Рішення № 118526555, 19.04.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р. № 400/353/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївський області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач, ВПВР), в якому просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенка Сергія Сергійовича при винесенi постанови від 28.12.2023 року ВП № 71902751 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справi № 400/2795/21, виданого Миколаївський окружним адміністративним судом 17.05.2022 року;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївський області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївський області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенка Сергія Сергійовича від 28.12.2023 року ВП № 71902751 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 400/12795/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним cyдoм 17.05.2022 року;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївський області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 71902751 по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 400/12795/21, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 17.05.2022 року.

Ухвалою від 17.01.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа, яким зобов`язано боржника вчинити дії вчинено належні заходи виконання судового рішення, відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», яка є спеціальною та якою передбачений порядок виконання рішень даної категорії. Відповідач вважає, що державним виконавцем винесено постанову від 28.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП №71902751 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі № 400/12795/21 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2021 рік;

- зобов`язано Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення судом 17.05.2022 року видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. вiд 02.06.2023 року відкрито виконавче провадження № 71902751 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року у справі № 400/12795/21.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. від 02.06.2023 року ВП № 71902751 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено для боржника мінімальні витрати на загальну суму 200,00 грн.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. від 02.06.2023 року ВП № 71902751 про стягнення виконавчого збору постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн.

Актом державного виконавця ВПВР від 09.10.2023 року ВП №71902751 встановлено, що станом на 09.10.2023 року божником рішення суду не виконується без поважних причин.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. від 09.10.2023 року ВП № 71902751 про накладення штрафу на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Актом державного виконавця ВПВР вiд 27.12.2023 року ВП №71902751 встановлено, що станом на 27.12.2023 року божником повторно рішення суду не виконується без поважних причин.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. від 27.12.2023 року ВП № 71902751 про накладення штрафу на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

Постановою головного державного виконавця ВПВР Квашенко С.С. від 28.12.2023 року ВП № 71902751 про закінчення виконавчого провадження постановлено закінчити виконавче провадження.

Як вбачається з зазначено постанови, 28.12.2023 року державним виконавцем до органу досудового розслiдування, відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», надiслано повiдомлення про вчинення посадовими особами боржника кримiнального правопорушення, оскiльки рiшення не може бути виконано без участi боржника.

Ураховуючи викладене, керуючись п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ВП № 71902751 закінчено.

Не погоджуючись із постановою ВПВР від 28.12.2023 року ВП № 71902751, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404).

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону № 1404, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404 встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404).

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/14580/16 (пункти 40 43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, щ Законом № 1404 на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

До суду не надано доказів того, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі № 400/12795/21, на виконання якого 17.05.2022 року видано виконавчий лист, виконано у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Отже, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Хоча, відповідно до вимог Закону № 1404, державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання у повному обсязі виконавчого листа від 17.05.2022 року у справі № 400/12795/21 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 554/10283/18, від 07.10.2020 року у справі № 461/6978/19 та від 08.12.2022 року у справі № 457/359/21.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення спірної постанови задоволенню не підлягає, оскільки права позивача у даному випадку порушено не діями державного виконавця, а постановою про закінчення виконавчого провадження, щодо якої суд дійшов висновку про її протиправність.

Належним та ефективним способом захисту прав позивача у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови від 28.12.2023 року ВП № 71902751 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справi № 400/2795/21, виданого Миколаївський окружним адміністративним судом 17.05.2022 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача винести постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 71902751, суд враховує, що як зазначалось вже судом вище по тексту рішення, після скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця, відповідно до положень ч. 1 ст. 41 Закону № 1404.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення адміністративного суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Відтак, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївський області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.12.2023 року ВП № 71902751 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справi № 400/2795/21, виданого Миколаївський окружним адміністративним судом 17.05.2022 року.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.04.2024 року.

Суддя О.В. Малих