Рішення № 11860285, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р.                     Справа № 21/149                               

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 3 487,74грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: не з’яв.

відповідача: Манерова Ю.В. – юр.

Відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (вугілля кам’яне марки ЖО 0-200), відправленого 19.03.10р. (вантажовідправник - Відкрите акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія”) за залізничною накладною на групу вагонів № 36517549, у напіввагоні № 64441488 у загальній сумі 3 487,74грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після прибуття вагону на станцію призначення з ознаками розкрадання під час перевезення (заглибини у вагоні) перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційним актом. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посиланням на те, що позивачем не доведена ціна вантажу, який перевозився за спірною відправкою.

Позивачем у судовому засіданні 14.09.10р. було заявлене клопотання про витребування у вантажовідправника (ВАТ “Львівська вугільна компанія”) рахунку на вугілля кам’яне марки ЖО 0-200, відправлене 19.03.10р. за залізничною накладною на групу вагонів № 36517549, у напіввагоні № 64441488.

З огляду на те, що відповідно до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу; вугілля кам’яне марки ЖО 0-200 у напіввагоні № 64441488 було відправлене ВАТ “Львівська вугільна компанія” та надійшло позивачеві на підставі договору, укладеного з ТОВ „Метінвест Холдінг”, тобто вантажовідправник не є постачальником продукції позивачеві; інформації щодо вартості вугілля, визначеної вантажовідправником, позивач не має і його звернення до відправника з відповідним запитом ВАТ “Львівська вугільна компанія” залишене без задоволення, господарським судом клопотання позивача було задоволене і ухвалою від 14.09.10р. суд витребував від ВАТ “Львівська вугільна компанія” рахунок на вугілля кам’яне марки ЖО 0-200, відправлене 19.03.10р. за залізничною накладною на групу вагонів № 36517549, у напіввагоні № 64441488.

Ухвали суду від 14.09.10р. і 12.10.10р. ВАТ “Львівська вугільна компанія” виконані не були і витребувані документи суду надані не були, у зв’язку з чим справа на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

19.03.10р. ВАТ “Львівська вугільна компанія” по залізничній накладній на групу вагонів № 36517549 в 22-х напіввагонах відвантажило позивачу вугілля кам’яне. Серед відвантажених був і напіввагон № 64441488, за даними накладної вага нетто вантажу у якому 62,7 т, вага тари 21,1 т.

На станцію призначення зазначений вагон за спірною відправкою прибув 22.03.10р. з актом загальної форми станції П’ятихатки-Стикова Придніпровської залізниці № 1424 від 20.03.10р. Підстава складання акту загальної форми – заглибини у напіввагоні, технічна несправність вагону.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж у напіввагоні № 64441488 видавався з перевіркою його маси представниками станції Авдіївка Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт від 23.03.10р. БН 689705/18, згідно з яким:

·          навантаження нижче рівня бортів на 10см, рівномірне, з природними скосами до дверей;

·          над 1, 2 люками заглибина 0,2м до підлоги;

·          вагон технічно не справний, над 1 люком поперечної хребтової балки є щілина 2 см, закладена дошкою і папером;

·          є сліди старого витікання вантажу, на час прибуття витікання вантажу не виявлено;

·          поверхня вантажу катком не ущільнювалась, плівкою проти видування не покривалась, захисне маркування відсутнє;

·          зважування вагону проводилося на 100 т електронних вагонних вагах вантажоодержувача два рази; нестача виявилася при кожному переважуванні;

·          вага нетто зважування вантажу 57,95 т (брутто 79,05 т, тари 21,1 т), нестача вантажу складає 4,75 т проти даних залізничної накладної;

Комерційні акти підписано: з боку залізниці – заступником начальника станції, старшим прийомоздавальником, інженером з розшуку вантажів; з боку одержувача – особою, яка брала участь у перевірці (прийомоздавальником).

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 4,12 т вугілля (з урахуванням норми недостачі 1%), яка з урахуванням ПДВ складає 3 487,74грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) і якості вугільної продукції складає 3 487,74грн. із розрахунку: 4,12т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1%) х 846,54грн. (вартість 1т вугілля з урахуванням вологості, попелу та сірки + ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314, 315 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.115, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (м. Авдіївка Донецької області, пр. Індустріальний, 1, п/р 26008049000 у ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, п/р 26003301745424 у філії ГУ ПIБ України у Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 00191075) 3 487,74грн. основного боргу (вартість нестачі), 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено 26.10.2010р.