Постанова № 11841786, 19.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-13761/08 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу позивача Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до державного підприємства «Вінницятрансприлад», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна адміністрація залізничного транспорту України, про стягнення коштів, використаних з порушенням вимог чинного законодавства в сумі 79260,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державного підприємства «Вінницятрансприлад», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна адміністрація залізничного транспорту України, про стягнення коштів, використаних з порушенням вимог чинного законодавства в сумі 79260,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до плану роботи контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на П квартал 2008 року, у червні - липні поточного року позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП«Вінницятрансприлад», за період з 1 липня 2006 року по 1 квітня 2008 року, під час якої виявлено незаконне перерахування коштів на утримання апарату управління вищестоящої організації - Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця) в сумі 306 300,0 грн., що відповідно відображено в акті ревізії від 17.07.2008 №05-07/26.

Так, в ході ревізії витрат операційної діяльності, що не входять до собівартості реалізованої продукції встановлено, що найбільшу питому вагу в інших витратах операційної діяльності відповідача займають витрати на утримання апарату Укрзалізниці: в II півріччі 2006 року - 95 300,0 грн. або 35,8%, в 2007 році -173 700,0 грн. або 28,95%, в І кварталі 2008 року - 37 300,0 грн. або 27,19%.

Згідно вимог п. 6 статті 22 Господарського кодексу України відносини органів управління з суб'єктами господарювання у державному секторі економіки можуть здійснюватися на договірних засадах.

Враховуючи, що відповідач є юридичною особою, п.1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено обов'язковість укладання правочинів між юридичними особами у письмовій формі, які фактично між відповідачем та Укрзалізницею були відсутні.

Крім того, накази Укрзалізниці, на підставі яких здійснювалось перерахування коштів на її утримання, є підзаконними нормативно-правовими актами відомчого характеру та видані без врахування вимог Цивільного та Господарського кодексів України, якими в свою чергу, передбачено обов'язковість та можливість укладення правочинів між юридичними особами у письмовій формі.

Крім того, Законом України «Про залізничний транспорт України», Статутом та Колективним договором відповідача не передбачені витрати на утримання органу управління.

Проте, відповідно до п. 14 додатку 2 до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2006 № 173 (далі - Порядок №173), показник фінансового плану «Інші операційні витрати»відображає загальний розмір собівартості реалізованих виробничих запасів: відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

У платежі 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 № 318 зазначено, що «До інших операційних витрат включаються інші витрати операційної діяльності», у п.26 «До складу елемента «Інші операційні витрати»включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених з пп. 22-25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо». В абз.9 п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 дано визначення, що «Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю».

Так, в п.2.2 Статуту відповідача визначено основні напрямки його діяльності, це виробнича, зовнішньоекономічна, торгівельна, внутрішні та міжнародні перевезення, надання різноманітних послуг населенню, здійснення угод купівлі-продажу на товарних біржах, вкладення капіталу в цінні папери та нерухомість на фондових біржах: участь у виставках аукціонах, ярмарках та інших видів господарської діяльності, серед яких не зазначені взаємовідносини з Укрзалізницею.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що утримання органу управління - Укрзалізниці не є операційною діяльністю Відповідача, відповідно включення витрат на утримання апарату Укрзалізниці до складу «Інших операційних витрат»є неправомірним, а формування фінансових планів здійснено з порушення Порядку №173.

Операції, пов'язані з управлінням підприємства відносяться до звичайної діяльності підприємства, так як забезпечують «будь яку основну діяльність підприємства»(п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»).

Таким чином, перерахування коштів Відповідачем у II півріччі 2006 року, 2007 році, І кварталі 2008 року на утримання апарату Укрзалізниці в загальній сумі 306 300,0 грн. здійснювалось з порушенням норм Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Статуту, Колективного договору та Порядок №173, що призвело до недоплати відповідачем дивідендів до Державного бюджету в сумі 79 310,0 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та до Державного бюджету підлягають перерахуванню кошти в сумі 79 260,00 гривень, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Вінницятрансприлад»в дохід державного бюджету України кошти в сумі 79260,00 грн. на р/р 31113115700002 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 21080500.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 19.10.2010.