Ухвала суду № 11841759, 19.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1022/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"19" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу позивача Жашківського підприємства теплових мереж на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у справі за позовом Жашківського підприємства теплових мереж до Державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено його завищення в сумі 89058 грн. 55 коп., в тому числі за січень 2009 року в сумі 55794 грн. 86 коп., за лютий 2009 року в сумі 26505 грн. 65 коп. та за березень 2009 року в сумі 6758 грн. 04 коп.

В акті зазначено, що відповідно до п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство при придбанні природного газу для вироблення теплової енергії для населення та бюджетної сфери застосовувало касовий метод оподаткування.

Так, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено його заниження всього в сумі 53552 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 12171 грн. і за червень 2009 року в сумі 41381 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2009 року на суму 22867 грн., в результаті формування податкового кредиту не за касовим методом.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152351/0 від 02.11.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 80328 грн., а саме за основним платежем - 53552 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26776 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - «Закон № 168/97-ВР»),

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону №168/97-ВР, касовий метод - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції, перелічені у п. 11.11 ст. 11 Закону №168/97-ВР, то за касовим способом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з поставки товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій.

А тому якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п. 11.11 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право на податковий кредит за операціями з придбання природного газу від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»виникає у позивача з моменту фактичного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим сума податкового кредиту визначена позивачем у його податкових деклараціях є завищеною, оскільки сформована на підставі виписаних його контрагентом накладних на всю вартість товару (природного газу).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 1.8 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Законом №168/97-ВР.

Аналізуючи наведені вище норми Закону № 168/97-ВР, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що суми податку, які підлягають сплаті чи до відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, а податковий кредит звітного податкового періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на формування податкового кредиту та на відшкодування з бюджету податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не лише при наявності лише податкової накладної без оплати за товар.

Отже, позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі накладних, отриманих від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», оскільки позивач фактично кошти на всю суму придбання природного газу не перерахував.

Податковим повідомленням-рішенням № 0042711750/0 від 02.11.2009 року, прийнятим на підставі акту перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року № 490/23-01/21370764 від 21.10.2009 року, позивачу визначено податкове зобов'язання 2 податку з доходів фізичних осіб у сумі 2453 грн. 73 коп., а саме за основним платежем -817 грн. 91 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1635 грн. 82 коп.

При визначенні суми штрафних (фінансових) санкцій відповідач керувався п.п. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до положень пп.. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Таким чином, колегія суддів погоджується про обґрунтованість застосування штрафних санкцій у сумі 1635 грн. 82 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Жашківського підприємства теплових мереж - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 19.10.2010.