Рішення № 118579648, 24.04.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/440/24

Провадження № 2/211/1131/24

РІШЕННЯ

іменем України

24 квітня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути заборгованість за укладеним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.01.2021 у сумі 22154,65 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 березня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 подана заява про долучення доказів у справі та докази направлення їх позивачу.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи не з`явився, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, додаткових пояснень у справі не подав.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 05.01.2021 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» (а.с. 7 - копія анкети-заяви).

Згідно із п. 1 Анкети-заяви Відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами та правилами обслуговування АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом спроживчого кредиту, що розміщені за посиланням: www/monobank.ua/terms; Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank, він підтвердив отримання примірника договору в Мобільному додатку monobank, підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору і зобов`язався виконувати умови договору, підтвердив, що інформація, передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», йому надана шляхом її розміщення у Договорі на офіційному сайті банку.

На підставі укладеного договору Відповідачу було відкрито поточний рахунок у банку у гривні та останній отримав у розпорядження картку, на якій відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

За положеннями пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статі 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

У матеріалах справи наявна Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 05.01.2021 підписана банком та ОСОБА_1 , якою останній ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви (П.І.Б, РНОКПП, місце проживання, соціальний статус, службове положення, телефон, дані паспорту та ін.); просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися ним для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором; визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 статті 633 ЦК України).

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання 05.01.2021 Відповідачем Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, додатками до якої є Умови та Правилами надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту. І відповідач не заперечує сам факт підписання вказаної анкети.

У пункті 6 Анкети-заяви Відповідач просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (у т.ч. удосконалений електронний підпис далі УЕП) обов`язковим під час здійснення операцій за всіма рахунками, що відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Він буде використовувати УЕП у мобільному додатку для засвідчення його дій.

Відповідно до розділу 5 Умов і Правил, клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визначаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України (п.5.3). Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій (п.5.8.1).

Отже, підписавши Анкету-заяву, між відповідачем та банком був укладений договір про надання банківських послуг, у зв`язку з чим у Відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 1050, частиною 2 статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 12.11.2023 становить 22154,65 грн., у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 22154,65 грн. (а.с. 6 розрахунок заборгованості).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував на те, невстановлені особи шляхом шахрайських дій заволоділи його грошовими коштами внаслідок і виникла заборгованість у сумі 22154,65 грн. На підтвердження вказаного факту ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи відповідні докази. Як вбачається з копій витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2021 за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046720000149 внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та розпочато досудове розслідування; у подальшому здійснено перекваліфікацію на ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 49 копія талону повідомлення, а.с. 50 копія заяви, а.с. 51, 52 копії витягів).

У свою чергу, відповідача було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та вчинені певні слідчі дії (а.с. 56-59).

Також надано відповідь від представника банку, яка свідчить, що відповідач повідомив позивача з приводу шахрайських дій щодо його рахунку, у свою чергу, представником запропоновано відповідачу дочекатися закінчення розслідування правоохоронних органів та рішення суду по даній ситуації (а.с. 55).

Незважаючи на наявність зареєстрованого кримінального провадження, банк не дочекався закінчення розслідування правоохоронних органів по КП №12021046720000149, яке наразі не закрите, та рішення суду, а вважає відповідача ОСОБА_1 винним у несанкціонованих операціях по їх зняттю та нарахував відповідачу ще відсотки на залишок неповернутої суми за кредитним договором, хоча відповідно до позовних вимог просить стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

За змістом статті 614ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.1Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» (далі - Закон) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 14.12 ст.14Закону користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із п. 14.14 ст.14Закону банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу;реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка.

Під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.

Згідно з п. 14.16 ст.14Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач виконав вимоги Закону та невідкладно повідомив банк про платіжні операції, які ним не виконувалися. Крім того, надані позивачем докази не є достатніми для висновку про те, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 05.01.2021 щодо зняття готівки у банкоматі. Тягар доведення зазначених обставин у цьому провадженні покладається на позивача, який саме й звернувся до суду, оскільки ч. 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Натомість надані відповідачем докази підтверджують факт звернення відповідача до банку про вчинення шахрайських дій та його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача дійсно була відсутня воля на зняття грошових коштів.

Таким чином, встановивши, що банком не доведено вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою; зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомив банк про цей факт та звернувся до правоохоронних органів; враховуючи наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості.

Згідно статті 141ЦПК України понесені судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 263, 265,354,355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 квітня 2024 року.

Суддя Д.М. Ніколенко