., в якому зазначено, що автомобіль оглянутий в присутності Третьої особи, на підставі чого було складено акт огляду транспортного засобу №39 від 10.03.2006р. Проте, даний акт є сфальсифікований, оскільки не містить підпису Третьої особи, а підпис навпроти прізвища ОСОБА_1 не Третьої особи. Крім того, Третій особі не було відомо про те, що буде проводитись огляд автомобіля. Відповідно, розмір збитків, зазначений в Акті, не відповідає дійсності. Враховуючи те, що на думку Третьої особи підпис на акті підроблено, а встановити справжність підпису можна лише провівши почеркознавчу експертизу, Третя особа заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та запропонував питання, які слід поставити судовим експертам.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Львівської області №7/136 від 19.01.2010р. провадження у справі зупинено та призначено почеркознавчу експертизу; при призначенні експертизи врахзовано запропоновані Третьою особою питання. Витрати по проведенню експертизи покладено на Третю особу.

Проте, 20.07.2010р. до господарського суду Львівської області з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулась справа №7/136 без виконання ухвали господарського суду №7/136 від 19.01.2010р. з причин неоплати вартості судової експертизи.

Крім того, в судовому засіданні 04.10.2010р. Третя особа на запитання суду чи стверджує Він про те, що підпис навпроти прізвища ОСОБА_1 в акті №39 огляду транспортного засобу від 10.03.2006р. виконаний не Ним і чи необхідно з цього приводу вирішувати питання про направлення матеріалів до слідчих органів матеріалів справи з метою проведення перервірки в порядку ст.97 КПК України (в ході якої почеркознавче дослідження чи експертиза може бути проведена слідчими органами за рахунок держави), відповів, що Він не стверджує, що даний підпис виконаний не Ним, і матеріали справи в слідчі органи для проведення перевірки данного питання та прийняття відповідного рішеня просив не скеровувати.

Враховуючи відсутність доводів ОСОБА_1 про невиконання ним підпису в Акті огляду від 10.03.2006р., матеріали справи в слідчі органи не скеровувались.

Належність транспортного засоду -- автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА Відповідачу та перебування на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_1 Третьою особою визнано.

Також, ухвалами господарського суду Львівської області №№7/136 від 10.09.2010р. та від 27.09.2010р. викликався для дачі пояснень в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України спеціаліст авторознавець приватного підприємства «Авекс»Сахно В.В.

Проте, на виклик в судові засідання 27.09.2010р. та 04.10.2010р. останній не зявився; 04.10.2010р. до гсоподарського суду Львівської області надійшла телеграмма про госпіталізацію Сахна В.В. на стаціонарне лікування.

Суд також зазначає, що керуючись ст.69 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи в тому числі продовження строку вирішення спору на 15 днів, в суда відсутня можливість для подальшого відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 11981,02грн. виплаченого страхового відшкодування.

10.03.2006р. о 16год. в м.Львів по вул..Хуторівка-Чупаріна гр..ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Тойота н.з.00310 ТА на перехресті не надав дорогу транспортному засобу, який рухався праворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Фольцваген н.з. ВС 77-11 АІ, завдавши йому технічні пошкодження, чим порушив правила дорожнього руху України. Наведене підтверджується постановою Буського районного суду Львівської області від 07.04.2006р. по справі №3-885 2006р., та не заперечується Сторонами.

Встановивши, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, постановою Буського районного суду Львівської області від 07.04.2006р. по справі №3-885 2006р. ОСОБА_1 визнано винним за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення.

Належність транспортного засоду -- автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА Відповідачу та перебування на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_1 Відповідачем та Третьою особою визнано.

Належність транспортного засобу автомобіль «VOLKSWAGTN TOUAREG», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КХС №871707, виданого Львівським МРЕВ ДАІ УМВС України у Львівській області 30.11.2005р.

Підтвердженням страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 на забезпечений транспортний засіб автомобіль «VOLKSWAGTN TOUAREG», державний номер НОМЕР_2 є поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВА №0297713.

Також, в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази того, що цивільно-правова відповідальність Відповідача, як власника наземного транспортного засобу автомобіля марки Тойота номерний знак 00310 ТА, на момент вчинення працівником Відповідача (Третьою особою) дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №39 від 27.03.2006р. (далі Висновок доілсдження), проведеного спеціалістом приватного підприємства «Авекс»Сахно В.В., вартість відновлюваного ремонту автомобіля «VOLKSWAGTN TOUAREG», державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, становить 14377,22грн.

У Висновку дослідження зазначено, що огляд транспортного засобу автомобіля «VOLKSWAGTN TOUAREG», державний номер НОМЕР_2 проводився 10.03.2006р. у присутності, в тому числі, ОСОБА_1

Пошкодження транспортного засобу автомобіля «VOLKSWAGTN TOUAREG», державний номер НОМЕР_2, встановлені актом №39 огляду транспортного засобу від 10.03.2006р. (далі Акт огляду), в якому наявний підпис, в тому числі, ОСОБА_1

Щодо доводів Відповідача, зазначених у відзиві, про невідображення в Акті огляду всіх операцій, які потрібно було б провести, щоб відремонтувати пошкоджений автомобіль, а саме фарбування передньої лівої дверки та крила передьного лівого, суд зазначає, що пошкодження переднього лівого крила та дверки передьної лівої відображене на першій сторінці Акту огляду в графі «Під час огляду автомобіля виявлено».

З приводу доводів ОСОБА_1 (Третя особа) щодо виконання ним чи не ним даного підпису суд зазначає, що, як вказано в описовій частині рішення, на підставі клопотання ОСОБА_1 було призначено почеркознавчу експертизі щодо належності підпису в Акті огляду ОСОБА_1 чи іншій особі. Експертиза не проведена у звязку з вімовою ОСОБА_1 від оплати такої.

Представники Сторін відмовились від оплати почеркознавчої експертизи.

Крім того, судом у судовому засіданні 04.10.2010р., з метою вирішення питання про направлення матеріалів до слідчих органів матеріалів справи з метою проведення перервірки в порядку ст.97 КПК України (в ході якої почеркознавче дослідження чи експертиза може бути проведена слідчими органами за рахунок держави), яке оголошувалось в судовому засіданні, Третій особі (ОСОБА_1) ставилось питання чи він дійсно стверджує, що підпис в Акті огляду виконаний не ним. На що ОСОБА_1 відповів, що Він не стверджує, що даний підпис виконаний не Ним.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Учасниками не представлено доказів того, що підпис в Акті огляду виконаний не ОСОБА_1, та те, що в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив, що не стверджує, що підпис в Акті огляду виконаний не ним, та, відповідно, про відсутність підстав для скерування матеріалів справи у слідчі органи для проведення перевірки в порядку ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України доводів Третьої особи (в тому числі доводів щодо невиконання ОСОБА_1 в Акті огляду, а, відповідно, підроблення такого), також враховуючи заяву ОСОБА_1, відповідно до якої він не стверджує про невиконання підпису ним в Акті огляду, та причини повернення матеріалів справ з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд приходить до висновку про відсутність доказів та доводів, які б спростовували виконання підпису в Акті огляду ОСОБА_1

Згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України №780 від 15.09.2010р., фінансовому управлінню наказано перерахувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_411981,02грн. за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу «VW TOUAREG»з номерним знаком НОМЕР_2.

Відповідно до платіжного доручення №1011 від 13.12.2006р., Позивачем перераховано 11981,02грн. з призначенням платежу страхове відшкодування згідно наказу №780 від 15.09.2006р. ОСОБА_4

Позивачем скеровувалась претензія від Відповідачу з вимогою проведення компенсації виплаченого відшкодування, підтвердженням чого повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.09.2009р.

Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на претензію.

Згідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.27 Закону України “Про страхування” та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно п.31.1 ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до п.п.А п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно п.38.2.1 ст.38 38.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем та Третьою особою не доведено, що шкода настала не з їх вини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 11981,02грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2000грн. оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Ст.5 Закону України «Про адвокатуру»встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові, повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обгрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.

17.04.2009р. між Позивачем (Замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавцем) укладено контракт №40 про надання правової допомоги (далі Констракт), відповідно до ст.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець за винагороду приймає на себе зобовязання з надання правової допомоги Замовникові, на умовах, встановлених цим Контрактом.

Відповідно до п.3.1 ст.3.1 Контракту, Виконавець приймає на себе зобовязання щодо здійснення наступних видів правової допомоги Замовникові на підставі та у відповідності із чиним законодавством України: правова допомога з підготовки судових справ (позовних матеріалів), подачі позовних матеріалів на розгляд відповідних судів, представництво інтересів Замовника у судах.

Згідно ст.8 Контракту, вартість послуг Виконавця визначається по кожній окремій судовій справі, в якій Виконавець представляє інтереси Замовника шляхом укладення окремих додаткових угод до данного Контракту, та не може перевищувати 2000грн. за надання правової допомоги по кожній окремій судовій справі.

Відповідно до ст.9 Констракту, послуги Виконавця за даним Констрактом по кожній окремій судовій справі оплачуються шляхом 100% передоплати.

Згідно п..10.1 ст.10 Котракту, розмір правової допомоги, що надається в порядку, передбаченому п.3.1 ст.3 Контракту, визначається наступним чином у справах, в яких ціна позову в межах від 10000грн. і більше, розмір правової допомоги складає 2000грн.

Виконавцем прийнято завдання на ведення від імені Замовника даної судової справи Відповідно до додаткової угоди №1 від 17.04.2009р. до Контракту, Замовником передано.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії В02 №НОМЕР_3, ОСОБА_2 являється фізичною особою-підприємцем.

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_4 від 26.03.2008р., ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи наявна довіреність Позивача, видана ОСОБА_2 на право здійснення представництва.

Відповідно до платіжного доручення №11592 від 21.04.2009р., Позивачем перераховано ОСОБА_2 2000грн. за юридичні послуги згідно Контракту та додаткової угоди №1.

Представник Позивача ОСОБА_2 підписав позовну заяву, брав участь у всіх судових засідання, виконував вимоги ухвал господарського суду щодо наданям матеріалів, копії документів, долучених до позовної заяви, посвідчені також ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 2000грн. витрат з оплати послуг адвоката підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.10.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-7, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 69, 82-87, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 16, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», преамбулою, ст.ст.38, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2, 5 Закону України «Про адвокатуру», ст.33 «Правил адвокатської етики», суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Буської центральної районної лікарні (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул.Львівська, 61, ідентифікаційний код 01997633) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ-154, Русанівський бульвар, 8, ідентифікаційний код 21647131) 11981грн. 02коп. виплаченого страхового відшкодування, 2000грн. витрат на оплату послуг адвоката, 119грн. 81коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя