Ухвала суду № 11841737, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9169/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне обєднання «Будпластик»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Науково-виробниче проектно-будівельне обєднання «Будпластик»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032308/0, №0000022308/0 від 10.02.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Науково-виробничого проектно-будівельного об'єднання «Будпластик»з питань правових відносин з TOB «Центр розвитку будівництва» (код 32910314), TOB «ТНС-Сервіс»(код 32909970), ПП «Кристал і К»(код 33630242), TOB «Будпромінвест»(код 33446824), TOB «Ювентіна»(код 32211829), ПП «Меркурій Трейд Інвест»(код 337508890, ПП «Укрмашкомплект»(код 33628935), ПП «Будремком Сервіс»(код 33947340), TOB «Укрторгальянс»(код 32955125), TOB «Сяйво і Ф»(код 32380716) за період з 01.07.2005 року по 30.09.2008 року, про що складено акт від 02.02.2009 року за № 50/1-23-08-25291151.

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про прибуток підприємств», що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на суму 131241,00 грн., та порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на суму 104993,00 грн.

В висновках акту перевірки зазначено, що TOB «Науково-виробниче проектно-будівельне обєднання «Будпластик»неправомірно включено до валових витрат за період 3 кв. 2005 року - 1 кв. 2007 року у сумі 204400 грн. Крім того, встановлено неправомірне включення до податкового кредиту за період липень 2005 року - січень 2007 року сум податку на додану вартість у загальному розмірі 163520,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 10.02.2009 року:

№0000022308/0 про визначення податкового зобов'язання з Додатку на додану вартість у розмірі 157489,50 грн., в т.ч. 104993,00 грн. - основний платіж, 52496,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

№0000032308/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 196861,50 грн., в т.ч. 131241,00 грн. - основний платіж, 65620,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України). Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше: або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що в основу акту перевірки як доказу неправомірності віднесення відповідних коштів до складу валових витрат є протоколи допиту свідків від 25.11.2007р., 03.05.2007р., 27.07.2006р., 30.07.2007р., 17.04.2008 р., 07.08.2007р., 16.05.2007p., 12.03.2007p., 10.07.2007p. по кримінальній справі, згідно зі змісту яких, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 не складали та не підписували первинних документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку TOB «Ювентіна», TOB «Центр розвитку будівництва», TOB «ТНС-Сервіс», TOB «Будпромінвест», ПП «Меркурій Трейд Інвест», ПП. «Укрмашкомплект», ПП «Будремком Сервіс», TOB «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», TOB «Сяйво і Ф», на підставі чого податковий орган зробив висновок про невідповідність укладених договорів вимогам ст. 203 ЦК України.

Проте слід врахувати, що відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а грошові кошти перераховані на розрахункові рахунки TOB «Ювентіна», TOB «Центр розвитку будівництва», TOB «ТНС-Сервіс», TOB «Будпромінвест», ПП «Меркурій Трейд Інвест», ПП «Укрмашкомплект», ПП «Будремком Сервіс», TOB «Укрторгальянс», ПП «Кристал і К», TOB «Сяйво і Ф»були прийняті ними як виконання грошових зобов'язань TOB «НВПБО «Будпластик», що в свою чергу свідчить про схвалення правочиннів.

Що ж стосується твердження податкового органу про порушення позивачем норм ЗУ «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.

Так, у відповідності до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата яка здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в розі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

На підтвердження правильності висновків викладених в акті перевірки апелянт посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 за фактами здійснення ними фіктивного підприємництва, однак постанова про порушення кримінальної справи не є вироком суду, а тому не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч. 3. ст.72 КАС України.

Таким чином апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2010 року.