Рішення № 118526556, 19.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р. № 400/14685/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавної служба України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, провизнання протиправною та скасування постанови від 23.11.2023 року № ПШ 018774,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач) , в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2023 року № ПШ018774, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївський області.

Ухвалою від 08.12.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до акту відповідачем було виявлено, що під час здійснення пасажирських перевезень автомобілем на замовлення перевізник-позивач не забезпечив наявності у водія копії договору із замовником. Разом з тим, позивач зазначає, що автомобіль використовується для власних потреб та не використовувався для здійснення перевезень пасажирів на замовлення, тому наявності такого договору не потребує. В акту перевірки вона також зазначила , що на момент перевірки здійснювала перевезення рідних.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до Акту № 017676 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень, пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2023 року легковий автомобіль марки FORD, д.н. НОМЕР_1 виконував внутрішні перевезення.

На автодорозі М-14 (21км + 434 м) стосовно цього легкового автомобіля була проведена рейдова перевірка старшим державним інспектором.

У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: договір із замовником послуги, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області 23.11.2023 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018774, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, у зв`язку з чим оскаржив її у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України «Про автомобільний транспорт в Україні» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 7, 14 ст. 6 Закон № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 1, аб. 1 п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно п. 2, 4 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як визначено п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно ст. 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому у Законі № 2344 (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, ст. 39 Закону № 2344, накладається на перевізників.

За приписами п. 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 60 Закону № 2344 стало встановлення факту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги. Такий висновок зроблено в акті перевірки.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення.

Проте в акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість в акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, при цьому відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем. У документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

Суд зазначає, що акт перевірки це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

На думку суду, саме по собі перевезення пасажирів на автомобілі, що належить позивачу не може бути підставою для притягнення її до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення спірної рейдової перевірки позивачка на зазначеному транспортному засобі надавала послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та що вона є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344.

Отже, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів, чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

Суд звертає увагу, що за приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

При цьому факт здійснення перевезення пасажирів на замовлення має бути встановлений, зафіксований та підтверджуватись належними і допустимими доказами.

Проте, надані відповідачем докази не підтверджують зазначений факт.

Разом з цим, саме відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковими автомобілями на замовлення та що він є перевізником у розумінні Закону № 2344.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 134, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150; вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2023 року № ПШ018774, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївський області.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.04.2024 року.

Суддя О.В. Малих