Ухвала суду № 11841729, 20.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14327/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальності «Бетон Сервіс», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальності «Бетон Сервіс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Бетон Сервіс»звернулись до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень: №00001082302/1 від 13.11.2009 року, №00001092302/1 від 13.11.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2010 року позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення №00001082302/1 від 13 листопада 2009 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Бетон Сервіс»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Також апеляційну скаргу подали ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову в позові в повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30.06.2009 року по 10.08.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої було складено Акт № 496/23-02-32375528 від 17.08.2009 року.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2009 року №0000842302/0, яким за порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 720369 грн., (з яких основного платежу - 483650 грн., та 236719 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 31.08.2009 року №0000852302/0, яким за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 595004 грн., в тому числі (396669 грн. основного платежу та 198335 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами апеляційного оскарження позивачем вищезазначених повідомлень-рішень, відповідачем на підставі рішення від 05.11.2009 року №18612/10/25-011 було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.11.2009 року №00001092302/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 94205 грн. (62803 грн. - основного платежу, 31402 грн. - штрафних санкцій) та №00001082302/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 29675 грн. (21 196 грн. - основного платежу, 8479 грн. - штрафних санкцій).

Окружний адміністративний суд м .Києва прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що ТОВ «Бетон Сервіс»було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за лютий та березень 2008 року по податковими накладними №03, №04 від 29.02.2008 року та №5, №6 від 31.03.2008 року, загалом на суму 62803,00 грн., виписаних суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2

Згідно із акту анулювання свідоцтва платника ПДВ №11 від 06.02.2008 року, свідоцтво платника ПДВ СПД ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) було анульовано з 06.02.2008 року.

Отже, віднесення відповідних сум з податку на додану вартість до складу податкового кредиту є неправомірними, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Що ж стосується оскарження податкового повідомлення-рішення № 00001082302/1 від 13.11.2009 року, то слід зазначити що матеріалами справи спростовується твердження ДПІ про відсутність жодних документальних доказів, які підтверджують розбіжність показників бухгалтерського обліку вартості запасів використаних не в господарській діяльності за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року та показників, зазначених позивачем в Декларації з податку на прибуток підприємства, а зокрема журналом-ордером і відомостями по рахунку 20 «Виробничі запаси»за 9 місяців 2008 року, з якої вбачається, що дані бухгалтерського обліку позивача по дебету рахунку 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів»та в дебеті рахунку 912 «Ремонт необоротних активів»в сумі складає задекларовані в Декларації з податку на прибуток підприємства - 387 619 грн.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальності «Бетон Сервіс», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2010 року.