Ухвала суду № 11842086, 02.09.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 р.Справа № 2-а-42760/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

при секретарі судового засідання - Антоненко Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі№2-а-42760/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агроліга", звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000122310/0 від 09.09.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі№2-а-42760/09/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення - рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000122310/0 від 09.09.2009 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" судові витрати в розмірі 3.40 грн.

Відповідач, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування незгоди з постановою суду посилається на те, що законом не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Таким чином, якщо на дату виникнення права на податковий кредит, платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Не зважаючи на вищезазначені правила формування податкового кредиту, визначені Законом України «Про податок на додану вартість», позивач включив суми придбаного ПДВ згідно податкових накладних минулих звітних періодів, тобто після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Від позивача заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги зазначена особа була повідомлена належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 20.07.2009 року головним державним податковим інспектором відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, радником податкової служби 3 рангу Куп'янської ОДПІ Чуб Аллою Ліонідівною та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби 1 рангу Куп'янської ОДПІ Деменченко Іриною Анатоліївною, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Агроліга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009 року. За результатами проведеної перевірки було складено відповідний акт №1142/23-31369010 від 28.08.2009 року.

Перевіркою встановлені порушення: пп. 7.2.3, 7.2.6. п. 7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки від 28.08.2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000122310/0 від 09.09.2009 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 88860 грн., в тому числі за січень 2007 року у сумі 4488 грн., за травень 2007 року в сумі 331 грн., за липень 2007 року в сумі 865 грн., за червень 2008 року в сумі 83176 грн. та штрафні санкції у розмірі 44430 грн.

Позивачем була надана скарга до Харківської обласної ДПІ та Куп'янської МДПІ. Відповідачем було прийнято рішення про накладання арешту на майно позивача та надіслано першу податкову вимогу № 1/48 від 19.09.2009 року.

В акті перевірки відповідач зазначає, що встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларації „Підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" всього в сумі 88860 грн., в тому числі за січень 2007 року у сумі 4488 грн., за травень 2007 року в сумі 331 грн., за липень 2007 року в сумі 865 грн., за червень 2008 року в сумі 83176 грн. а саме: ТОВ „Агроліга" при формуванні податкового кредиту декларації з ПДВ (загальної) в перевіряємому періоді включило суми податку на додану вартість згідно податкових накладних минулих звітних періодів, тобто після настання дати виникнення права на податковий кредит. В січні 2007 року до податкового кредиту включено податкову накладну № б/н від 28.12.2006 року ТОВ „Бушель - зерно", сума ПДВ-4488 грн. В травні 2007 року до податкового кредиту включено податок по податковій накладній № 163 від 16.11.2006р. ПСП „Виселок", соняшник, сума ПДВ-331 грн. В липні 2007 року до податкового кредиту включено податкову накладну № 0328-04 від 28.03.2005р. ПП „Ліга А", дизельне пальне, сума ПДВ - 865 грн. В червні 2008 року до податкового кредиту включено податкові накладні: №000000026 від 22.07.2005 р. ТОВ „Агроком Нова Водолага" послуги по доробці соняшника на загальну суму 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.; №000000027 від 27.07.2005 р. ТОВ „Агроком Нова Водолага", послуги по доробці соняшника на загальну суму 60000,00 р. в т.ч. ПДВ 10000 грн.; № 1028-03 від 28.10.2005р. ПП „Ліга А", кукурудза фуражна на загальну суму 355456,75 грн., в т.ч. ПДВ - 59242,79 грн.; № 245 від 23.12.2005 року ТОВ „Альтернатівна компанія", дизельне пальне на загальну суму 49082,51 грн., в т.ч. ПДВ - 8180,41 грн.; №247 від 28.12.2005 р. ТОВ „Альтернативна компанія", дизельне пальне на загальну суму 29522,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4920,33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача на включення до декларації податкових накладних, виписаних у минулих періодах, обумовлено пп.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до цього Закону, платник податку має право на самостійне узгодження податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі наступного. Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону).

У в зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у тому числі податковими накладними і банківськими документами про перерахування коштів в оплату вартості товарів та послуг, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідно до підпункту 7.4.1. п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не скористався правом, обумовленим у пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто не подав скаргу на постачальників, які не виписали податкові накладні, оскільки відповідач не досліджував первинні документи, всі податкові накладні були отримані позивачем своєчасно і цей факт був зафіксований заступником начальника відділу документальних перевірок управління аудиту юридичних осіб Куп'янської ОДПІ, радником податкової служби III рангу Рибалкою Л.В. у додатку №1 до Акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Агроліга" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2005р. по 31.12.2006р. №279/23-31369010 від 15.02.2007р.

Щодо права позивача на включення до декларації податкових накладних, виписаних у минулих періодах, це право обумовлено пп.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі змінами та доповненнями. Відповідно до цього Закону, платник податку має право на самостійне узгодження податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, позивачем правомірно віднесено суму 88860 грн. до податкового кредиту та, відповідно, не існує підстав для застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне. Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до положень пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2007 року до податкового кредиту включено податкову накладну № б/н від 28.12.2006 року, в травні 2007 року до податкового кредиту включено податок по податковій накладній № 163 від 16.11.2006 р., в липні 2007 року до податкового кредиту включено податкову накладну № 0328-04 від 28.03.2005 р., в червні 2008 року до податкового кредиту включено податкові накладні: №000000026 від 22.07.2005 р.; №000000027 від 27.07.2005 р.; № 1028-03 від 28.10.2005р.; № 245 від 23.12.2005 року; №247 від 28.12.2005 р.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем у тих періодах, в яких суми податку на додану вартість по них включені до складу податкового кредиту, що підтверджується відповідними записами у книзі реєстрації отриманих/виданих податкових накладних. За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних. Позивачем суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту. Згідно положень пп. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). В акті перевірки відповідачем вказано, що скарг від позивача не надходило. Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право а не обовязок особи на подачу такої скарги.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахуванням всіх фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2010 р. по справі№2-а-42760/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі№2-а-42760/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.09.2010 р.