Рішення № 11860279, 18.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.10 р.                     Справа № 23/172                               

За позовом: Спільного підприємства ”Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Хозяюшка плюс” м. Маріуполь

про стягнення 58627, 72 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, спільне підприємство ”Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Хозяюшка плюс” м. Маріуполь, 40505, 16 грн. боргу, 4519, 99 грн. інфляційних, 1701, 3 грн. річних та 11901, 27 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          укладення з відповідачем договору поставки № DN0005715 від 28.01.2009р., за умовами якого за період з 30.03.2009р. по 30.04.2009р. відповідачу поставлено товару на загальну суму 29864, 88 грн.;

-          існування у відповідача заборгованості за раніше поставлений товар, яка станом на 29.03.2009р. складала 42476, 4 грн.;

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № DN0005715 від 28.01.2009р. щодо повної та своєчасної оплати вартості товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 40505, 16 грн.;

-          акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009р.;

-          нарахування відповідачу на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 4519, 99 грн. інфляційних та 1701, 3 грн. річних та на підставі п.8.2. вищевказаного договору 11901, 27 грн. пені;

-          ст.ст. 16, 257, 258, 525, 526, 625 ЦК України.

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, витребувані судом документи не представив, його представники у засідання суду не з’явились. Процесуальні документи по справі, надіслані відповідачу рекомендованими листами, в т.ч. і з повідомленням про вручення поштового відправлення, за адресою, зазначеною у позові: вул. Артема, 134, м. Маріуполь, повернуті до суду з поміткою відділення зв’язку ”за закінченням терміну зберігання”. Тому справу на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір поставки № DN0005715 від 28.01.2009р. (далі - договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця товари на підставі погодженої сторонами специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору, у відповідності із поданим покупцем замовленням, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору ціна та асортимент товару визначаються у двосторонніх специфікаціях, погоджених сторонами у письмовій формі.

Пунктом 2.8. договору закріплено, що загальна сума договору визначається згідно накладних; ця сума є орієнтовною та остаточно визначається виходячи з ціни на товар та загальної кількості товару, поставленого у відповідності з умовами та протягом дії договору.

Асортимент та кількість товару, що поставляється, остаточно визначається у замовленні (п.3.1. договору). Покупець подає постачальнику замовлення факсом або через представника постачальника на розсуд покупця; у замовленні вказуються номер замовлення, вид товару, що замовляється, та його кількість, місце поставки (п.3.2. договору в редакції додаткової угоди до нього від 01.02.2009р.).

Згідно п.4.1. договору в редакції додаткової угоди до нього від 01.02.2009р. датою приймання товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової (товарної) накладної на відповідну партію товару.

В договорі поставки № DN0005715 від 28.01.2009р. строк його дії не визначений (в п.12.8. договору відповідна графа не заповнена), отже відповідно до ч.1 ст.267 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вищевказаний договір вважається укладеним на 1 рік.

Позивач за період з 31.03.2009р. по 30.04.2009р. за видатковими накладними від 31.03.2009р. № ДН000046430, № ДН000046431, № ДН000046437, № ДН000046442, № ДН000046443, від 16.04.2009р. № ДН000050649, № ДН000050654, № ДН000050656, № ДН000050695, № ДН000050698, від 17.04.2009р. № ДН000051237, від 25.04.2009р. № ДН000053492, № ДН000053493, № ДН000053494, № ДН000053495, № ДН000053496, від 29.04.2009р. № ДН000054389, № ДН000054390, № ДН000054391, № ДН000054392, № ДН000054393 та від 30.04.2009р. № ДН000054868, № ДН000054902, № ДН000054903, № ДН000054904, № ДН000054905, які містили найменування, кількість та ціну товару, поставив відповідачу товар на загальну суму 29864, 88 грн., а відповідач його прийняв, що підтверджено відповідними підписами в накладних в графі ”Отримав” та не спростовано відповідачем.

Позивач зазначає, що товар за вищевказаними накладними був поставлений саме на виконання умов договору поставки № DN0005715 від 28.01.2009р. Відповідач це твердження не спростував. Крім того, доказів існування між сторонами у спірний період будь-яких інших договірних, позадоговірних відносин або домовленостей, в т.ч. усних, щодо поставки аналогічного товару суду не надано. За таких обставин, незважаючи на відсутність в матеріалах справи специфікацій до договору та замовлень покупця, про які йдеться мова в п.2.1. та п.3.1. договору, суд робить висновок, що поставка товару за вказаними в попередньому абзаці накладними здійснена на виконання умов договору поставки № DN0005715 від 28.01.2009р.

Сторони погодили, що покупець оплачує поставлений йому постачальником товар на умовах відстрочення платежу не пізніше ніж через 30 календарних днів після поставки відповідної партії товару (п.5.2. договору в редакції додаткової угоди до нього від 01.02.2009р.).

За спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем 31.03.2009р., 16.04.2009р., 17.04.2009р., 25.04.2009р., 29.04.2009р. та 30.04.2009р. Отже, останнім днем виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару є 30.04.2009р., 16.05.2009р., 17.05.2009р., 25.05.2009р., 29.05.2009р. та 30.05.2009р. відповідно.

В порушення умов договору поставки № DN0005715 від 28.01.2009р., вимог ст.ст. 525, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 265 ГК України відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого ним товару, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 40505, 16 грн. (позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався з ним за отриманий товар на суму 31231, 08 грн., частково повернув товар на суму 605, 04 грн., і крім того, у відповідача станом на 29.03.2009р. існувала заборгованість перед позивачем за раніше поставлений товар в сумі 42476, 4 грн.).

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджена сума боргу в розмірі 40505, 16 грн., а доказів її сплати відповідачем не надано, суд стягує з нього на користь позивача вищевказану суму боргу.

Пунктом 8.2. договору в редакції додаткової угоди до нього від 01.02.2009р. передбачено, що за прострочення оплати товару, який постачається за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів за кожний день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту договору позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь 11901, 27 грн. пені. Ухвалами по справі від 20.08.2010р. та від 07.09.2010р. суд зобов’язував позивача здійснити розрахунок пені окремо за кожною накладною із зазначенням конкретного періоду нарахування. Позивач без поважних причин не виконав цієї вимоги суду. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. З розрахунку пені, доданого до позовної заяви, вбачається, що початок періодів нарахування пені визначено позивачем невірно. Крім того, позивач при обчисленні пені враховував суму заборгованості, яка існувала у відповідача станом на 29.03.2009р. в сумі 42476, 4 грн. Правомірно чи ні позивач нараховував пеню з урахуванням вищевказаної суми, встановити неможливо, тому суд здійснив перерахунок пені за кожною конкретною накладною. За розрахунками суду загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 146, 22 грн. (за період з 01.05.2009р. по 15.05.2009р., за період з 18.05.2009р. по 24.05.2009р., за період з 26.05.2009р. по 28.05.2009р., за період з 31.05.2009р. по 15.11.2009р.). Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача решти суми пені суд на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної статті позивач нарахував відповідачу 4519, 99 грн. інфляційних та 1701, 3 грн. річних. Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних, суд зазначає, що за квітень 2009р. - березень 2010р. загальна сума інфляційних складає 4520, 01 грн., але позивач за вказаний період заявив до стягнення лише 4519, 99 грн. За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних суд задовольняє в повному обсязі і стягує з відповідача на користь позивача 4519, 99 грн. інфляційних.

Позовні вимоги щодо стягнення річних суд задовольняє частково і стягує з відповідача на користь позивача лише 1651, 26 грн. річних за період з 30.03.2009р. по 01.08.2010р. В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє, оскільки ним невірно визначений початок періодів нарахування річних.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Хозяюшка плюс” (м. Маріуполь, вул. Артема, 134, р/р 26006215245262 в ДОФ Укрсоцбанк, МФО 334011, ЄДРПОУ 34372707) на користь спільного підприємства ”Вітмарк-Україна” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, пров. Високий, 22, р/р 26002001302398 в АТ ”ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 22480087) - 40505 грн. 16 коп. боргу, 1146 грн. 22 коп. пені, 4519 грн. 99 коп. інфляційних, 1651 грн. 26 коп. річних, 478 грн. 23 коп. витрат на сплату держмита та 192 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги в частині стягнення решти суми пені залишити без розгляду.

В решті вимог щодо стягнення річних позивачу у позові відмовити.

Суддя                               

В судовому засіданні 18.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.                               Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2010р.