Постанова № 11841580, 12.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1073/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарях: Крамаренко А.С., Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру «Регіон»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру «Регіон»до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2010 року позивач мале приватне підприємство виробничо-комерційного центру «Регіон» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання нечинним акту перевірки від 16.02.2010 року № 192/23/21401944 в частині взаємовідносин МПП ВКЦ «Регіон»та ТОВ «Фірма Лімана»та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.02.2010 року № 0002442330/0 про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення норм податкового законодавства в сумі 517278 грн., в тому числі 344852 грн. за основним платежем, 172426 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного від 05 травня 2010 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте в межах Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до встановлених порушень, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 30.11.2009 року №194 ДПІ у Бобровицькому районі Чернігівської області проведена планова виїзна документальна перевірка МПП ВКЦ «Регіон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2010 року №192/23/21401944, відповідно до якого встановлено порушення позивачем пунктів 1.4, 1.6 ст.1, п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі - 344852,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року 120564,00 грн., за листопад 2008 року -224289,00 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2010 року №0002442330/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 517278 грн. в т.ч. 344852 грн. - основного платежу та 172426 грн. - штрафних санкцій.

Між МПП ВКЦ «Регіон» та TOB «Фірма Лімана»укладено договір поставки від 25.09.2007 року №25/09 відповідно до якого, продавець - МПП ВКЦ «Регіон» на протязі дії договору, зобов'язаний поставляти та передавати у власність покупця - TOB «Фірма Лімана»товар, асортимент якого визначається в Додатках до Договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати оплату на умовах даного Договору. Позивач на виконання умов договору поставки від 25.09.2007 року №25/09 поставив товар TOB «Фірма Лімана», на що виписані податкові накладні та накладні на відпуск продукції всього на загальну суму 48106692 грн., яку отримував по довіреності особисто Каришин А.І. та оплата за товар надходила на розрахунковий рахунок позивача. Відповідно до пункту 8.2 вказаного договору строк дії даного договору складає один рік з моменту його підписання, а в частині взаєморозрахунків до повного його проведення.

В судовому засіданні встановлено, що у звязку з не проведенням оплати за поставлений товар ТОВ «Фірма Лімана»в жовтні 2008 року повернуло МПП ВКЦ «Регіон»дизпаливо в кількості 366984 л, а позивачем в свою чергу було проведено коригування податкових зобовязань, у звязку з поверненням товару - дизпалива в кількості 366984 л, на загальну суму 2069114,31 грн. в тому числі ПДВ 344852,40 грн. Письмова угода щодо повернення МПП ВКЦ «Регіон» дизпалива в кількості 366984 л від ТОВ «Фірма Лімана»не укладалась.

Під час перевірки акти приймання-передачі та товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт повернення та транспортування дизпалива в кількості 366984 літри на суму - 2069114,31 грн. до МПП ВКЦ «Регіон»від TOB «Фірма Лімана»не надавалися, тобто на момент перевірки вони були відсутні. Позивачем також під час перевірки податковим органом не надавалися документи щодо повернення дизпалива відповідно до вимог Закону України від 17.05.2001 року №2406-III «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до п.1.4 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.

У ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів i зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні»підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську опера цію та підтверджує її здійснення.

Положення ст. 9 зазначеного Закону, визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її за кінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носі ях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву під приємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру гос подарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвер дженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Згідно п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пуктом 4.3 цього Закону (скоригований валовий доход валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті) на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 в ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протя гом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території Украї ни, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідніс тю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного ви пуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 згаданого Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати ви робництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріаль ній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господар ській діяльності.

Податковий облік базується на даних первинних документів, якими підтверджується здійснення господарських операцій за весь податковий період.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проаналізувавши докази що наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердже ного наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, яким передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітно сті, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бу хгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звіт ністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерсько му обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують на явність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших докумен тів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компете нції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до довідки від 17 вересня 2010 року №20-09 та Акту витребування документів від 23 грудня 2009 року, первинні бухгалтерські документи вилучено у позивач старшим оперуповноваженим ВПМ Ніжинської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Кот М.П..

Матеріалами справи стверджується, що при проведенні документальної перевірки первинні документи, якими підтверджується здійснення господарських операцій МПП ВКЦ «Регіон»за 2008 рік, які стали підставою для відображення результатів діяльності з метою оподаткування в деклараціях з податку на прибуток і податку на додану вартість не надавалися, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено

Відповідачем порушено п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердже ного наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2010 року №0002442330/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 517278 грн. в т.ч. 344852 грн. - основного платежу та 172426 грн. - штрафних санкцій.

Вимоги позивача про визнання нечинним акту перевірки від 16.02.2010 року № 192/23/21401944 в частині взаємовідносин МПП ВКЦ «Регіон»та ТОВ «Фірма Лімана»задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу»рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових перевірок та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, під актом слід розуміти службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання та є лише підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, який містить в собі посилання про сплату податкового зобовязання або штрафних санкцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень в контексті п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів, а тому в цій частині позовних вимог провадження в справі підлягає закриттю.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції в порушення вказаних норм права не було досліджено всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення обєктивного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року та постановлення нового рішення у справі прочасткове задоволення задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 159, 160, 162, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача Малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру «Регіон»задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2009 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру «Регіон»до Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бобровицькому районі Чернігівської області №0002442330/0 від 23.02.2010 року про застосування фінансових санкцій визнати протиправним та скасувати.

В решті позовних вимог провадження закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18.10.2010 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.